Військові медики 102 бригади ТрО з Франківщини невпинно рятують життя військових
Диван на коліщатках в темній вітальні

Військові медики 102 бригади ТрО з Франківщини невпинно рятують життя військових

Автор: Світлана Якимчук
09/05/2024 23:14
-Реклама
Оренда і продаж комерційної нерухомості від 30 м²
-Реклама
Будівництво шостого етапу в житловому районі.
-Реклама
-Реклама
Готелі Reikartz і контакти, Україна
-Реклама
Азов

Стабілізаційний пункт 74 батальйону 102 бригади ТрО уже два роки невпинно рятує життя військових. До медиків звертаються за допомогою, як військові, так і мешканці навколишніх сіл.

Про це йдеться у відео на сторінці 102 окремої бригади територіальної оборони з Івано-Франківщини.

Реклама: Місцеві пропозиції
Ремонт зарядних станцій BGA, якість і надійність.
Ремонт інверторів, Ecoflow, зарядних станцій.”

“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.

102 бригади ТрО, новини Прикарпаття

За словами начальника медичної служби 74 батальйону Олега Слижука, їхні медики роблять усе можливе, аби врятувати військових. Найпоширеніші поранення – вогнепальні та осколкові.

Коли був контрнаступ з 5 години до 3 ночі був 101 важкопоранений, – розказує Олег Слижук. – Були осколкові поранення, ампутації. Завдяки нашим медикам, ми в той час не втратили нікого.

Михайло перевівся у стабілізаційний пункт з мінометної батареї, де був старшим бойовим медиком. Зараз продовжує рятувати життя військових тут.

У цивільному життя такої практики не здобудеш, – говорить Михайло. – І той адреналін, коли ти працюєш, коли ти дійсно рятуєш життя, то у цивільному житті – також цього не відчуєш. Ти працюєш, працюєш і тобі хочеться працювати, бо йде поранений за пораненим і тобі треба допомогти.

Михайло згадує як віз одного важкопораненого військового з 23 бригади. У нього були множинні осколкові поранення. Довіз його до лікарні, передав іншим медикам.

Проходить два місяці й підходить якийсь мужик й каже: «Пам’ятаєте, ви мене везли», – пригадує військовий медик. – Я його не впізнав. Це було настільки приємно. Його відправили на реабілітацію, він повернувся назад і приїхав, аби мені подякувати. Такі моменти приносять таке задоволення, що хочеться працювати й удосконалюватися.