Волонтери “Спільноти Святого Егідія” орендували в Івано-Франківську помешкання для двох літніх переселенців. Благодійники декілька разів на тиждень відвідують їх, привозять продукти й ліки та допомагають проходити медичне обстеження.
Про це Суспільному розповів переселенець Гліб Суханов.
Чоловік народився в Грузії, понад 60 років прожив у Харкові. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну зміг виїхати на Прикарпаття завдяки своїм сусідам. Гліб Суханов каже: із собою взяв тільки документи й декілька речей.
“Спочатку думали виїжджати за кордон. Але потім вирішили: якщо ми вже їдемо потягом Харків — Івано-Франківськ, поїдемо. Що буде, те буде”, — каже Гліб Суханов.
Тривалий час чоловік жив у спортзалі ліцею. Звідти його переселили у прихисток, що на вулиці Степана Бандери в Івано-Франківську.
Гліб Суханов говорить: “Мені дісталося ні за що. Я, звичайно, “дуже вдячний” російському народу, що вони так мене провели під кінець життя”.
Разом із Глібом Сухановим на квартирі мешкає 78-річна Галина Савченко. Жінка розповідає, що ледь вижила, тікаючи з-під обстрілів у Сєвєродонецьку. Покинути місто їй допоміг незнайомий хлопець. Проте, каже, вивіз її у закинуте село.
“Сказав, що Тернопільська область. Де воно?! Наче десь у горах. Що воно таке? Я не знаю. Але там нікого не було. Якась бабуся, старша за мене. Така брудна вся. Я так зрозуміла, що її просто викинули. Що я робила? У бабусі була крупа якась, піч і дрова. Дрова свіжі, видно, завезли. Але павутина — нежиле помешкання”, — ділиться спогадами Галина Савченко.
У тому селі жінка прожила два місяці. За цей час запаси їжі вичерпалися. Тож, каже, коли хлопець, який залишив її, повернувся, благала його вивезти із цього села.
Галина Савченко згадує: “Я казала: “Або баба мене з’їсть, або я — бабу. У нас з їжі взагалі нічого немає”. Я просила його, молила. Вчепилася йому в ноги й прошу: “Вивези мене куди-небудь”.
Так Ганна Андріївна опинилася в Яремчі, а після кількох днів потрапила до Івано-Франківська. Каже: тривалий час жила в лікарні, бо нездужала і не мала куди піти.
Подбати про літніх людей вирішили благодійники “Спільноти Святого Егідія”. Зі слів волонтерки Лідії Личагіної, їх вразила історія двох стареньких, адже обоє втратили житло у рідних містах та не могли знайти комфортного помешкання на Прикарпатті.
