На кладовищах російського Пскова з’явилися нові пам’ятники військовим, які, імовірно загинули, на Донбасі або у Сирії, монументи повністю оплатило Міноборони РФ, хоча Кремль досі продовжує спростовувати, що “вони там були”.
Про це пише російське видання “Новая газета”.
Як підкреслюється у матеріалі, в 2014 році на кладовищах Пскова з’явилося багато безіменних могил, а зробили їх такими люди у камуфляжі та блакитних беретах, які “за наказом командирів познімали з хрестів таблички з іменами та датами, а з траурних вінків позривали стрічки”.
“І ось пройшло без малого чотири роки. Я знову приїхала на кладовище у Вибути, і насилу знайшла могили десантників. На місцях колишніх піщаних горбків і безіменних хрестів – монументальні стели з чорного граніту з химерним гравіюванням: імена, дати, портрети у повний зріст, вірші, символіка десанту. Немов більше ніхто нічого не приховує”, – зазначає автор статті.
Як можна прочитати на нових написах, 20 серпня 2014 року загинув Леонід Кічаткін. До слова, тоді Міноборони РФ всіляко приховувало його смерть, а тепер навіть повністю оплатило пам’ятник, що стоїть на могилі військового. Хоча, де саме він загинув за наказом Батьківщини, залишається загадкою.
Крім того, з’явилися нові гранітні пам’ятники з портретами, на яких акуратно виписано знаки розрізнення, на могилах Олександра Волкова та Сергія Осіпова, що є похованими поряд із Кічаткіним.
“У 2014-му батько одного з них проговорився, що сина вбили в бою під Луганськом. Псковський депутат- “яблучник” Лев Шлосберг направив тоді запит Головному військовому прокурору Сергію Фридинському, і стали відомими імена дванадцяти “військовослужбовців, що проходять службу у військових частинах, дислокованих на території Псковської області”, загиблих “поза місцями постійної дислокації”, – мовиться у публікації.
Зауважимо, що дата смерті Осіпова є такою ж самою, як і у Кічаткіна: 20 серпня 2014 року та на портреті він також перебуває у формі десантника та на фоні неба з парашутами, поверх кам’яної крихти лежить блакитний берет.
Щодо Сергія Волкова, то він служив у спецназі ГРУ та загинув в липні 2014- у 28-річному віці.
До слова, схожий пам’ятник встановлено й на могилі Сергія Герасимчука, що загинув у 27 років в серпні 2014-го.
За словами журналістки, подібні могили можна побачити і на “Крестовському” цвинтарі. До прикладу, Всеволода Смірнова, який загинув у грудні 2016- го, коли йому було 26 років. А на місці поховання Володимира Стеценка, який загинув у січні 2017 року, висить лише фото військового у канцелярській папці. На третьому ж хресті видно напис, що наполовину вицвів, хоча і зроблено його було зовсім нещодавно: “Григоров Микола Михайлович. 10.01.1985 – 06.03.2018 “, також є фотографія десантника, а зверху ще – блакитний берет.
“До могили притулено вінки з гербами, зірками та чорними стрічками. На одній – напис: “Прапорщику Григорову Миколі Михайловичу, який героїчно загинув у авіакатастрофі 6 березня 2018 року. У той день розбився вантажний Ан-26 над російської базою Хмеймім у Сирії. Загинули 39 осіб”, – розповідається у статті.
Вирізняється і могила Романа Михайлова, який загинув у серпні 2015-го та якого називають командиром 2-го десантно-штурмового батальйону ВДВ. Цілком імовірно, що він загинув у Сирії, хоча офіційно тоді російських військ там не було.
Додамо, що Міноборони РФ раніше неодноразово спростовувало інформацію про участь псковських десантників у боях на Донбасі, а у 2015 році президент Росії Володимир Путін взагалі засекретив дані про військові втрати у мирний час. У 2014 році депутат псковського парламенту Лев Шлосберг розслідував загибель військових. Він заявив “Новій газеті”, що про тих, хто гинув на Донбасі в останні роки, люди можуть нічого не дізнатися, а родини не отримають компенсацій від Міноборони РФ.
Як підкреслюється у матеріалі, в 2014 році на кладовищах Пскова з’явилося багато безіменних могил, а зробили їх такими люди у камуфляжі та блакитних беретах, які “за наказом командирів познімали з хрестів таблички з іменами та датами, а з траурних вінків позривали стрічки”.
“І ось пройшло без малого чотири роки. Я знову приїхала на кладовище у Вибути, і насилу знайшла могили десантників. На місцях колишніх піщаних горбків і безіменних хрестів – монументальні стели з чорного граніту з химерним гравіюванням: імена, дати, портрети у повний зріст, вірші, символіка десанту. Немов більше ніхто нічого не приховує”, – зазначає автор статті.
Як можна прочитати на нових написах, 20 серпня 2014 року загинув Леонід Кічаткін. До слова, тоді Міноборони РФ всіляко приховувало його смерть, а тепер навіть повністю оплатило пам’ятник, що стоїть на могилі військового. Хоча, де саме він загинув за наказом Батьківщини, залишається загадкою.
Крім того, з’явилися нові гранітні пам’ятники з портретами, на яких акуратно виписано знаки розрізнення, на могилах Олександра Волкова та Сергія Осіпова, що є похованими поряд із Кічаткіним.
“У 2014-му батько одного з них проговорився, що сина вбили в бою під Луганськом. Псковський депутат- “яблучник” Лев Шлосберг направив тоді запит Головному військовому прокурору Сергію Фридинському, і стали відомими імена дванадцяти “військовослужбовців, що проходять службу у військових частинах, дислокованих на території Псковської області”, загиблих “поза місцями постійної дислокації”, – мовиться у публікації.
Зауважимо, що дата смерті Осіпова є такою ж самою, як і у Кічаткіна: 20 серпня 2014 року та на портреті він також перебуває у формі десантника та на фоні неба з парашутами, поверх кам’яної крихти лежить блакитний берет.
Щодо Сергія Волкова, то він служив у спецназі ГРУ та загинув в липні 2014- у 28-річному віці.
До слова, схожий пам’ятник встановлено й на могилі Сергія Герасимчука, що загинув у 27 років в серпні 2014-го.
За словами журналістки, подібні могили можна побачити і на “Крестовському” цвинтарі. До прикладу, Всеволода Смірнова, який загинув у грудні 2016- го, коли йому було 26 років. А на місці поховання Володимира Стеценка, який загинув у січні 2017 року, висить лише фото військового у канцелярській папці. На третьому ж хресті видно напис, що наполовину вицвів, хоча і зроблено його було зовсім нещодавно: “Григоров Микола Михайлович. 10.01.1985 – 06.03.2018 “, також є фотографія десантника, а зверху ще – блакитний берет.
“До могили притулено вінки з гербами, зірками та чорними стрічками. На одній – напис: “Прапорщику Григорову Миколі Михайловичу, який героїчно загинув у авіакатастрофі 6 березня 2018 року. У той день розбився вантажний Ан-26 над російської базою Хмеймім у Сирії. Загинули 39 осіб”, – розповідається у статті.
Вирізняється і могила Романа Михайлова, який загинув у серпні 2015-го та якого називають командиром 2-го десантно-штурмового батальйону ВДВ. Цілком імовірно, що він загинув у Сирії, хоча офіційно тоді російських військ там не було.
Додамо, що Міноборони РФ раніше неодноразово спростовувало інформацію про участь псковських десантників у боях на Донбасі, а у 2015 році президент Росії Володимир Путін взагалі засекретив дані про військові втрати у мирний час. У 2014 році депутат псковського парламенту Лев Шлосберг розслідував загибель військових. Він заявив “Новій газеті”, що про тих, хто гинув на Донбасі в останні роки, люди можуть нічого не дізнатися, а родини не отримають компенсацій від Міноборони РФ.
