Минулого року туризм приніс Івано-Франківщині ще більше, ніж у 2023. Більшість традиційно обирала «Буковель», але немало людей мандрували й іншими місцинами Прикарпаття. Наприклад, на понад 70% зріс туристичний збір у Коломийській громаді.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Про підсумки минулого року та прогнози на поточний «Репортер» поговорив з начальником відділу туризму Івано-Франківської ОВА Віталієм Передерком.
Пане Віталію, чим пояснити таке зростання доходів з туризму?
За нашими прогнозами, у 2024 році Прикарпаття відвідає 2,5 мільйонів туристів – це на рівні 2023 року. Податкові надходження від сфери туризму Івано-Франківської області за 2023 рік склали 166,3 млн грн, у 2024 – 251,5 млн грн.
На ріст податків насамперед вплинуло зростання цін на відпочинок – на 10-20%. Причина в інфляції та подорожчанні послуг. А також у тому, що booking повернув комісію до 18% для українських готельєрів.
В основному, зростання відбулося за рахунок садиб і готелів на “Буковелі”. Адже, попри ціни, там був високий запит і на зимовий, і на літній відпочинок.
Звідки в основному їдуть туристи?
Дані за 2024 ми отримаємо не раніше кінця лютого. Але у 2023 році найбільше приїздили із Львівської, Тернопільської, Чернівецької областей, а також із Києва. До першої десятки увійшли також Закарпатська, Хмельницька, Вінницька, Дніпропетровська, Рівненська, Одеська області.
Зросли показники туристичного збору в Коломийській громаді. Як ви це пояснюєте?
Туристичний збір Івано-Франківської області за 2024 – 33,1 млн грн. Це майже на 13 млн грн більше, ніж у 2023 році.
Найбільшу частку приросту надходжень для Івано-Франківської області забезпечила Поляницька громада, де розташований курорт «Буковель», а ще майже на чверть зросли туристичні збори у Яремчанській та Ворохтянській громадах.
Але значно зріс туристичний збір і в Коломийській громаді. Коломия минулоріч провела багато цікавих заходів, причому різної тематики і для різних цільових груп – і культурні, і туристичні, і історичні, і гуманітарні, і благодійні.
Серед них можна назвати фестиваль «Живе Різдво», XIV Обласний відкритий фольклорний фестиваль «Писанка», Фестиваль-конкурс естрадних виконавців «Зорепад», VIII Всеукраїнський відкритий фестиваль народної хореографії «Покутські витоки», Відкритий фестиваль дитячо-юнацьких, молодіжних та незалежних театрів «FrancoFest», Фестиваль-ярмарок книги «Коломийський манускрипт» XI Січове свято, XXXVIII музичний фестиваль ім. Анатолія Кос-Анатольського тощо.
Це посприяло короткотерміновому, але стабільному упродовж року притоку гостей у громаду, які ночували у закладах тимчасового розміщення і сплачували туристичний збір.
Бачимо падіння показників у Зеленській та Вигодській громадах. У Зеленській, певно, через близькість кордону. А чому втрачає Вигодська громада?
У Вигодській громаді залишається не так багато готелів чи садиб для розміщення туристів. І, на жаль, упродовж року я не побачив управлінських рішень чи достатньої активності підтримки розвитку локальних бізнесів.
Так, Вигода виграла великий міжнародний грант, але його результати вплинуть на туризм не швидше ніж років через 3-5, а наразі я бачу застій, бо є “Карпатський трамвай”, є Центр спадщини Вигодської вузькоколійки – і все, розвитку немає.
Чи розвиваються в нас інші види, наприклад, гастрономічний, культурний туризм?
Культурний і гастрономічний туризм у нас традиційно популярні і «супроводжують» відпочинок туристів як влітку, так і взимку. Що нам точно потрібно підсилювати, це створення мережі тематичних гастрономічних маршрутів, але наразі у нас немає на це ресурсів, ні людських, ні фінансових.
Триває проєкт, присвячений Опіллю, завершився проєкт по Бойківщині. Як ви оцінюєте їхню успішність та результати? Чи плануються наступні, наприклад, про Покуття?
Нашу роботу я оцінюю добре, натомість громади, на жаль, не відпрацювали так, як мені б того хотілось. Десь ми побачили байдужість, десь нерозуміння, десь відмовки через різні причини. Але у будь-кому випадку ми свої завдання у проєктах «Бойківські Карпати» і «Опілля: скарби нації» виконали. Далі – черга за місцевим самоврядуванням.
А до проєкту Покуття ми повернемось обов’язково. Бо це моя мрія, і частина мого коріння – мій батько покутянин, а, отже, трохи і я.
Чи плануються цього року на Франківщині якісь особливі заходи?
У планах на цей рік – завершення проєкту по Опіллю міжмуніципальним форумом, продовження проєкту «Турбота про родину Героя», п’ятий ювілейний і завершальний сезон досвідних мандрів «Невдома: мандруй незвіданим Прикарпаттям», проведення ІІ Галицького форуму, створення паломницького маршруту Camino Ruteno (Camino Galitziano), продовження моніторингу доступності для людей з інвалідністю туристичної інфраструктури.
Великого нового проєкту у 2025 році не буде, поки не будуть подолані адміністративні перешкоди, які вплинули на нашу роботу у 2024 році і заважають працювати надалі.
Щодо міжнародних проєктів, то ми долучимось експертно до реалізації заходів грантів транскордонних програм. Перша подія вже на початку лютого – участь у проєкті ГО «Асоціація економічного розвитку Івано-Франківщини (АЕРІФ)» «Покращення візуалізації спільної культурної спадщини через Карпатський культурний шлях».
Що, крім війни, на вашу думку, найбільше шкодить розвитку туризму в нашій області?
Перше, давно є проблеми з нормативним регулюванням сфери туризму в країні й це впливає на бізнес-процеси в області, такі як адміністрування податків, захист суб’єктів і споживачів ринку тощо.
Друге – те, що туризмом у нас в громадах займаються не професіонали. А найгірше те, що ті управлінці, які є, не мають бажання вчитись. Врешті, у нас весь туризм майже зводиться до концертів і виставок у бібліотеках. Немає браку фінансування – бо грантових пропозицій достатньо, – а є небажання змінювати систему. Зі 62 громад від сили 5-7 працюють, як треба, а решта – не на тому рівні, який потрібен для нашої туристичної області.
Третє – це проблема сервісних кадрів. Через війну багато фахівців готельно-ресторанної сфери виїхали за кордон. На ринку зросла конкуренція за тих, хто залишився, а притоку молоді, ще й не досвідченої, замало, щоб відновити баланс і ту якість, на яку розраховують туристи. Наразі, поки закриті кордони, це не так відчутно, але як тільки завершиться війна, значна частка преміумсегмента ринку внутрішнього туризму області вже буде точно відпочивати не на Буковелі, а в Європі, Азії та Америці.
