17 вересня пілоту Антону Листопаду мав виповнитися 31 рік. Він був льотчиком 204 Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна.
Військовий брав участь в Операції об’єднаних сил. З перших хвилин повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив українське небо. Антон Листопад загинув 8 серпня 2022 року.
Спогадами про льотчика із Суспільним поділилися його друзі, однокласники та вчителі, передає Правда.іф.
“Він мріяв літати”
Своє дитинство та юність Антон Листопад провів у Івано-Франківську. Хлопець навчався у школі № 2, а згодом — у фізико-технічному ліцеї.
“Коли вступив на перший курс, я його запам’ятала. Хлопчик невеликого зросту, з кучерявим чубчиком і великими очима”, — розповідає вчителька Оксана Савчук.
Директор ліцею Мирослав Янишівський пригадує, Антон привернув його увагу під час вступної кампанії своїм незвичним прізвищем та тим, що він — син льотчика Валентина Листопада. І через декілька років знову помітив його.
“Я, як директор, не можу знати всіх, але коли ми були на тижневій практиці в Бистриці, я звернув увагу на хлопця. Він був такий невеликий, зібраний, наполегливий. Я помітив, що він йде до своєї мети, не скиглить, бо там було трохи важко. Я запитав вчительку, що це за хлопець. Вона відповіла: “Пам’ятаєте, ви питали на першому курсі. Це — Листопад, син льотчика”. Пізніше вона сказала мені: “Здається, що ми ще про Антона почуємо”, — пригадує Мирослав Янишівський.
Після завершення навчання у ліцеї Антон Листопад вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, але після двох років навчання залишив навчальний заклад та пішов служити.
“Я зустрілася з ним, він вже був студентом. Антон каже: “Я покидаю університет, я не хочу тут вчитися, це — не моє. Я хочу бути льотчиком, вступаю в Збройні сили України, підписую контракт. Перше у мене, як у вчителя — жах. Два роки витратив тут і залишає. Кажу йому: “Закінчи університет нафти і газу, отримай бакалавра і вступай вже собі по долі, куди тобі треба. А він мені: “Ви мене не розумієте, моя мрія — літати”, — пригадує Оксана Савчук.
Друг Антона Олександр розповідає, вони познайомилися у комп’ютерному клубі та одразу потоваришували. Згодом — разом служили.
“У Франківську Антон служив два роки. Я приєднався до нього. На службі ще більше потоваришували. Це були чудові дні. Мені було комфортно з ним, дуже класний хлопець. А потім, в один час, він сказав, що буде вчитися на льотчика”, — розповідає Олександр.
Антон Листопад вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
“Він дуже любив розповідати про літаки та польоти. Коли я його щось питав, то все — можна було годину сидіти й слухати. Я нічого не розумів. Але йому було приємно говорити, а мені — приємно слухати, що він це все знає”, — каже Олександр.
“Плани були, як і у всіх — жити далі”
Олександр розповідає, коли Антон приїжджав, вони завжди зустрічалися. У березні він розповів другу, що чекає поповнення в сім’ї.
“Якраз 6 березня у мене народилася дочка, і він приїхав у Франківськ. Ми з ним зустрілися і тоді я познайомив його зі своєю донькою. Він посидів, каже, Сашо, а в мене дружина теж вагітна. Ще тоді не знали, хлопчик чи дівчинка буде. Дуже хотів дитину, дуже чекав її народження. Плани були, як і у всіх — жити далі”, — каже Олександр.
З перших хвилин повномасштабного вторгнення росіян капітан Антон Листопад став на захист свободи і незалежності України.
За проявлену мужність, відвагу та професіоналізм, за кілька днів до загибелі, Президент України нагородив його високою державною нагородою — орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
“Ми зустрілися 4 серпня. Він казав, що має в неділю 7 серпня отримувати від президента медаль. Антон казав: “Не хочу їхати, навіщо мені та медаль, не треба її мені”. Не те, що він її не заслужив, а просто казав: навіщо вона йому”, — пригадує Олександр.
Пілот Антон Листопад загинув 8 серпня. Похований на Алеї слави у Чукалівці.
“Мені зателефонували з частини хлопці, з якими я служу, і сказали, що, здається, загинув Антон, але це — неточно. Я не повірив, не хотів у це вірити. Я почав обдзвонювати дружину його та матір. Вони не брали трубку. І таки об 11:00 мені подзвонили і сказали, що загинув Антон. Це для мене був шок. Я не повірив. Не вірив до останнього. Пам’ятаю, я думав, що так не буває. І все. Тоді вже все якось змінилося. Він — герой. Мені його не вистачає”, — каже Олександр.
Що відомо
Антона Листопада вважали одним із кращих пілотів винищувальної авіації Повітряних сил Збройних сил України. Він виконував польоти в складних умовах протиповітряних засобів і винищувальної авіації ворога. Неодноразово виконував бойові завдання із прикриття наземної колони українських військ.
Його літак очолював групу авіації, яка пролітала над Хрещатиком під час параду до 30 річниці незалежності України.
Антону Листопаду посмертно надали військове звання “майор”.
