Ситуація з COVID-19 на Прикарпатті досі напружена. Так, за добу 1 серпня в області лабораторно підтвердили коронавірус у 123 мешканців, 16 пацієнтів одужали, троє померло. Загалом з початку пандемії хворих – 4680, 1659 одужали, 141 померло. Найбільше хворих у Франківську, Тисменицькому й Надвірнянському районах
Натомість, у місті досі проводять свята, збирають родину, друзів на дні народження, хрестини, а то й гуляють весілля, бачив Репортер.
Поліція зазвичай зайва
Нагадаємо, що під франківською Білої хатою двічі збиралися підприємці, які надають весільні послуги, – музиканти, ресторатори, власники агенцій. Вони вимагали дозволити їм працювати. Усе завершилося посиланням на постанову: не більше 10 людей, мають бути антисептики, окремо смітники для масок, персонал у рукавицях, масках і т. д.
Дотримання цих вимог перевіряють інспектори Держпродспоживслужби. В рейди ходять у вихідні, якраз на гуляння…
Субота, 25 липня, 17.00. В машині «Репортер» чекають начальниця міського управління Держпродспоживслужби Ірина Онищук та інспектор Богдан Волосянко.
За словами пані Ірини, моніторять вони з 5 червня, відколи закладам дозволили працювати. До того інспектували літники, перукарні, стоматкабінети. Рейди проводять по всій області. У Франківську з червня зафіксували близько 60 порушень. Повторних не було, приїздили вдруге, але ресторани виправилися.
В місті сім людей діляться на дві групи та їдуть кожна за своїм маршрутом. У нас – 12 закладів.
За словами Ірини Онищук, більше порушень було на початках, бо люди не все розуміли, бракувало антисептиків, а персонал працював без масок і рукавиць. Також у перші дні разом з інспекторами на рейди їздила поліція. Зараз домовилися, що їх викликатимуть лише за потреби, бо в копів і так роботи не бракує.
«Слава Богу, не мали жодних випадків, аби була потрібна поліція, – каже Онищук. – Підприємці зазвичай ставляться з розумінням. Так, вони ображені, але це наша робота. Є постанова, її треба дотримуватися».
Реєстратор фіксує все
Перша локація – «Пасаж Гартенбергів». Ірина Онищук уже на вході придивляється, чи персонал у масках та рукавичках, чи є антисептики на столах. З цим порядок.
На літній терасі людно. Всередині теж гостей не бракує. До великого залу заходять гарно одягнені гості з подарунками. Нині тут день народження. Святкують рік дитині.
До інспекторів підходить адміністратор Віктор. Відчутно хвилюється. Адже заклад уже мав протокол через одне весілля. Віктор водить інспекторів, куди ті попросять. Каже, нині мають свято на 14 людей – дорослих і дітей. Показує, що столики з дистанцією, всюди є антисептики.
Наступний – «Парк-готель». «Там у них є кілька приміщень, плюс тераси. Площа велика, тому подивимося, чи нема весіль, – розповідає дорогою Онищук. – Зараз більше звертаємо увагу саме на це, бо на весіллі більша ймовірність захворіти. Танці, спілкування, передавання подарунків. А день народження чи хрестини – прийшли привітали й посиділи трішки. Але теж вважається масовий захід».
На вулиці багато людей, чимало припаркованих машин. Адміністратор Іванна одразу виходить до інспекторів і говорить, що у них нині хрестини, а також два дитячі дні народження. Усі в окремих залах, столики з дистанцією.
«Ми вже навчилися, – наголошує Іванна. – Є дезінфікуючі засоби, всі у масках. За час карантину не було жодного весілля. Повідміняли. Хтось переніс на наступний рік. От, 8 серпня мало бути, то вже буде у 2021 році. Ще ніхто не знає, що буде у вересні, але на вересень теж два весілля відмінили. У нас 80 % весіль міжнародні, де наречений або молода іноземці. Кожного разу хтось питає, чи щось змінюється, але змін нема. Нам простіше, бо ми не на 99 % бенкетний зал».
Богдан Волосянко ходить залами з відеореєстратором, усе фіксує. Потім відео треба передати в головне управління.
У ресторані «Тост», що на Мазепи, відзначають хрестини. Усі чемні, по чотири за столиком. В залі тихо, навіть музики нема. Персонал у масках та рукавицях. Але гостей – 14. Інспектори тут вперше, тому пишуть рекомендацію, аби не більше 10 осіб. Кажуть, приїдуть з перевіркою ще раз.
Пан Іван – власник закладу – каже, що вони лише другий день, як вийшли на роботу, аж з березня. Говорить емоційно, обурюється, що інспектори складають акт.
«У нас дотримана норма і відстань, – наголошує чоловік. – Заклад просто не виживає, я не знаю, що буду робити. Ми хороший заклад, але як далі? Буду закривати. Ми втрачаємо працівників, бо людина не може свою родину лишити без хліба. І податки платимо, бо від них не звільнили. Якщо залишиться умова, що 10 осіб, то будемо змушені закриватися взагалі. Ми законослухняні, але доходять плітки, що інші проводять бенкети на 100-150 людей, то де справедливість? Або закрийте їх, бо мені образливо, що мій заклад не гірший, а вони працюють і зловживають тим, що мають літні тераси».
Зона на карантині
Ірина Онищук говорить, що підприємці часто так виливають душу. Мовляв, їх можна зрозуміти. І наголошує, що більшість таки доволі відповідальні.
Наступна локація – ресторан «Титанік» на Петлюри. Раніше інспектори тричі приїздили, а він був зачинений. Але нині там щось святкують. Охоронець телефонує адміністраторці, та вибігає перелякана – на ходу одягає маску.
«Це ми вперше відкрилися, – говорить жінка. – У нас весілля на 50 людей. Малесеньке».
Проводить до зали, дорогою показує, що все мають: наліпки з інформацією про коронавірус, антисептики. Каже, приміщення миють щодві години, а ручки протирають кожні 15 хвилин. Постанову вивчила напам’ять.
Інспектори це все холодно слухають і сідають писати протокол, бо людей забагато.
«Ми перший раз відкрилися від березня, – не здається адміністраторка. – А що цей протокол означає?».
«Накладається штраф від 102 до 420 грн, згідно зі статтею 42 Кодексу України про адміністративні порушення. Якщо повторно, то вже інша стаття й суми там інші – від 16 тис грн, матеріали направляємо в суд, – відповідає Онищук. – На перший раз у вас буде штраф від 102 грн. У понеділок прийдіть в управління. У вас усе добре, але людей забагато і це порушення».
Адміністраторка підписує документ. Дуже хвилюється. Говорить, чоловік казав, якщо її оштрафують, то розлучиться.
«До якого числа це ще буде, до 31? А потім по зонах?» – запитує адміністраторка.
«Ми в тій зоні, що ще довго будемо на карантині, – відповідає інспекторка. – Краще вдома сидіти, ніж у лікарні. У нас знайомий місяць тяжко лікувався. Казав, не дай Боже комусь, бо дуже тяжко переніс. Це не жарти, повірте мені. Говорила з одним лікарем, що жах, скільки людей. Ми тепер до вас будемо частенько їздити».
«Ці люди вже п’ятий раз переносять. – каже адміністраторка про молодих. – Ніяк інакше, бо наречена потім у плаття не влізе. І таких більшість».
Ще один протокол інспектори складають у ресторані «Мускат», бо за один стіл посадили 14 людей. А ще бармен не знав, як вмикається термометр.
Наступні – «Галерея смаку» на Коновальця, ресторан «Карпати», що на Стуса, та «Чотири сезони» на Урожайній – зачинені.
З ресторану «Марвель», що на Юності, доноситься весільна музика. Тамада запрошує сестру нареченої до привітання. Повний зал людей, хоч усі за окремими столиками. Інспектори готові складати протокол, але офіціанти довго не можуть докликатися адміністратора.
Власниця ресторану пані Марія запрошує до свого кабінету. Запевняє, що весілля на 55 людей, хоч з вигляду більше. Бідкається, що взяла зал в оренду. Закрила б усе, але вклала гроші в ремонт. Працює лише під замовлення.
«У нас два зали – 600 квадратів, то скільки ми маємо право брати людей. Як десять?!» – дивується жінка.
«У вас повний зал людей. Зараз вони підуть усі танцювати і в нас буде не 100 хворих, а 200. І ніхто в то не вірить», – відрізає Ірина Онищук.
«А скажіть, як маю вижити? Я пенсіонерка. Я би вступилася, якби не клала свої гроші в ремонт. У мене взагалі безвихідне становище, – бідкається власниця. – Аби ви мене сильно не наказували, бо й так матеріальне становище, най не кажу де».
Далі за маршрутом – «Смерекова хата» у Вовчинцях. Там теж людно в альтанках і двох великих залах. Дві компанії святкують дні народження. Але всі розсаджені, все у нормі.
Святкують і в «Говерлі» на Василіянок. Одна компанія на терасі, ще одна в залі. Ніби норма.
Інспектори кажуть, на ці два останні заклади вже складали протоколи. Тепер вони навчені.
Таке відношення до цієї проблеми ще раз підтверджує що більшість населення тупі барани.От так і жевемо,бо на більше не заслуговуємо.