Зараз лише й мова, що про карантин. Більшість людей у соцмережах пише, як вони втомилися сидіти вдома. А чи багато задумувалися над тим, як там зараз військовим на Донбасі? Чи є обстріли, поранені, вбиті, чи не бракує харчів, медикаментів?
«Репортер» про це дізнавався від Любомира Романчича – водія-парамедика волонтерської організації ASAP.
Волонтери чергують цілодобово
Любомир Романчич з Микуличина, молодий гуцул, днями йому виповнилося 20 років. Чотири з них він знає про війну не з розповідей. Спершу з мамою возив на передову волонтерську допомогу. Вона сама їхала за кермом у найгарячіші точки, а син допомагав, чим міг.
Їздили до батька, який пішов на війну з Майдану і досі служить. Згодом контракт на службу підписала й мама. Обоє служили у 53 бригаді, стояли біля Горлівки. Там недалеко розташована й база медичної волонтерської організації ASAP. Аби бути поруч з батьками, Любомир пішов туди водієм.
«Взагалі, я їхав лише на місяць, – у слухавці чути, як він посміхається. – На роботі взяв відпустку, ще додав за власний рахунок та й поїхав. А там втягнувся. Тоді якраз була велика потреба рук – водіїв дуже бракувало. Потім поїхав додому на десять днів, написав заяву на звільнення і повернувся сюди».
Нині Любомир – водій-парамедик з позивним «Механік», бо знається на техніці, а тепер ще й у медицині. Каже, у них надавати допомогу навчені всі, бо люди в ASAP з немалим бойовим досвідом, багато життів врятували.
Абревіатура ASAP англійською – As Soon As Possible, українською – так швидко, як тільки можливо, тобто якнайшвидше – евакуювати пораненого з поля бою до медичного закладу.
Медики-волонтери працюють по всій лінії фронту від початку війни. Допомагають і військовим, і цивільним.
За словами Любомира, зараз у них на ротації 12 людей. «Це три повні екіпажі, які укомплектовані за найвищим класом і готові надавати допомогу будь-якої складності, – каже Романчич. – Ми цілодобово на чергуванні, бо не знати, коли хлопці зв’яжуться і в рації почуєш: «Висувайтеся, у нас 300».
Ще не було, але готові
Після введення карантину, каже Любомир, їхня робота ніяк не змінилася. Поки що ані підозри, ні хворого на COVID-19 у них не було. Але медики ASAP готові їх приймати.
«Завдяки волонтерам закупили матеріали, нам шиють захисні костюми, крім того, ми купили такі костюми й самі, – розповідає Любомир Романчич. – Придбали маски, респіратори другого й третього класу захисту. Маємо спеціальні окуляри, щитки, бахіли, рукавиці, достатньо антисептику для рук і для дезінфекції наших автомобілів».
За його словами, на Донбасі зараз не так багато хворих, як в інших областях. У Донецькій – 10, у Луганській – п’ять.
Щодо військових, які стоять біля них, то каже, що поки що немає ані підозр, ані хворих.
Наголошує, що військові так само дотримуються правил безпеки – ходять у масках, у рукавицях. Підписані накази, розпорядження про те, аби обмежити виїзди у місто й контакти з місцевими.
«Хлопці чудово розуміють серйозність цього вірусу, – говорить Романчич. – Звісно, бувають винятки, що в місті когось зустріли без маски чи рукавиць, то станемо, поговоримо, пояснимо ситуацію. Чесно, не скажу за всіх, а за тих, що стоять біля нас – у бригадах є досить велика нестача масок. Роздали лише прості хірургічні з розрахунком – одна на людину. Поки що нікого особливо не хвилює, скільки людина ту маску носитиме – день, два чи тиждень. В одному підрозділі взагалі стикнулися з ситуацією, що на батальйон видали 20 масок, і то – ці маски їм надали волонтери».
Любомир якраз збирає посилки для військових та обіцяє розвести їх після розмови. Каже, зготував кілька костюмів для медичних екіпажів, які працюють на евакуації. Також – маски та респіратори третього рівня захисту.
«Немає тестів, але їх дуже мало і для цивільного населення в тих регіонах, де пандемія набирає обертів, – продовжує Романчич. – Ми працюємо над цим, аби хоч кілька тестів нам допомогли дістати волонтери».
Запевняє, що хлопці на опорних пунктах самі собі міряють температуру, дивляться за власним станом здоров’я. «Як тільки будуть якісь симптоми – підвищена температура, кашель, то мають викликати нас, – розповідає Любомир. – Потім ми зв’язуємося з військовим госпіталем і транспортуємо хворого туди. Такої роботи на COVID-19 ще не проводили, але ми готові».
Режим червоний
Аби не заразити хлопців, волонтери зараз на фронт не їздять. Допомогу надсилають Новою поштою, бо це зараз простіше й безпечніше.
«Крім того, в зоні ООС ввели «Режим червоний», – каже Романчич. – Пропуск – мінімальний. Пункти пропуску на окуповану територію та з неї закриті. Пускають лише за наявності документів, які мають підтвердити серйозність ситуації, – смерть родича, хвороба, що інше».
Любомир додає, що на межах областей, сусідніх з Донецькою та Луганською, також стоять блокпости. І сильний контроль: усім вимірюють температуру, придивляються, чи немає інших симптомів.
Читайте також: Бойовий медик Сокол. Олександр Соколюк майже рік рятував життя на передовій
«Якщо приймають рішення пропустити машину, то авто повністю проходить дезінфекцію, – заявляє Любомир. – Цим займаються спеціальні служби на блокпостах. І це правильно, бо як в одному взводі з’явиться один інфікований, то одразу всіх 20 на ізоляцію та обсервацію, а блокпост голий і без захисту. Цього допустити не можна».
Працює все
Але медикам на передовій роботи і так, на жаль, не бракує. Війна не закінчилась – обстрілюють наших щодня.
«Окупаційні війська зовсім не дотримуються режиму тиші, – говорить Любомир Романчич. – Стрілецьку зброю я вже й навіть не рахую, але працює важка артилерія».
За його словами, є ділянки фронту з відносною тишею, а є такі, де ще з січня почалося серйозне загострення.
«Я ж спілкуюся з хлопцями, а вони кажуть, що ситуація зараз нагадує 2014-2015 роки, коли не було режиму тиші й працювало усе, що могло», – каже він. Додає, що зараз багато поранених і загиблих від снайперської кулі. Ворожі снайперські пари працюють дуже інтенсивно.
«Біля нас, на сусідній позиції, у хлопців за тиждень – шість поранених і всі тяжкі, – розповідає Любомир. – З них чотири чи п’ять – від снайпера».
Але на тій ділянці фронту, де зараз Любомир, відносно спокійно. За останній місяць у них мало виїздів і всі до місцевих.
Також ASAP допомагає прикордонникам КПВВ «Майорськ». Робота там налагоджена чітко. Медиків викликають до місцевих, коли в когось інфаркт, інсульт, втрата свідомості чи щось інше серйозне, коли є нагальна потреба евакуації чи надання першої домедичної допомоги. Адже екіпаж ASAP доїздить за сім-десять хвилин, а цивільна швидка – за півгодини.
«Є такі періоди, що за місяць у нас може не бути виїзду ні на цивільних, ні на поранених, – каже Любомир Романчич. – А коли ми тут без роботи, то це означає, що десь не плаче чиясь мама, нема недоспаних ночей, болю».
