Відома прикарпатська письменниця відзначила свій 40-річний ювілей огололеними провокативними світлинами ФОТО 16+

Оголена і без комплексів: Ірена Карпа святкує 40-річчя та вчить жінок правильному пофігу, пише JetSetter.ua.

Привітали улюблену письменницю та розпитали її про стосунки із тілом, секс, любов до себе і роздягання перед камерою.

Ірено, вітаємо! Тобі сьогодні 40 років. Що для тебе найпрекрасніше у цьому віці? «Життя у 40 тільки починається»?

Зразу тут треба пояснити читачам, що це ти стібешся, бо приймуть за чисту монету. Оце дибільне привітання «в 40 все тільки починається» – воно щоби шо? Щоби людину втішити і вона не горювала? Ахахаа. Пам’ятаю, моїй подрузі виповнювалося 25, і один реально старий козел-француз театрально волав «О ні! Не може бути! Тобі всього лиш вісімнадцять!»

Це дуже огидно, коли люди «відмазують» інших за вік, так, наче це якийсь позор, злочин чи провина.

Звідти ж оте нещасне «жінок не питають про вік» – мама мія, які ми кокеточки. Ейджизм – це новий (а то і не дуже) расизм. Передаю тут привіт собі 20-річній: тоді я чесно вважала, що в 40 вже піду «на покой» і житиму в лісі з козами, собаками і сокирою, щоби люди не бачили.

Тоді ще ВОЗ офіційну молодість до 45 не продовжив, у 40 років нормально було і бабцею стати, якщо ти народила у 20, і твоя донька зробила так само. До речі, випадок моєї мами, але не мене: у свої 29 з першою дитиною я вже 4 роки як була «старородящая» за пострадянськими мірками. Слава Богу, темпора і морес трохи сунуться в бік адекватності. 34 вважається куди кращим віком для народження першої дитини, ніж 20.

Нещодавно ти писала дуже крутий пост про право жінки на життя без бюстгальтера. Мабуть, не всі наші читачі його читали, можеш лаконічно поділитися головними думками з цього приводу?

Вічне питання про ліфчики і вічна відповідь: не ношу я ліфчики. Носила колись давно та ще й з пуш-апом, прости господи. Щоби шо? Щоби виглядало, що там багато всього хорошого. Але тепер я спокійно свій скромний перший розмір сприймаю – не заважає він мені і нічим не принижує, навіщо тоді себе стискати? Дівчатам з великими розмірами ліфчик необхідний, бо з ним легше рухатися, а дівчатам з маленьким – рівно навпаки.

Я от не можу дихати спокійно через цю перетяжку діафрагми.

Надіюся дожити до часу, коли на жінку, що в светрі-сорочці-футболці без ліфчика не будуть коситися, як на ворога народу.

Скажи, які в тебе наразі стосунки із власним тілом та загалом із зовнішністю?

Як казав класик, «я себе хаваю от і до». А от і в 20, і у 27 було чимало доколупонів до себе. В 20 я он була реально колобком із бебі-фейсом, на вигляд років 14. Уявляєш, як важко було знайти роботу? Ну і прес у мене зараз явно кращий. Коли не забуваю покачати і коли жирок підсихає.

Але жирок то підсихає, то напливає – я його теж люблю, що вже там. Взимку гріє, рідненький. А, так, іще прищі пропали з народженням дітей: теж перевага зміни гормонального фону.

Чи було тобі важко роздягтися перед камерою? Точніше, що найважче у цьому процесі?

Та я вже якось звикла, хе-хе. Точніше, мені просто комфортно в тому вигляді, в якому я зараз. І вагітною з животом було комфортно. І в 24 роки, коли знімалася для обкладинок Playboy та FHM, було норм, і зараз теж, і в зрілішому віці, сподіваюся, буде.

Досвід Софі Лорен як індикатор – жінка прекрасна в будь-якому віці, якщо себе приймає й любить, а не втискається у нав’язані медіа стандарти.

Мене не бентежать мої розтяжки після двох вагітностей підряд, наприклад. І на інших людях не бентежать ні вони, ні целюліт, ні пігментація. Ні все те, з чим у нас прийнято «боротися». Помірний фітнес (в ідеалі для мене це прогулянки природою і особливо гори), смачна їжа без трешу, але й без обмежень – і все, можна дихати спокійно, совість чиста. В мене є близька подруга-косметолог у Києві, слідкує за моєю фізіономією, щоби не прийшлося нічого різати-підтягувати-заколювати знерухомлюючим ботоксом. Але якщо хтось і це вибирає – справа їхня.

Я не з тих, хто диктують іншим, як їм жити, скільки пити вина і після якої години класти зуби на поличку.

Просто я і собі не диктую нічого такого. Рухатися люблю – бо інколи через качання дупи чи ніг приходить щось добре і в голову.

Як щодо сексуального життя? Якщо порівнювати тебе 20-річну і тебе 40-річну – які якісні зміни відбулися в цьому аспекті?

З віком ми краще знаємо себе і своє тіло – що нам подобається, що ні. Можемо вільніше говорити про секс як про звичайну частину життя, а не з виглядом істеричного першовідкривача. Хоча це неуникне – кожне нове покоління буде здирати нові маски і розвінчувати табу, які до них давно вже розвінчані… і слава Богу. Інакше всі були би нудними всезнайками.

Ми впевнені, що можна бути сексі в будь-якому віці. Чи маєш ти свою власну вікову межу, коли ти встановиш обмеження в одязі, поведінці, публічній подачі себе?

Я якось пливу за течією своїх природніх змін. Якщо комусь хочеться фарбувати волосся в рожеве після 35-ти і їм це комфортно – чудово. Це ж індивідуальна штука. Когось і в 80 пруть суперяскраві кольори, і їм це дуже личить – прекрасна Айріс цьому приклад. В мене якось не дуже склалося з кольорами (кретинізм таки собі), тож я без здригання на свої юні фотки на сцені не можу дивитися, ги-ги. Того чорний, сірий, білий, бежевий – моє всьо. Тут не помилишся.

Спідницю коротку можна носити в будь-якому віці, якщо тобі подобаються твої ноги. Бріджит Макрон – просто ікона ніг в очах французів, та й загалом усього стилю.

Сестра мого чоловіка каже, що кабли й декольте (зброю спокуси) почала носити лише після сорока. Мовляв, до того ти і так прекрасна, хоч у розтягнутій футболці й кедах – і так думає чимало француженок. Штучно обмежувати свою поведінку я не збираюся: одного дня припинити матюкатися (називати речі своїми іменами) і стати томною женщіной-богінєй?.. Нєєєє… Це не про мене.

Наразі з’являється дедалі більше рекламного контенту щодо можливостей жінок після 30-ти із дивною візуалізацію – на фото зазвичай моделі 50+. Усе це здається безглуздим та ейджистським. Твоя відповідь на такі меседжі?

Ахаха, кумедно. Мабуть, цей контент задумують 20-річні діти, для яких все, що старше 30 – старе клоччя. Але для дітей, яким 10, і 20-річні вже страшні нудні старпьори чи, навпаки, придурки. Все відносно. Подорослішають, помудрішають. Я бачу у Франції чимало реклами зі зрілими жінками-моделями, яким за 50, за 60.

Це добре – мене це тішить, що не тільки дядьок «зморшки прикрашають і додають харизми». WTF? Давно пора ставити ставки на красивих бабусь – це ж неуникне, всі там будемо.

І так, у Франції та сама соціальна проблема: жінки після 50 «припиняють існувати». Неодноразово чула це від лідерів думок та інтелектуалів, що борються за права людини. Так само чула в приватних історіях – коли жінку під 50 не підвищували по службі, щоби «дать дорогу молодим». Це обурює. І бачиш – існує не лише в Україні, як і різниця в ЗП між чоловіками й жінками та інші гендерні нерівності.

Ти написала чудову книгу-інструкцію про те, що вийти заміж може хто завгодно и коли завгодно. Три поради для тих, хто ще не прочитав, але вже зневірився?

Прочитати і включити ПП – правильний пофіг. Можете ще прийти до мене на курс за мотивами книжки (якраз завтра починається). Це ж так чудово – навести порядок в голові і викинути з неї, як із забитої шафи, все барахло, навязане іншими щодо того, як вам слід жити ваше життя.

Моє мото – ніколи не пізно. Я вірю в кожну жінку. І маю чарівну суперпавер: заражаю любов’ю і вірою в себе.