19 грудня в Україні відзначають День Святого Миколая. Змалку кожна дитина з нетерпінням очікує цього свята, адже отримає подарунок, про який давно мріє. Звичайно, за умови, що добре поводилась цілий рік.
З нагоди свята, кореспондентка Ратуші поспілкувалася з відомими франківцями про те, як вони відзначали День Святого Миколая у дитинстві, які подарунки отримували, коли перестали вірити в його існування (і чи перестали?) та як святкують зараз зі своїми сім’ями, в дорослому віці.
Руслан Марцінків,
міський голова Івано-Франківська
“В дитинстві я, як і всі діти, чекав на Миколая. Одного разу навіть намагався дочекатися його приходу. Та все ж, спроба була невдалою – сон мене здолав.
Якщо чесно, не пам‘ятаю, як дізнався, що сивобородого дідуся, який кладе подарунки під подушку, не існує. Скоріше за все, це трапилося у Надвірній, коли я вчився у фізико-математичному ліцеї. Але це не точно.
Щодо моєї сім’ї, то скажу так – до моїх дітей та дружини щороку приходить Миколай (якщо вони чемні, звісно). Хоч мій син вже не вірить у бородатого, але все ще щороку на нього чекає. Я вважаю, що кожна дитина повинна вірити у це диво – з нетерпінням очікувати ранку, щоб знайти під подушкою омріяні подарунки. Тому намагатимусь продовжити це свято для доні якомога довше!”
Вікторія Сусаніна,
перша заступниця міського голови
“Для мене з дитинства і досі День Святого Миколая – це про щирість: щирі емоції, подарунки та слова.
Найперша асоціація з цим святом – аромат солодощів і мандаринок. Малою намагалась швиденько прокинутись – раніше за всіх у домі – і в першу чергу заглядала під подушку. Натрапити там на щось цікаве – було справжнім щастям. Але одного ранку свої найцінніші подарунки Миколай залишив мені поруч із подушкою: санки з кермом і короткі лижі. Я виросла біля гір, де снігопади – звичне явище, тож подарунки згодилися.
Спогади про це свято у мене досі дуже теплі і День Святого Миколая залишається улюбленим і у дорослому віці. Я рада, що цю традицію зараз ми зберігаємо і передаємо своїм дітям. Хочу побажати, щоб усі мали змогу вірити в диво і щоб Миколай прийшов до всіх. З святом добра і дитинства!”
Ігор Фріс,
народний депутат України від 84 виборчого округу
“Я вже дорослий дядько, народився в Радянському Союзі. Тоді День Миколая не святкували, та й досі не святкують в єврейських сім’ях. Ми відзначали Хануку, хоч в моїй сім’ї більше святкували Песах (ред. – одне з найзначущіших і найдревніших свят в іудейській культурі, присвячене звільненню євреїв з 400-річного рабства), Рош а–Шана (ред. – єврейський Новий рік). Подарунки ми завжди отримували на Новий рік. Вірверто кажучи, вже й не пам’ятаю, що саме мені дарували. Іграшки, мабуть. Запам’яталось дуже, як подарували велосипед “Орлёнок”.
А от Ханука якось так проходила поруч. Це свято не пов’язане з Новим роком, зимою, снігом, Різдвом або з якимись християнськими цінностями. Воно має абсолютно іншу складову. В іудеїв була війна з греками. І після перемоги іудеї прийшли до Храму та знайшли там золоту менору і масло. Його повинно було вистачити тільки на день, але Господь щось змінив і вогонь горів цілих вісім діб. Тому Ханука – це свято світла, радості, нових змін.
Зараз це свято прийнято відзначати в іудейських сім’я і дарувати дітям гроші, а вони вже купують собі те, що хочуть. Це називається “ханука ґелт”. Але на Новий рік мої діти теж отримують подарунки! У мене доньки, тому я дарую їм парфуми...
Дуже запам’ятався випадок, який стався зі мною в юності. Колись в Івано-Франківську була школа міліції, в якій дуже довгий період працював мій тато. Він був викладачем кафедри кримінального права. Знову ж таки, це був Радянський Союз, ми не говоримо про незалежну Україну. Школа міліції Івано-Франківська входила в сферу Міністерства внутрішній справ СРСР, вона була такого “всесоюзного підпорядкування”, тому туди приїжджали перевірки з Києва та Москви.
Новорічні свята та концерти в школі були дуже популярними – про них знала вся область! Квитки та запрошення на них передавалися через центральний апарат обласного комітету партії. На святкування приїжджали дуже цікаві люди і загалом це все дуже класно організовувалося. І мій тато вів це дійство. Він був такий “Доктор Пауль”. У нього навіть зараз електронна пошта так називається (ред. – сміється).
Одного разу у передноворічний період анонсували, що в Івано-Франківську школу міліції приїде Алла Пугачова. Про це знали всі! В нас була викладачка, звали її, здається, Людмила. Вона була дуже схожа на Аллу Пугачова! Її одягнули в блискучий балахон, в перуку. Вона вийшла тоді, коли запускали рідкий азот і заспівала пісню “Айсберг” під фотограму. Ніхто не розумів, що це не вона. Про це дізналися аж в кінці вечора.
Але у нас було два святкові вечори – окремо для першого курсу і окремо для другого. І уявіть, десь 200 людей першого курсу і викладачі – ніхто з них не сказав, що це була не справжня Алла Пугачова. І на наступний день був аншлаг! Весь бомонд Івано-Франківська намагався дістати ті запрошення, бо там виступала така зірка!”
Тарас Виноградник,
депутат Івано-Франківської обласної ради
“Як і кожна дитина, я чекав на День Святого Миколая з нетерпінням! Адже в цей день мрії і бажання здійснювались. Хоча, і різочки траплялися. Певна річ, я писав листа Миколаю і залишав його на підвіконнику.
Найбільше запам’ятав день, коли Святий Миколай приніс мені хокейну клюшку і ковзани. Я мріяв про них, бо в усіх були клюшки, щоб шайбу краще підкручувати під час удару. Їх виготовляли з скловолокна, здається, в Мукачево чи Хусті.
Я досі вірю в Миколая, він є, просто “керує бажанням дітей через родичів”. Я відзначаю це свято! Це ж традиція і день, коли Миколай виконує твої мрії. По-сучасному відбувається “блокчейн бажань з можливостями”.
Орест Кошик,
директор Департаменту містобудування, архітектури та
культурної спадщини Івано-Франківської міської ради
“День Святого Миколая я свякував, мабуть, як і всі сучасні діти. Очікував цей день з нетерпінням! А ще чекав, коли написаний мною лист до Святого Миколая, він забере з підвіконня, на якому я цей лист залишав. Я переживав, чи встигне він всі мої бажання здійснити)))
Дарували мені, в основному, іграшки, а також екзотичні на той час мандаринки, апельсини і купу дефіцитних цукерок.
Зараз я, звичайно, теж відзначаю це свято! Люблю дарувати подарунки і тішуся від того, як діти, похресники та рідні радіють від них!
Хто взагалі сказав, що Святого Миколая не існує? Головне – сильно та щиро мріяти про бажання і вони обов’язково здійсняться!“
Вікторія Дротянко,
заступниця міського голови
“У нашій сім’ї була традиція – подарунки ставили не під подушку, а у домашні тапочки. І вони завжди були солодкими. Ми з сестрою щороку з нетерпінням чекали ранку, адже в кожному капчику була шоколадка чи батончик. Я з’їдала все зразу, а сестра відкладала на наступний день, щоб поласувати.
Дня, який би запам’ятався найбільше, немає. Пам’ятаю, що завжди було дуже багато снігу та морозу. Також до свят мама завжди мені з сестрою шила святкове вбрання.
Про те, що Миколая не існує я дізналась досить швидко, ще у дошкільному віці. Про це мені розповів сусідський хлопець, який був трошки старшим. Його слова мене насторожили, тож я вирішила розпитати все у батьків, які вже не стали приховувати цю таємницю.
Зараз Миколайчика відзначаємо дарунками близьким та дітям. Завжди є солодощі, приємні маленькі сюрпризи, як на роботі, так і вдома. А з того часу, як у мене народився син, це свято набуло ще більшого значення. Тепер завжди святково прикрашаю квартиру та готую подарунки під подушку!”
Михайло Смушак,
заступник міського голови-директор Департаменту
інфраструктури, житлової та комунальної політики
“Спогади про свято Миколая з дитинства теплі та приємні. Це дуже гарне свято, яке вчить нас вірити в дива. Так, ми дорослішаємо і розуміємо, що реальність інакша, але цей світлий спогад усе життя дарує відчуття казки та добра. У дитинсві я, як і всі дітки, писав листи Святому Миколаю та з нетерпінням чекав на подарунки. Якихось особливих подарунків не пригадую, але точно скажу, що цукерки та мандарини, які приносив Святий Миколай були найсмачніші!
Пам’ятаю, як у ніч, коли мав прийти Святий Миколай, ми з сестрою завжди допізна не могли заснути. Найбільше мені запам‘яталося свято відчуттям таємничості та радості.
Не пригадаю достовірно, як перестав вірити у Миколая, але думаю, я просто став дорослим і почав розуміти це свято, як і всі дорослі люди. Свято Миколая Чудотворця вчить нас вірити в дива та добро, а в такі речі хочеться вірити завжди!
Я з дитинства люблю це свято, тому кожного року стараюся підготувати презенти своїм близьким. Найбільше уваги приділяю у виборі подарунку для доньки. Завжди приємніше робити сюрпризи та подарунки, аніж їх отримувати”.
Володимир Олійник,
очільник національного заповідника “Давній Галич”
“На Миколая я завжди отримував гарні подарунки. Моя мама працювала на галантерейній базі, де були французькі парфуми. Відповідно поруч знаходилися інші бази, де були іграшки. Мама допомагала “дістати” французькі парфуми тим жінкам, які згодом допомагали їй “дістати” дитячі подарунки. Тому в час, коли інші через дефіцит не могли купити іграшки, в мене був і електричний мототрек, і велосипед, і лижі, які відрізнялися від інших і рідше продавалися в магазинах.
Я ніколи не писав листи Миколаю, бо батьки запитували мене усно, що йому передати. Про те, що Святого Миколая не існує, я дізнався десь в 15 років, коли вже подорослішав.
До цього свята я ставлюся з особливою увагою. Мені дуже подобається втілювати в життя мрії своїх дітей. Хоча, якщо вони прочитають цю статтю, то буде нюанс (ред. – сміється). Стараюсь попросити в Миколая все, що діти хочуть, щоб вони хоча б раз у рік отримали омріяний подарунок. Батькам також готую подарунки!
Вітаю франківців з новорічними святами! Бажаю завжди приємних і неповторних подарунків, бути здоровими і прожити 2022 рік в мирній Україні!“
Юля Стасюк