Подружжя пенсіонерів Паламарчуків з Івано-Франківська допомагає військовим.
Тетяна і Володимир передають бійцям консервацію і власноруч приготовані страви. Варять, печуть, консервують і фасують те, що підготували у себе вдома. У їхній невеличкій квартирі — все під рукою: скляні банки, пластикові контейнери та відерця, передає Правда ІФ з посиланням на Суспільне
Серед тих страв, які пенсіонери-волонтери готують для військових, — парові вареники. Це — кулінарна візитівка Тетяни. Через це у волонтерському середовищі вона отримала псевдонім Вареник. Тепер інакше, як Тетяна Вареник, жінка себе й не називає.
“Все почалося з Києва. Я там раніше проживала. Коли волонтери передавали передачі хлопцям на передову з музею Гончара, де плели сітки, чи з інших місць, то я туди приносила свої вареники. То, як мене хтось шукав, казали: “Ото та Тетяна, яка вареники робить?” А я відповідала: “Що ви церемонитеся? Називайте мене Вареник!” Отак і пішло з легкої руки”, — розповіла волонтерка.
Вареники Тетяни відрізняються від тих, які роблять на Івано-Франківщині, і за формою (мають вигляд пирогів), і за розміром (значно більші), і за тістом. Його господиня замішує на сироватці.
“Беремо сироватку на базарі. Добре, щоб вона була з домашнього молока. Сода, сіль. Тісто замішую, щоб воно не було туге. Начинки напихаю багато: з картоплі, капусти. Раніше брала також печінку. З нею виходили ситніші вареники. Але зараз, на жаль, ціни на неї “кусаються”, — говорить волонтерка.
Вареники жінка готує сама. Вона каже: процес такий, що до нього не можна залучити кілька людей. Тож вона робить до десяти вареників, і, поки готує їх на пару, ліпить наступну партію.
Її чоловік Володимир бере на себе всі підготовчі роботи: займається доставкою овочів, чистить їх, натирає цибулю. Також господарює у гаражі, де зберігається все необхідне для приготування. Чоловік облаштував там полички, зробив обігрів.
Тетяна тішиться тим, що Володимир, з яким побралися три роки тому, — майстер на всі руки. А він вважає це звичними справами, як і своє з дружиною волонтерство у такий час.
“Хлопцям потрібна допомога. Дуже багато людей не звертають на це увагу, сидять у кафе, забавляються, наче для них і війни немає. Та замість того горнятка кави краще передали б 25-30 гривень волонтерам, якщо не можуть щось зробити самі. Можна було б дрон купити, бо ж люди гинуть”, — каже Володимир.
Його брат зараз воює на передовій. Племінник Тетяни — також у війську. Нещодавно він повернувся з піврічних танкових навчань, що проводилися у Німеччині. Тож подружжя добре знає про потреби військових.
На Різдво, окрім вареників, Паламарчуки передали на фронт кутю, горохове пюре, цвіклі та тістечка. За словами Тетяни, не змогли б це все готувати без допомоги інших. Представники різних волонтерських організацій дбають про те, щоб у пенсіонерів було борошно для вареників та овочі. З різних куточків України їм надсилають банки та кришки для консервації. Сусіди діляться з Паламарчуками каструлями. А якось разом з ними чистили перець.
“Передали з Чернівців 38 сіток болгарського перцю. Привезли додому, вивантажили на подвір’ї, біля берези. Я спочатку аж злякалася. Думала, що з цим буду робити. А потім пішла до однієї сусідки, до іншої. Вони зібралися і допомогли нам це все почистити. Тоді ми закрили 70 трилітрових банок перцю”, — розказала Тетяна.
Пенсіонери відправляють військовим не лише їжу. Володимир Паламарчук передав на фронт кілька поетичних збірок, які упорядковував. Чоловік зібрав вірші на воєнну тематику авторів з усієї України. Тож тепер бійців, про яких дбає подружжя, підтримуватимуть ще й поетичні рядки.
