Як повномасштабне вторгнення змінило ситуацію на Прикарпатті з дитячою злочинністю та кримінальними порушеннями проти дітей? Наскільки поширений булінг в освітніх закладах і чи є проблема браку виховання зі сторони батьків?
Про це Галка детально розпитала у начальниці відділу ювенальної превенції Головного управління Нацполіції в області Алли Бойчук, передає Правда.іф.
– Які основні виклики з’явилися перед відділом дитячої поліції під час повномасштабного вторгнення росії і як ваш відділ до них пристосувався?
– Ну перш за все, у нас змінився формат роботи. Діти перейшли на дистанційну форму навчання, тобто діти залишалися вдома. Нам необхідно було контактувати з батьками, перевіряти їх і умови проживання дітей. З лютого 22-го року різко зменшилася кількість злочинів дітей. Впродовж шести місяців ми майже не спостерігали жодних негативних явищ. Зменшилась і кількість дітей, які йшли з дому. Проте збільшилась кількість викликів щодо домашнього насильства. І якщо діти стають свідками домашнього насильства чи конфлікту між дорослими, то вони автоматично є потерпілими.
– Ви кажете, що зменшилась дитяча злочинність. Була певна робота над ії зменшенням?
– Я думаю, що це через ситуацію і напругу в державі. Діти частіше вдома сиділи, не знали як буде. Багато дітей виїхали за межі України і тому ми спостерігали зменшення злочинності. За 2023 рік 43 дитини вчинили 66 кримінальних правопорушень. Це менше, в порівнянні з 22-м роком, а також менше в порівнянні з 21-м роком. Якщо ми говоримо про 2022-й рік, то в нас взагалі практично не фіксувалися кримінальні правопорушення, тому ми порівнюємо з 21-м роком.
– А які злочини діти найчастіше вчиняють в нинішній час?
– У нас зареєстровано 35 крадіжок та 19 шахрайств. Тобто частіше – корисливі злочини. Основним предметом крадіжок є мобільні телефони.
Також є один грабіж – незаконне заволодіння автівкою, п’ять порушень правил дорожнього руху та шість випадків незаконного зберігання наркотиків.
Також у нас є двоє дітей, які перебувають на обліку за вчинення домашнього насильства. Це хлопці, 17 років, які мають конфлікти в сім’ї щодо способу їх життя.
– Чи збільшиласть кількість злочинів проти дітей?
– У 2022 році мали 101 звернення про злочини проти дітей. Сьогодні ця цифра зросла – за 2023 рік зафіксували 164 злочини, від яких потерпіли 185 дітей. 14 кримінальних правопорушень вчинені на сексуальному ґрунті: це зґвалтування, розбещення та сексуальне насилля. Також зареєстровані три вбивства дітей. Найрезонансніше у 2023 році трапилося у Косові. Відомі й два факти вбивства новонароджених дітей, у Коломиї та Калуші. У нас також є три випадки незаконного позбавлення волі. Тоді жінка, що тимчасово проживала на території нашої області, викрала трьох дітей і намагалася покинути територію області.
– Наскільки вдається протидіяти цим злочинам?
– Ну для протидії злочинів, ми працюємо з дітьми. Ми налаштовуємо дітей не замовчувати про жоден факт насильства, не замовчувати про жодний факт будь-якої іншої протиправної діяльності.
В результаті співпраці з освітянами та батьками ми бачимо, що нам довіряють і розуміють, що людина, яка вчинила злочин, буде покарана.
– Чи започатковували нові програми чи заходи для протидії дитячій злочинності?
– Ми завжди працюємо з дітьми і намагаємося якось налагодити контакт, зрозуміти, як впливати на них.
Ми чудово розуміємо, що самі бесіди, типу “не можна це робити, бо за таке настає кримінальна відповідальність”, вони є не завжди ефективними.
Ми застосовуємо якісь інтерактивні засоби, залучаємо громадські організації, людей та дітей, які колись перебували в нас на обліку, людей, які в минулому вживали наркотики і зараз стали на шлях виправлення, ми демонструємо фільми для того, щоб зацікавити дітей. Бо тепер, з доступом до Інтернету, діти можуть знайти що завгодно, й інколи вони нам навіть більше можуть розповісти, ніж ми. Тому ми постійно вчимося і намагаємося якось переформатувати нашу роботу.
– Ви кажете, що до співпраці залучаєте різні служби та організації. Розкажіть які?
– У нас є співпраця з Литовською організацією, яка нам допомагає у створенні кімнат, дружніх до дитини. Там з дітьми займаються наші працівники, інколи ми залучаємо туди психологів. Це не є сірі приміщення відділу поліції. Це така кімната, де є іграшки, меблі. Там дитина почувається в більш домашній обстановці.
Також ми залучаємо Карітас, у них є багато корекційних програм. Якщо нам необхідна допомога у зміні поведінки дитини, там допомагають.
Окрім того, ми працюємо з центром соціальної служби дітей, сім’ї та молоді. В них також є програми, де працюють відповідні фахівці, які визначають оцінку ризиків та потреб тої, чи іншої дитини і допомагають нам в подоланні певних негативних явищ в кризових сім’ях.
Також ми співпрацюємо з центром зайнятості. Якщо дитина вчинила кримінальне правопорушення, щоб якось її зайняти, ми направляємо інформацію в центр зайнятості, щоб вони пропонували тій дитині працевлаштування або навчання.
Окрім того, ми співпрацюємо з центром соціально-психологічної реабілітації. При необхідності ми поміщаємо туди дітей, щоб визначити їх психологічний стан.
Також є центр психологічної допомоги “Серденько”. Вони нам надають цілодобово приміщення для допиту дітей і також там працює психолог, яка знає, як правильно працювати з дітьми і встановлювати з ними контакт.
– Чи працюєте ви з дітьми ВПО, як окремою категорією?
– З початку 2022 це було в нас основне завдання. Ми робили все, щоб ці діти почувалися тут у безпеці. Основну увагу ми звернули на внутрішньопереміщених статусних дітей, тобто позбавлених батьківського піклування та дітей-сиріт. В нас на території області перебувало 365 таких дітей від початку повномасштабного вторгнення. Ми з‘ясовували, чи не стала війна причиною їхнього тривожного стану.
В нас є і такі діти, які мали проблеми там, де проживали раніше, тому вони перебувають в полі зору і служби у справах дітей, і керівників територіальних громад, і старост сіл.
– А чи поширений проти таких дітей булінг?
– Не спостерігається у нас такого явища. Навпаки, в нас всі працюють на те, що цих дітей необхідно підтримувати. Не було масових випадків булінгу, щодо дітей з числа внутрішньопереміщених.
Але в загальному, коли вчиняється булінг, незналежно до яких дітей, нам треба працювати як із потерпілим, так і з булером. Бо, як свідчить практика, булер потребує уваги з боку батьків і з боку психолога.
Недавно ми задокументували факт булінгу, і коли ми спілкувалися з булером, він говорив, що він поступає так, бо раніше так поступали з ним.
– Ви казали, що співпрацюєте з психологами. Чи співпрацюєте ви з ними в плані підтримки дітей, які потерпіли від війни?
– Так, я входжу до складу комісії з питань захисту прав та інтересів дитини, де надається статус дитини, потерпілої від військової агресії. На території області від початку війни в нас було три дитини, які отримали поранення. Тут їм надавалася медична допомога, тут з ними працювали психологи, але пізніше вони покинули територію області та виїхали за межі України.
– Мушу запитати про ранній початок статевого життя і взагалі передчасні вагітності у юних прикарпатців. Чи проводите ви якусь освітню роботу в цьому плані?
– В нас є команди в районах, куди входить психолог, ювенальний поліцейський і лікар-гінеколог, або інший працівник, який може говорити про статеве дозрівання.
В нас є випадки, коли батьки звертаються про те, що неповнолітня донька спілкується з дорослим, і просять допомогти попередити якісь вчинення кримінального правопорушення. Є в нас і випадки вагітностей до 18 років.
В кожному випадку це є справа приватного звинувачення, тобто батьки, як вважають за необхідне, вчиняють. Ну якщо вагітність до 16 років, то однозначно до єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, а після 16 років, це вже на розсуд батьків.
– Як часто діти звертаються зі скаргами на старших?
– Якщо це про домашнє насильство, то сьогодні майже 400 дітей звернулися за 2023 рік.
200 дітей вважають, що домашнє насильство було вчинено щодо них. Решта 196 зверталися щодо вчинення насильства у їхній присутності. В цьому випадку вони теж визнаються потерпілими.
Для таких випадків у нас в місті працює спеціальна група реагування на факти домашнього насильства. Якщо вони вважають, що є необхідність залучення ювенальних поліцейських, то виїжджає наш працівник. Але якщо це питання потребує додаткової уваги, то його вирішують негайно.
При реагуванні на такі факти виїжджає наряд, який визначає, чи безпечно дитині залишатися вдома, чи є необхідність забрати дитину. Якщо конфлікт не вдається врегулювати, щоб дитина була в безпеці, тоді вирішуємо питання щодо вилучення дітей. За 2023 рік ми вилучили 76 дітей. Їх помістили до лікувальних закладів, чи до центру соціальної підтримки.
– В порівнянні з минулими роками, чи є тенденція до росту, чи зменшення таких звернень? І про що це свідчить?
– Є тенденція збільшення кількості звернень зі сторони дітей.
Я пов’язую це з тим, що коли наші працівники працюють, то завжди наголошують, що є телефони довіри, є телефон гарячої лінії, щодо домашнього насильства. Діти вже знають про це і вони звертаються. Тому думаю, обізнаність дітей і породжує оце збільшення кількості звернень.
Відсотків напевно 20-25 не підтверджується, поширені факти маніпуляції з боку дітей щодо батьків.
– Чи є відчутною проблема самогубств і спроб до самогубств серед неповнолітніх?
– За 2023 у нас зареєстровані три випадки самогубств та сім спроб. Троє зі спроб – це така демонстрація з метою привернення уваги, а ще в двох випадках – проблеми з психічним здоров’ям дитини. Останнім – по 15 років. Ті діти постійно демонстративно вчиняють самошкодження і так погрожуюють. Вони проходять профілактику і з психологами, і працівниками поліції. Їм надавали психіатричну допомогу, але дитина проходить 10 днів лікування і через деякий час знову повертається до цього.
– Яким є ваш погляд на виховання дітей в нашій області, його можна узагальнити? Основа поганих вчинків неповнолітніми – це батьківський приклад, чи недогляд з їхньої сторони?
– Ну фактично в кожному випадку вчинення кримінальних правопорушень чи інших негативних явищ ми намагаємося встановити і усунути причину, щоб це не повторювалося більше.
Як свідчить практика, кримінальне правопорушення неповнолітніх, перш за все, це відсутність контролю з боку батьків.
Велика проблема – батьки за кордоном. Тут залишають на бабусю, дідуся, тітку, старшого брата і так далі. Як правило, якщо бабуся виховує, то єдине важливо: щоб дитина мала поїсти, щоб була одягнута і щоб вдома було тепло. А про контроль дитини, чим вона займається, з ким вона спілкується, батьки взагалі не знають, а дідусь і бабуся тим більше.
Буває, коли ми шукаємо дитину після зникнення, батьки абсолютно нам не можуть повідомити жодної інформації: як дитина зареєстрована в соціальних мережах, з ким дитина дружить, чим займається, які інтереси, де вона проводить час, де вона взагалі буває протягом дня. Ніхто нічого незнає, ми самі встановлюємо все.
Серед моїх побажань – більше приділяти увагу дітям, спілкуватися з ними. Ви маєте бути другом дитині, бо в цей час дитина має відчувати в батьках підтримку, а не шукати підтримки у друзях, алкоголі та в поганих компаніях. Батьки повинні надавати підтримку в будь-якій ситуації, і ні в якому разі не засуджувати, не принижувати дитину.
Часто бувають випадки, коли діти самі до нас приходять і просяться помістити їх у притулок, бо ситуація в сім’ї нестерпна, мама не розуміє, постійні конфлікти, звинувачення. Я думаю, якщо батьки більше будуть приділяти увагу дітям, в нас буде менше роботи.
