Бронзова призерка Олімпіади-2012 легкоатлетка Христина Стуй покинула Україну через вторгнення росіян.
Про це розповіла сама спортсменка в Instagram.
Рішення поїхати з України мені далося складно, я більше двох тижнів відмовляла себе і шукала причини цього не робити. Якщо всі мої близькі, протягом перших днів виїхали з дітьми, то я все ще не могла наважитися. До кого? На який час? Як самій справитися в чужій країні і все організувати? Коли ми побачимо татка? Як піти в садочок? Де шукати роботу? Ким я буду? Ці запитання зупиняли мене.
Після чергової сирени в 5 ранку, я бігла з Давидом у ванну, зробила це фото, глянула на маму і сказала «сьогодні виїжджаю» В очах мами промайнув страх. Я добре запам’ятала той погляд.
Кожного разу сидячи ось так у ванній, я думала про майбутнє сина, думала про його безпеку і чи достатньо роблю зараз для нього. Тому це не було спонтанним рішенням, я довго зважувала і обдумувала, де буде нам безпечно і хто нас не залишить у важкій ситуації.
Тому хочу подякувати усім, хто запропонував допомогу. Найпершою відгукнулася @marikapopowicz спринтерша із Польщі, з якою пробігли не одну стометрівку і не одну естафету🤗 Вона одразу запропонувала своє житло у Польщі, потім багато спортсменів писали з Бельгії і Італії, яких я навіть не знаю, що будуть раді нас прийняти з сином.
А ще моя давня подруга @oksana_trush з якою вчилися в спортивній школі у Львові, ми не бачилися 10 років, адже вона живе у Відні з сім’єю. І я попрямувала до неї, зупинилася спочатку в Будапешті в її свекрухи Катерини, там нас прийняли у будинку на 5 днів і дбали, як про своїх близьких. Потім у Відні зупинилися на два дні у сестри її чоловіка, Андреа з великим серцем приймала і дозволяла Давиду гратися усім в її шикарному будинку, я боялася тільки б він нічого там не поламав. Но ми вирішили прямувати далі і в наступному пості розкажу куди саме.
“Кажуть, дітки дуже відчувають маму і переймають всі емоції, які вона переживає. Мені було складно бути веселою мамою і мінімізувати вплив обставин на малюка.
Давид підходив і просто бив телефон рукою. І тут я зрозуміла, що дітки все відчувають, він переживав всю ситуацію і всю біль зі мною. Зі слізьми на очах я вкладала його спати, бо прочитала новини про розстріляний пологовий будинок в Маріуполі і розумію, що в тих нелюдів немає жалю ні до кого.
Я сиділа в Івано-Франківську і мене мучило, що я нічого не роблю. Дівчата плетуть сітки і стирають руки до крові, ліплять вареники нашим захисникам, розбирають гумдопомогу. І я почала розселяти людей, які приїжджали до нас, по родичах і друзях, шукала вільні квартири. Це було полегшенням для мене.
28 днів тому ми покинули свій дім. Тоді я їхала до мами на західну частину України, пересидіти ситуацію, взявши з собою два теплих спортивних костюма і теплі речі Давиду. Тоді мені навіть в голову не приходило їхати з країни.
А тепер я тут в прекрасному місті (Ерланген, Німеччина – прим.). До сліз довела ситуація, коли я зайшла в апартаменти, а холодильник був забитий їжею. Ми приїхали в неділю, а в Європі всі магазини і навіть продуктові закриті і я переживала чим ми будемо сьогодні вечеряти. А там було все, від м’яса, до фруктів і молочних продуктів. Бо найголовніше те, що наше майбутнє зараз в безпеці”, – розповіла Стуй.
