Борщ, сирники, реберця та піца — такі страви готують на одній із польових кухонь 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини.
Щоб приготувати та доставити обід побратимам, на кухні працюють семеро військових: чотири кухарі, старший кухар, начальник їдальні та водій.
Про це пише Правда.іф з посиланням на Суспільне.
Готувати страви починають о 6:00, розповідає старший кухар Андрій. І це, жартує військовий, пізній підйом.
“У нас немає сніданку, тому розпалювати кухню починаємо о 6:00. Коли був сніданок, то кухню треба було палити о 4:00, бо о 7:00 мала вже бути готова їжа. Тоді о 5:30 починалося готування. І години вистачає, щоб, наприклад, зварити кашу”, — каже Андрій.
Свою роботу кухарі розпочинають з розпалювання вогню. Далі готують обід. Наразі в меню — котлети, салат із буряка та суп із фрикадельками.
Свою роботу кухарі розпочинають з розпалювання вогню. Фото: Діана Яців/Суспільне Івано-Франківськ
“Це — польова кухня КП-125. Вона працює, як духова шафа. Тут є елемент, який ми нагріваємо за допомогою дров. Тобто прогрівається шафа, а в ній — бачок. І в самому бачку готується їжа. Влітку — тепліше, тому їжа готується швидше. Взимку — довше, бо готуємо на вулиці, на дровах. Зараз, щоб кухня нагрілася, потрібна година. Взимку цей процес довший”, — розповідає Андрій.
З його слів, страви намагаються готувати різноманітні. Іноді навіть експериментують із меню. Наприклад, пригадує старший кухар, на цій польовій кухні пекли піцу та пиріжки.
“Є меню військове, якого ми частково дотримуємося, а далі готуємо по-хлопськи: що їдять, те ми готуємо, що не їдять — стараємося готувати менше. Ми вже знаємо, що люди люблять більше. Шукаємо золоту середину. Бо моментами люблять борщ, минає час — він набридає, навіть якщо він двічі в тиждень. Зараз ми додали суп із фрикадельками. Солянку люблять, якщо не часто. Коли є шампіньйони, то варимо грибний суп, іноді готуємо курячий бульйон. Їдять все, коли смачно”, — пояснює Андрій.
З постачанням харчів проблем немає, каже старший кухар. Продукти для страв привозять на склад щотижня.
“Вже дев’ять місяців ми нічого не готуємо на тушкованках. Приблизно рік тому ми перейшли на постачання м’яса — і вже на одному м’ясі готуємо. Аби ніхто не думав, що тут хтось бідує: в нас люди бачили й ананаси, і ківі, і банани. Такі фрукти, як яблуко і груша, навіть нікому не цікаві”, — каже військовий.
Коли страви готові, їх перекладають у спеціальні термоси та відвозять до локацій, де працюють інші військові.
“Є умовна година і місце. І всі знають, що туди приїде автомобіль з їжею. Ми приїжджаємо, кожна людина приходить зі своїм відерцем та термосом. Отримує гаряче, додаткові продукти — хліб, йогурти, кефір, молочку. Все. Тут роздали їжу і поїхали на наступну локацію”, — пояснює старший кухар.
Польову кухню, на якій працює Андрій з командою, виготовили в 1969 році. Військовий каже: хоч кухонька старенька, та працює справно.
“Загалом — це дуже хороше місце. Тут в нас немає болота під ногами, є дах над головою. Це — великі плюси. Бо бували моменти, коли не було такого облаштованого місця, а під дощем не сильно можна щось готувати. Загалом готуємо ми по-домашньому”, — каже Андрій.
