Для цивільної авіації повітряний простір України закрито від початку війни. Наразі Україна вимагає повного закриття неба для російської військової авіації. Чи є варіант зробити це в обхід брюссельської бюрократії?
Свою вимогу українська влада адресує НАТО. Тобто фактично уряд просить, аби військові сили країн-членів альянсу патрулювали повітряний простір над Україною, збиваючи літаки чи гелікоптери-порушники.Це дозволило б зупинити ракетно-бомбові удари по українських містах, від яких гинуть мирні мешканці.
«Логіка цієї війни — нарощування ракетних і авіаційних ударів по цивільній інфраструктурі, великих містах і мирному населенню. Лише закрите небо різко зупинить ескалацію. Час західним партнерам взяти на себе відповідальність за завершення війни», — заявив радник глави Офісу президента Михайло Подоляк. Наразі українські військово-повітряні сили та авіація намагаються знешкодити літаки противника. За попередніми даними, Україна збила 33 російських літака та 37 гелікоптерів. Однак авіація Росії продовжує наносити ракетно-бомбові удари по українських містах. А за словами військового експерта Валентина Бадрака, наразі ВПС України не спроможні самостійно закривати усе небо — не вистачає ресурсів.
В інтернеті вже створена міжнародна петиція до НАТО щодо запровадження безпольотної зони. Вона вже набрала понад мільйон підписів. За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, НАТО розглядає прохання про No-Fly Zone, крім того Україна попросила МАГАТЕ (міжнародну агенцію ООН з ядерної енергетики) звернутися до НАТО, аби закрити авіапростір над українським атомними станціями.
Наразі країни-союзники не надто підтримують цю ідею. Основним аргументом вони називають ризик розв’язання «Третьої світової війни». Зокрема речниця Білого дому Джейн Псакі заявила, що закриття неба над Україною потребувало б «розташування військ США», що, на її думку, означало б пряму війну з Росією, яку США «не планують». А сьогодні, 4 березня, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг оголосив, що введення безпольотної зони над Україною призвело б до початку повномасштабної війни в Європі.
«Союзники погоджуються, літаки НАТО не повинні діяти над українським повітряним простором», — додав він, підтвердивши, що це спільне рішення.
Бюрократія на заваді закритого неба
Закриття неба має супроводжуватися військовими заходами — по-перше, патрулюванням військовою авіацією, по-друге, охороною системами протиповітряної оборони чи ракетними комплексами «земля-небо». Також необхідна система моніторингу неба.
У разі наявності таких ресурсів, військові літаки, які порушують зону, заборонену для польотів, як правило, збиваються, а сам авіапростір активно моніториться радарами і з космосу.Для того, аби країни-члени НАТО надали Україні відповідні потужності і взяли на себе цю функцію, потрібно пройти спеціально процедуру.
Передовсім, має бути затверджена резолюція Радбезу ООН. «Спільно застосувати силу НАТО може тільки тоді, коли є рішення Ради нацбезпеки і тільки після того, як будуть вичерпані всі невійськові засоби, щоб стримати агресію», — пояснив НВ юрист та авіаексперт Андрій Гук. За його словами, зараз дипломатичні засоби вичерпані. Проте тут виникає інша проблема — у Радбезі ООН Росія має право вето. «Тому розраховувати на те, що Радбез ООН ухвалить якісь рішення проти Росії, просто неможливо, пояснив експерт. Він додав, що Генасамблея ООН не має таких повноважень.
Відтак, Андрій Гук вважає, що питання про закриття неба варто адресувати не тільки НАТО, а й всім країнам членам ООН.
«Чи може будь-хто з них технічно допомогти Україні закрити небо? Не обов’язково це має бути НАТО, це може бути будь-який член ООН, після резолюції Генеральної асамблеї, яка вимагає від РФ вивести всі війська, яка очевидно не виконується. Тож юридичних перепон для того, щоб хтось з ООН допоміг закрити небо — немає. Мова йде виключно про неюридичні чинники, як то непередбачуваність дій РФ у випадку, якщо сюди увійде будь-яка більш складна техніка, ніж зараз заходить. Мова йде про літаки, протиповітряну оборону і якийсь моніторинг неба» — пояснив юрист.Якщо ж НАТО таки ухвалить рішення про no-fly zone над Україною, то усе озброєння країн-членів Альянсу зможе застосовуватися для ліквідації «порушників» над нашим небом. Як пояснив НВ військовий експерт Валентин Бадрак, перехоплення цілей можливо буде зробити навіть з території країн НАТО. Також для закриття неба підійдуть винищувачі, ракети яких можуть збивати об’єкти ракетами «повітря-повітря», додає військовий експерт Валентин Бадрак. «Сучасні ракети здатні подолати понад 100 кілометрів. Тому це можуть робити винищувачі НАТО F-16 та F- 35», — сказав він.
Прикладів успішного запровадження No-Fly Zone у світовій історії є достатньо. Під час війни на Балканах, ООН у 1992 році ухвалила рішення про закриття авіапростору над Боснією та Герцеговиною — епіцентром балканських воєн 90-х. Рада Безпеки ООН також дала добро на No-Fly Zone над Лівією під час конфлікту там після повстання і війни проти режиму Каддафі.
Після війни у Перській Затоці 1991 року, США та союзники — члени антисаддамівської коаліції встановили зони заборонені для полетів на півночі та півдні Іраку — щоби Саддам Гусейн на загрожував курдам на півночі та сусідньому Кувейту на півдні, на який він перед тим напав. На це рішення не було мандату ООН — а лише воля США та союзників.
Зараз, схоже, Радбез ООН не планує ухвалювати резолюцію про закриття неба над Україною, а НАТО — не планує виконувати це рішення. Тож, експерти пропонують шукати інші, швидші і дієвіші шляхи.
Як закрите небо, не закриваючи небо
Військові експерти, опитані НВ, погоджуються з тим, що забезпечити в Україні патрулювання військової авіації, налагодження протиповітряної оборони та системи моніторингу неба можна і без офіційного рішення НАТО. Тобто, позапроцедурно. Водночас, усі вони визнають, що це далеко не просте завдання.Військовий експерт Ігор Козій нагадує, що 28 лютого глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель заявив про те, що держави Європейського союзу погодилися надати України бойові літаки для ведення війни проти російських загарбників. Йшлося про 70 літаків — МіГ-29 і Су-25. Їх обіцяли надати з Польщі, Болгарії та Словаччини. Проте, згодом видання повідомило, що європейські країни не надаватимуть Україні літаки.Авіаексперт та юрист Андрій Гук вважає, що саме Болгарія, Словаччина та Польща — ті єдині країни, які могли надати техніку, яку Україна могла б взяти на озброєння швидко.
Військовий експерт Ігор Козій з ним погоджується:
«В нас є пілоти, які літають на такому типі літаків».
За словами Гука, якщо йтиметься про передачу літаків інших типів, це вимагатиме певної участі військового персоналу іншої країни. «Або якийсь доброволець прийде в іноземний легіон. Це така практична річ, яку можна зробити. І далі хай там через півроку розбираються, хто кому що передав. Існує багато способів, як це зробити. Не нам їм підказувати. Проблема в тому, що НАТО і ООН досі здається, що треба грати у чесну гру», — пояснив він.
Ігор Козій підтверджує, що винищувачі Україні міг би надати будь-який союзник, навіть США. Це можуть бути списані винищувачі F-16 або більш нові F-22. В такому разі дійсно постало б питання навчання українських пілотів.
«Привиду Києва було надано F-16. Пілотів треба готувати, це важка робота. Чи готові наші пілоти дуже швидко опанувати новий вид літака? Ще одне питання — авіаційний керосин — наш і їх. Чи можемо ми заправляти нашим керосином їхні літаки? Ще питання — боєкомплект. Але я думаю, в цих умовах ми підемо на це. Основне — щоб надали», — зазначив експерт.
Друге питання — система моніторингу неба.
«У нас є своя система, нам передають супутникові дані. Але розгорнути тут систему моніторингу неба — це не озброєння. Це те, що можна зробити», — пояснює Андрій Гук.Експерти припускають, що суто технічно допомогти запровадити безполітну зону над Україною могли б також системи «Патріот» виробництва США, які розташовані на територіях членів НАТО Польщі та Румунії. Принаймні вони б могли перекрити б західну частину України і певну частину правобережної частини України. Київ раніше просив США надати їй «Патріоти», але ще не отримала позитивної відповіді.
Військовий експерт Валентин Бадрак пояснює, що перші дві батареї цього ЗРК могли б допомогти Україні виконати поставлені цілі, але треба враховувати деякі нюанси. «Що стосується стратегічних систем таких, як ЗРК MIM-104 Patriot, то, по-перше, вона дуже дорога. За дві батареї Польща заплатила майже $ 5 млрд. По-друге, треба вчитися ними оперувати. По-третє, зараз вільних Patriot немає (У 2017 році Держдепартамент схвалив продаж Patriot Варшаві. Поставка перших двох дивізіонів „Patriot“ буде виконана до кінця 2022 року. Готовність комплексів до застосування запланована на кінець 2023 — початок 2024 року. — ред)», — зазначив експерт.
Що ж до систем протиповітряної оборони, Ігор Козій пояснює, що тут також є військово-технічні нюанси. За його словами це технічно різні засоби — наші і ті, які нам можуть надати. «Хоча, це теж… Взяти на яворівський полігон завести систему і почати процес навчання, або наших відправити туди, за два дні навчити і завозити сюди вже разом з системою. Технічно — треба йти на це. З військово-технічної точки зору, я нічого не бачу на заваді», — заявив експерт. Він додав, що ще один нюанс залучення винищувачів і систем протиповітряної оборони з-за кордону полягає у налаштуванні системи «Свій-чужий» — технічного комплексу для автоматичного розрізнення своїх військ і озброєнь від ворожих
«Я не готовий сказати, як там будуть налаштовані системи протиповітряної оборони, чи вони готові до визначення «Свій-чужий», — пояснив Козій.
