Спочатку побратими називали його «Преподобний», а тепер — «Капелан». Проте в навчальному центрі військовий Олександр Букатюк вибрав собі позивний «Місіонер».
Хоче на передовій бути помічником капелана, але поки що немає самого духівника.
Готує бійцям суп з кропиви та червоний борщ і згадує три випадки на фронті, коли Господь його вберіг. Також попри обстріли пише книгу поезії «Нульова заповідь».
Про це пише Правда з посиланням на Вікна.
«Зараз я там, де мене поставив Бог. Завдяки тому, що я був на бойових позиціях, тепер більше зможу розуміти хлопців. Не кажу, що всі для цього мають бути на «нулю», але для мене особисто — це було потрібно, та й хлопцям легше відкрити душу перед тим, хто був з ними в одній шкурі. Місце, в якому мене побачив Господь, повпливало і на мою творчість», — розповідає Олександр.
Так розповідає про свій п’ятимісячний досвід на Донеччині Олександр Букатюк.
«Я завжди казав, що як буде повістка, то піду, але сам не спішив. Перед Місійним роком відчув, що ще не час, оскільки зрозумів, що Бог дав покликання до місіонерства», — розповідає Олександр.
Коли отримав повістку, проходив базовий військовий вишкіл на Житомирщині.
«Звісно, не легко — це десантно-штурмові війська, гасло яких: «Завжди перші». Проте такий досвід загартовує і завдяки інтенсивним навантаженням та виснажливому навчанню більше шансів вижити в бою. Навчився поводитись зі зброєю, пройшов психологічну смугу: повзав під колючим дротом, коли горіли шини, задимлення, стріляли тощо. При виконанні завдань носиш на собі ще й багато важкої амуніції», — пояснює Олександр.
Олександр і раніше був активним християнином, хоча своїми тісними стосунками з Богом вважає останніх п’ять років. Коли ще працював на телебаченні, був членом спільноти Святого Егідія, тоді разом з іншими двічі на тиждень годували бідних. Останні чотири роки у греко-католицькій харизматичній спільноті «Мир вам». Зокрема, як один зі служителів спільноти редагував відео на ютуб-каналі та долучався до багатьох її служінь, зокрема, «Школи сім’ї».
«У багатьох людей асоціація зі словом «харизмати» негативна — одразу пригадується мунтяни та різні секти, хоча нічого спільного в справжніх харизматів з ними немає», — пояснює Олександр.
«Місіонер» згадує три випадки на фронті, коли Господь його вберіг. Перший стався практично одразу — на першому ж завданні.
«Нас троє пішли, а повернувся я один. Позиція була нова, але її засікли ворожі FPV-ешки. Ми вийшли постріляти й в цей час прилетів дрон. Артем на позивний «Кай» загинув на місці. Мій тезка Олександр на позивний «Джміль» помер в мене на руках. У нього було багато поранень у районі черевної порожнини та перебиті дві ноги. Спочатку на адреналіні не відчував болю, тому ми ще встигли помолилися (це була молитва прийняття Ісуса за Господа і Спасителя свого життя. — Авт.), після чого побратим почав згасати й відійшов на небо. В обох залишилось по двоє дітей. В «Кая» — хлопці, в «Джмеля» — дівчата. Вони жартували, що їх одружать», — розповідає Олександр.
Військовий розповідає, що за останніх п’ять років почав більше сприймати життя, читати Боже Слово, хоч раніше не був християнином з практикою. Після внутрішнього навернення почав будувати глибокі стосунки з Богом, а нині мріє стати священником та створити сім’ю.
«Хочу після війни продовжувати служити Богові в різних аспектах. Якщо Він мене там бачить і зробить диво, то попри вік (35 років максимально, щоб вступити в духовну семінарію. — Авт.) я б хотів стати священником. Але ще чекаю на підтвердження від Господа. Він завжди дає знати, чи твоїм є те або інше покликання. Так чи інакше, хай буде Божа воля, а не моя. Планую порвати з парубоцьким життям і створити хорошу християнську сім’ю, випустити книги, що зараз у рукописному варіанті».
Зокрема, книгу поезії «Нульова заповідь». Перша її частина — результат перебування хлопця на війні, без чого не була б довершеною. Друга — про початок з нуля (з чистої сторінки. — Авт.), в якій різнопланові візуальні та метаметафоричні асоціації та образи пов’язані з числом нуль. Поезія з «нуля», пояснює військовий-поет, — новий новаторський етап в його творчості, зі своїми поетичними фішками, яких, гарантує, немає ні в кого. Також хотів би написати роман «Місіонер» або «Позивний Місіонер» на основі реальних знакових подій у своєму житті.
