Ми давно звикли помічати в нашій країні переважно погане. Натомість буквально за кілька метрів від кордону Неньки все інше і краще: будинки, дороги, люди. Так, багато в чому нам ще рости і рости. І все ж я спробую знайти як мінімум сім речей, які в Україні загалом кращі. Принаймні з точки зору мандрівника, пише Ogogo.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Цілодобові магазини
Пізній приліт закордон дає цілком реальну перспективу лягати спати голодним, якщо ви мали намір закупитися в супермаркеті. Адже у більшості європейських країн великі магазини працюють до 22, часто до 20, а іноді взагалі до 18. Якось ми з друзями перегуглили весь Відень, аби знайти чи не єдиний працюючий у неділю супермаркет.
У неділю та на свята – звісно що вихідний. Навіть у великих містах чи торгових мегакомплексах на околиці. Врятувати можуть дрібні магазинчики формату «біля дому», як правило, з турками чи індусами за прилавком.
Плюс додалися ковідні ігри, коли візит в магазин можливий за кодом, смс, додатком чи взагалі номером паспорта. Алкоголь заборонили продавати у певні дні в Мексиці, а в ПАР – так і взагалі.
Ні до чого подібного, слава Богу, в Україні не додумалися. Навпаки, цілодобові магазини можна знайти не лише на околицях, але і в самому центрі міст. Як великі маркети, так і малі магазини мають гідні асортименти, а спиртне не продається хіба що уночі.
Дешевий алкоголь
Коли я сказав, що в Україні за долар можна купити літр пива мій еквадорський знайомий замріяно закотив очі. Ще б пак, там долар брали в заставу за пивну склотару. Це може і не добре, але Україні щільно заставлена пивними кіосками, алкомаркетами чи нехай магазинами вишуканого алкоголю.
Важко уявити супермаркет без алкоголю. В нас він продається навіть в будівельному магазині. Натомість навіть в світському Киргизстані існують цілі мережі без «градуса». В багатьох країнах існує алкогольна монополія, спиртне міцніше за пиво ви зможете придбати лише у спеціалізованих державних мережах. Про мусульманські країни я вже мовчу.
Втім, мова навіть не про доступність, а про ціну. Звісно, в нас ви не знайдете іспанське вино за 90 центів чи італійське за євро, на відміну від окремих місць у тих же Іспанії чи Італії. Однак більша частина алкогольного асортименту в нас дешевша. Причому навіть імпортного.
Вже мовчу за випивку в ресторанах і барах. Є винятки типу Чехії, але бокал пива ви, зазвичай, можете випити за ціну від 4 євро, і то це буде 0,33 літри. Відчуваєте гордість за Україну?
Дешева і якісна кава
Непитучі українці небезпідставно можуть пишатися кавою. Так-так, у нашій некавовій країні чудова і, що головне дешева кава. Кіоск з дуже пристойним асортиментом ви можете знайти навіть на вуличках наших райцентрів. Біля метро чи в парку буде, скоріше за все, стояти баріста з автолавкою.
Сучасно оформлені кав’ярні є вже навіть у селах! І приготують вам там флет вайт чи еспресо не гірший, ніж в Італії. Технологію, обладнання та регулярні поставки кави готові забезпечити десятки професійних кампаній, які купують зерна безпосередньо у Кенії, Еквадорі, Колумбії чи Індонезії.
Ну ок, може у В’єтнамі, який вирощує та експортує чимало кави, напій і недорогий. Щоправда п’ють його зі згущеним молоком, бо інакше вам ту гірку лаву не подужати. В Індонезії ви можете скуштувати каву по 10 доларів за чашку, бо зерна, з яких вона мелена викакала місцева криса.
Але мова не про екзотику. Аби заплатити за мініатюрну чашку еспресо 3 євро у Франції вам доведеться сідати за стійку, бо за столиком вона вже буде коштувати всі 5. Баняк чорного напою в польському Макдональдсі буде коштували від 7,5 злотих. Порівняйте з Україною.
І це не все. Ви можете отримати безкоштовно крутий кавовий апарат в офіс і насолоджуватися кавою на роботі. Або дорогою заїхати на заправку і отримати каву навіть у подарунок.
Заправки
Конкуренція, нехай і олігархічна, перетворила банальні заправки на комплекси різноманітних сервісів і послуг. Вже нікого не дивує багатство асортименту товарів, далеко не автомобільних. Заправка без туалету – моветон. Заправки без картки постійного покупця – дуже дивно. Кава і випічка – найкращі. Додаємо повноцінні кафе, відпочинкові та дитячі зони. Ну і, само собою, мийка, пилосос, підкачка колес. Місцями ще й видача замовлень служб доставки та навіть хімчистка.
Ще років десять тому ми із заздрістю дивилися на заправні комплекси Угорщини чи Хорватії. Подивіться зараз і порівняйте з нашими. Їх по-перше, мало – в нас навіть по трасі заправки кожні 5-10 кілометрів. Нікому і в голову не прийде брати гроші за туалет – на заході це майже всюди. Перекусони на заправках Європи залишилися на вокзальному рівні: бутерброди, снеки і, в кращому випадку, поруч ресторан швидкого харчування.
Ну і технології. Ми сильно пішли вперед. На заході є заправки без персоналу або навпаки, такі, де навіть оплату картою приймає заправник. Але ніде я не бачив колонок, які запускаються з мобільного додатку. А в Україні це реальність!
Сервіси доставки
Зрештою, ту ж каву вам можуть принести прямо додому чи на роботу численні сервіси доставки. Власні служби мають крупні мережі. Доставка від певної суми, як правило, в нас безкоштовна.
Так, те ж Глово чи Убер приїхали до нас з-за кордону. Але і вітчизняні аналоги, і їх сервіс та ціни точно не гірші за транснаціональні рівні.
Вам майже моментально передзвонять, уточнять деталі замовлення, адресу, назвуть час та плюс-мінус намагатимуться дотриматись термінів.
Національні поштові сервіси дісталися вже дальніх сіл, чим змусили рухатися і традиційну Укрпошту. Звісно, замовляти піцу у гірське село через такі служби не найкраща ідея. А от навіть шкільне приладдя чи товари з Китаю – цілком реально.
Західні чи американські служби і досі працюють розмірено, як колись за каталогами. І нехай не обмаюють вас поштові дрони. Спробуйте для початку сервіс доставки з місцевого супермаркета.
Поява поштоматів підняла якість доставки в Україні ще вище. І все це або задурно, або за 40-60 гривень.
Дешевий інтернет
Довгі роки технологічної відсталості, як це не дивно, дав Україні кращі базові умови у теперішній час. Технології, які використовуються заново у різних сферах ми отримуємо не шляхом апгрейду, а одразу на належному рівні.
Ми оминули епоху банківських чеків і успішно впровадили масові безконтактні платежі, але про це далі. А завдячувати цій та іншим технологіями ми можемо дешевому мобільному інтернету. Середня ціна за гігабайт хоч і виросла за останні роки, але і зараз становить лише 75 центів. При тому, що у певних пакетах вартість гігабайта складає лише $0,14!
Мова саме про мобільний інтернет, і тут наша дешевизна не надто очевидна. У Польщі середня вартість гігабайта складає 64 цента, у Франції 41 цент, а в Італії 27. Втім у Штатах гігабайт в середньому вартує $3,33, а в Туркменістані – більше 20 доларів!
Однак провідний інтернет в нас точно один з найдешевших в світі. Фахівці називають середню ціну в $0,06 за 1 мегабіт/с, а це фактично рекорд на фоні тієї ж Італії ($0,33) чи США ($0,50). Сучасне оптоволокно протягли і в далекі села, і в малоповерхові райони міст. А в багатоповерхівках українці давно мають змогу обирати між двома-п’ятьма провайдерами.
Безкоштовний вайфай теж давно є реальністю для вітчизняних точок сервісу – ресторанів, готелів. У той час як і досі у доволі прогресивних країнах можна зустріти варіанти без покриття чи з доступом лише у публічних зонах та з обмеженнями по швидкості чи часу. Хто був у аеропорті Стамбула мене зрозуміє.
Безконтактні платежі
Ще недавно українці сприймали платіжну карту як можливість раз в місяць сходити до банкомату. А вже тепер можна побачити бабусю, яка оплачує мобільним телефоном ліки в аптеці. За останній час вже більше половини оплат через термінали – безконтактні. А самі термінали вважає за розумне поставити кожен магазин.
Звісно, нам ще далеко до ситуації відмови від готівки, яка вже фактично існує в скандинавських країнах. Втім, навіть там оплатити безконтактно проїзд буде непросто: потрібна спеціальна транспортна картка. А в нас – запросто (звісно, там де взагалі запровадили оплату проїзду якусь відмінну від готівки водію).
У середньостатистичній Європі і досі подивуються вашому бажанню оплатити щось карткою, не засовуючи її чіпом у термінал. Що вже казати про країни Латинської Америки чи Середньої Азії, де поодинокі оплати у такий спосіб більш нагадують циркові вистави.
На додачу до цієї нашої переваги слід додати стрімкий розвиток інтернет-банкінгу, віртуальних карток й усіляких додатків. Не даремно західні компанії придбавають наші банківські рішення цілим пакетом, а білоруські програмісти пишуть для нас софт.
* * *
А от про сім речей, які в Україні з точки зору мандрівника найгірші, поговоримо іншим разом.
Вадим Войтик, мандрівник
