Ті, хто давно стежить за політичною кар’єрою Юлії Тимошенко (і не лише за її публічною стороною), добре знають, що “схопити за руку” найдосвідченішого українського політика майже неможливо. Пише УП.
Не кажучи вже про те, щоб задокументувати Юлію Володимирівну в її власному офісі, який не одне десятиріччя слугує надійною фортецею для таких таємниць політичного довголіття, як фінансування виборів, складання списків, домовленості про посади, голосування тощо.
Можливо, саме тому вже більше ніж два тижні однопартійці Тимошенко перебувають не в найкращому настрої. За винятком кількох сплесків оптимізму після судових засідань, під час яких колеги лідерки “Батьківщини” ображали лайливими висловлюваннями правоохоронні органи. Але все по черзі.
13 січня о 21:30 Тимошенко, яка зазвичай не засиджується на роботі до комендантської години, перебувала в офісі. В цей самий час декілька мікроавтобусів зі співробітниками НАБУ і САП, які зазвичай не проводять слідчі дії вночі, під’їхали до воріт двоповерхового будинку по вулиці Турівській у Києві.
Поліція, яку одразу викликав вірний соратник і, за даними джерел УП в політичних колах, один із основних спонсорів та вигодонабувачів політичної діяльності “Батьківщини” Костянтин Бондарєв, “покрутилась і поїхала”.
А от НАБУ і САП продовжили свою роботу, зафільмувавши під час слідчих дій ті самі кадри, на яких правоохоронець у рукавичках дістає з пакету Нової пошти чотири пачки доларів і викладає на столі перед Юлією Володимирівною.
Оперативні кадри, оприлюднені НАБУ і САП
Слідчі дії тривали до ранку і закінчились по 8-ій годині підозрою Тимошенко у спробі підкупу народних депутатів. Далі Юлія Володимирівна поїхала на засідання парламенту. І коли “Вона” з трибуни Верховної Ради розповідала про свавілля антикорупційних органів, вся країна вже слухала записи з її свавіллям.
“Українська правда” намагалася розібратись, чи може найдовша в історії України політична кар’єра закінчитись у найшвидший спосіб. І як Юлія Володимирівна в гонитві за владою може втратити все.
Останнє “комарницьке” попередження
Рік тому країну, а правильніше буде сказати центральну її частину, сколихнув грандіозний корупційний скандал. НАБУ і САП провели операцію “Чисте місто” зі знищення корупції в земельній та бюджетній сферах Києва.
Тоді антикорупціонери заявили, що викрито та припинено діяльність злочинної організації на чолі з колишнім депутатом Денисом Комарницьким:
“Один з ключових напрямів діяльності – заволодіння цінною столичною землею під забудову та взяття під повний контроль процедури ухвалення місцевою владою рішень про надання прав на землю”.
Виявилося, що НАБУ і САП вдалося встановити “прослушку” в офісі Дениса Комарницького. Але через те, що його охорона несподівано виявила прослушку, операцію довелося пришвидшувати, а головному фігуранту вдалося втекти за кордон.
Денис Комарницький у Відні в момент, коли його знайшли журналісти “Української правди”
Тоді ціла низка столичних посадовців отримали підозри, а розмови, задокументовані в приміщенні столичного бізнес-центру, шокували суспільство своїм цинізмом.
Але, як стверджують джерела “Української правди” в політичних колах, була серед відвідувачів скандального офісу і одна впливова візитерка, якій вдалося відбутися лише переляком.
Інформацію, що тією візитеркою була лідерка “Батьківщини” Юлія Тимошенко, УП згодом вдалося підтвердити завдяки джерелам у правоохоронних органах.
Бізнес-центр, в якому був офіс Дениса Комарницького
Комарницького не перший рік називають одним із спонсорів партії Юлії Володимирівни численні співрозмовники УП як у парламенті так і в столичній владі. Однак довести це, як і у випадку фінансування інших партій, вкрай складно.
Як стверджують наші джерела серед правоохоронців, НАБУ і САП наблизилися до викриття впритул. Проте столичну схему на сотні мільйонів гривень, яку Тимошенко пошепки обговорювала з Комарницьким, зрештою так і не було реалізовано.
Завдяки співробітникам СБУ та Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР) Нацполіції Комарницький дивовижним чином опинився у Відні, де його і знайшла “Українська правда”. А Юлія Володимирівна продовжила політичну діяльність, повернувшись до заводських налаштувань і обговорень чутливих питань лише на власній території.
Наприкінці минулого року, в жовтні, НАБУ і САП вдалося провести обшуки у Комарницького у Відні. І, як стверджують співрозмовники УП в політичних колах, навіть перебуваючи на відстані, підозрюваний може продовжувати опікуватися діяльністю “Батьківщини”.
Втім, судячи з подій 13-го січня, “натяк долі” Юлія Володимирівна не зрозуміла, і з другим епізодом, коли НАБУ вдалося її задокументувати, все виявилось набагато серйозніше.
Фрагмент розмови Юлії Тимошенко, опублікований НАБУ і САП
“Грохнуть большинство”
“Він останні два тижні ходив провокував всіх”, – каже один із впливових правоохоронців про народного депутата від фракції “Слуга народу” Ігоря Копитіна. Саме на цього народного обранця під час першого судового засідання з обрання запобіжного заходу вказала Юлія Тимошенко як на агента НАБУ, який задокументував її у власному офісі.
“І зараз ми склали всі ці пазли, і можу сказати, що ця зустріч була з паном (Ігорем – ред.) Копитіним. Це народний депутат (від “Слуги народу” – ред.). Пан Копитін – це не просто депутат, по цьому депутату є кримінальна справа в НАБУ”.
Народний депутат від фракції “Слуга народу” Ігор Копитін
“Версії дві: Кузнєцов або Копитін. Обидва ходили до Юлі”, – наголошує один із впливових представників президентської фракції. “Зі слів адвокатів: порахували хронометраж по камерах – то це Копитін”, – наголошує інший представник політикуму.
Сам Копитін на закиди ЮВТ публічно відказав, але ухилився від прямої відповіді: “В інформаційному просторі цими днями поширюється низка заяв, припущень та закидів на мою адресу, які не відповідають дійсності та не мають під собою жодних підтверджених фактів.
Мене намагаються втягнути в політичні інтерпретації процесуальних дій і подій, до яких я не маю жодного відношення”.
“Українська правда” перед публікацією цього матеріалу окремо звернулась до депутата з питаннями і отримала суперечливу відповідь:
“Моя позиція залишається незмінною – мені нічого не відомо про обставини цієї справи. Більше того, триває досудове розслідування, і я не маю права давати жодних коментарів щодо цих матеріалів. Єдине, що можу сказати, – підтримую сторону закону та дії Антикорупційного бюро”.
Тобто, з одного боку, Копитін заявляє, що йому нічого не відомо про обставини справи, а з іншого – наголошує, що не має права коментувати ці матеріали, бо триває досудове розслідування.
Наприкінці 2024 року “Українська правда” повідомляла, що Копитін окрім депутатського посвідчення має посвідчення співробітника Головного управління розвідки у званні “капітан”. Також, за інформацією джерел УП у військових колах, Копитін – близький товариш вже колишнього керівника ГУР і теперішнього керманича Офісу президента Кирила Буданова.
Службове посвідчення ГУР МО Ігоря Копитіна
Саме тому в політичних кулуарах одразу народилась конспірологічна версія, що новоспечений керівник президентської канцелярії під час важливих голосувань за президентські ініціативи одразу міг проявити себе, вдаривши по тих, хто намагається “хитати” монобільшість Володимира Зеленського.
Однак ця версія втрачає релевантність з огляду на те, що агент НАБУ зрештою чомусь, схоже, не взяв гроші, які, відповідно до матеріалів слідства, пропонувала лідерка “Батьківщини” за неголосування за нового міністра оборони та інших. Адже вони могли так і залишитись в тому самому пакеті, звідки їх вилучили правоохоронці попри запевнення ЮВТ про особисті заощадження.
Ба більше, Копитін проголосував “за”. Як переконують співрозмовники “Української правди” у фракції “слуг”, Буданов особисто набирав телефоном близьких депутатів, щоб забезпечити задовільний результат після провального попереднього дня.
Кирило Буданов та Ігор Копитін
Тому найбільша інтрига полягає не в тому, хто зафіксував Юлію Тимошенко, а в тому, чиї гроші вона планувала “роздавати” нестійким депутатам від монобільшості і з ким аж настільки у ЮВТ збіглись не лише інтереси, а й можливості.
“Батьківщина в них одна”
Станом на зараз у всіх зацікавлених сторін існує три версії можливих союзників: Андрій Єрмак, російський вплив або представники фінансово-промислових груп (простіше кажучи – олігархи).
Одразу декілька джерел як із правоохоронних органів, так і з політикуму не під запис переконують, що Юлія Володимирівна продовжує бути на зв’язку з Ігорем Коломойським. Щоправда, як цей зв’язок забезпечується, враховуючи що Коломойський не перший рік перебував у СІЗО, ніхто не може конкретизувати.
“Видно, що вона за телефони дуже переживає”, – розповідає впливове джерело УП серед правоохоронців. За інформацією співрозмовників в антикорупційних органах, під час обшуків у Тимошенко було вилучено 5 телефонів, вміст яких і досі аналізується. І чи будуть у тисячах чатів відповіді на питання про джерела фінансування задокументованої операції, наразі говорити зарано.
Друга версія можливого союзника ЮВТ у підривній політичній діяльності, на думку декількох опитаних “Українською правдою” джерел серед правоохоронців та наближених до підозрюваної осіб – Андрій Єрмак.
“Вона продавала йому ідею, що групу збирає для того, щоб у Арахамії монополії в Раді не було”, – розповідає впливой представник президентської команди.
Як переконують співрозмовники УП у парламенті, Тимошенко не один рік підтримувала контакт в Офісі президента саме з Андрієм Єрмаком.
Іншим контактером з ОП від “Батьківщини” ті самі джерела називають депутата Сергія Власенка, який разом із “шефинею” були у фракції головними адвокатами позбавлення незалежності антикорупційних органів у липні 2025 року.
У тому, що Єрмаку було б цікаво підважити давнього опонента за політичний вплив та керівника президентської фракції у парламенті Давида Арахамію, ні в кого з опитаних УП політичних важковаговиків не виникає сумнівів. Але водночас люди з оточення президента Зеленського наголошують, що сам Єрмак після обшуків у листопаді та грудні наразі перебуває не в тому ресурсі та стані, щоб боротися за владу. Натомість його більше цікавить, як близько до нього “підібралася” підозра в незаконному збагаченні.
Третя і остання версія – російська. Послідовна представниця “антизахідного руху” країни в особі Юлії Володимирівни цілком могла б знайти союзників по боротьбі із “зовнішнім управлінням” по той бік лінії фронту. Колапс у парламенті, зокрема і в системі управління державою загалом, відповідає інтересам ворога, враховуючи відсутність перспективи перемогти військовим шляхом.
НАБУ і САП – не ті правоохоронні органи, які можуть собі дозволити оприлюднювати особисті переписки або фотографії. І Юлія Володимирівна як досвідчений політик цього не може не розуміти. Однак чи стосуються її переживання про вилучені телефони можливих інших корупційних дій, зафіксованих у переписках? Або ж вона хвилюється, що в телефонах є відповідь на питання про походження коштів на “грохнуть большинство”. Відповідь на це суспільство зможе дізнатись лише після того, як детективи НАБУ зроблять свою роботу.
Новий курс Тимошенко
За інформацією співрозмовників УП, близьких до Тимошенко, принаймні на даному етапі у лідерки “Батьківщини” немає жодних питань з колегами по фракції.
“Вони більше нікому не потрібні, тому будуть з нею до кінця”, – переконує один із уже колишніх соратників ЮВТ.
Єдине питання, яке “мучить” бютівців: хто підвів агента НАБУ до Тимошенко? За однією з версій, це міг бути її зять Артур Чечоткін.
Натомість справжні проблеми очікуються зі спонсорами. Адже попри спроби Юлії Володимирівни реанімувати як бренд, так і протестний електорат під соусом уявної боротьби влади з опозицією в її особі руками НАБУ і САП, навряд хтось із великих гравців ризикне поставити на проєкт з незрозумілими перспективами.
Тим паче, що за вікном антикорупційного суду не 2010 рік, а справу Тимошенко розслідує незалежне Національне антикорупційне бюро під процесуальним керівництвом незалежної Спеціалізованої прокуратури. До слова, цю незалежність в унісон із владою і намагалася знищити Тимошенко влітку минулого року.
Що зрештою не заважає ЮВТ і компанії використовувати в якості захисту прийоми та дефініції п’ятнадцятирічної давнини. А про фейкові заяви експертів щодо переслідування та “стурбований” долею однієї з головних антизахідних політикинь Захід годі й казати.
“Ми будемо боротись тими методами, які ми знаємо”, – з парламентської трибуни заявляла Юлія Тимошенко на минулому тижні. Однак уже очевидно, що цих методів не буде достатньо, щоб переконати суд, і може вистачити лише для того, щоб зібрати 200–300 давніх прихильників партії на вулиці перед засіданням.
“Це маленька справа. Лише два томи. Мала кількість ходів і все згідно / відповідно до чинного законодавства. Кілька місяців, і вона слухатиметься в суді”, – переконує один із впливових представників антикорупційних органів.
“Закінчений склад злочину з моменту пропозиції хабаря. Будь-який незаангажований юрист скаже, що це вирок”, – додає він.
За інформацією співрозмовників “Української правди” у правоохоронних органах, активні спроби перекуповувати депутатів почалися з осені минулого року. Тоді нардепи монобільшості, після провальної спроби знищити НАБУ і САП, демонстрували незадоволення відносинами з Офісом президента.
Однак на той момент з подібними коливаннями, як переконують співрозмовники в політичних колах, вдалося впоратися за допомогою розмов керівника Служби безпеки Василя Малюка з депутатами в головній будівлі СБУ по вулиці Володимирській.
Напередодні нового року НАБУ і САП викрили депутатів у правлячій фракції, які отримували доплати в конвертах. Ці дії, на думку опитаних джерел у політичних кулуарах, ще більше підірвали довіру до центру прийняття рішень. Чим, звісно, не могли не скористатись досвідчені інженери карколомних політичних конструкцій.
Очевидно, що ця справа, як і справа Тимошенко, не вийде на фінішну пряму вже завтра. І єдине, що можна стверджувати вже сьогодні, – торгівля народними депутатами на сьомому році діяльності цього скликання, схоже, перейшла від гурту в роздріб.
А єдине, як Тимошенко може й надалі маніпулювати суспільною думкою, це стверджувати, що записи НАБУ і САП фейкові. Цим, власне, вона і займається і вже принесла на судове засідання свою експертизу.
“Вона сама себе задокументувала. Що тут поробиш”, – резюмує один із давніх поплічників Юлії Володимирівни, який за часів президентства Віктора Януковича в лавах опозиції боровся зі злочинною владою.
Михайло Ткач, УП
