Вперше в світовій історії Україна може компенсувати збитки від війни за допомогою заморожених закордонних рахунків РФ, а для диктатора Путіна створити окремий трибунал.
Вторгнення Росії призвело до смертей тисяч українців, мільйонної міграції, величезних руйнувань інфраструктури та серйозних економічних втрат.
Лише останні, за оцінками Кабміну, перевищують $1 трлн, передає Правда ІФ з посиланням на НВ
У сучасному світі всі ці збитки мають не тільки людський або економічний виміри, але й юридичний — держава-агресор повинна сплатити за все, що вона накоїла.
Боротьба за те, щоб РФ за результатами війни була засуджена як держава-терорист та компенсувала Україні втрачене, а російські військові злочинці, починаючи з самої верхівки, отримали вирок, вже почалась.
Денис Малюська, міністр юстиції, — один з тих, хто веде цю боротьбу. Про те, яким чином Київ планує змусити Путіна платити, НВ і поспілкувався з ним.
— В Кабміні говорять про $1 трлн загальних збитків, завданих Україні через російське вторгнення. Що сьогодні робить уряд, щоб отримати відшкодування від Росії?
— У нас є кілька напрямків руху. Найбільш багатообіцяючим з точки зору отримання такого роду компенсації з Російської Федерації (РФ) є отримання їхніх закордонних активів. В першу чергу йде мова про активи Центробанку і так званого «фонду благосостоянія», — це приблизно до половини трильйона доларів, які знаходяться на рахунках у США, Великобританії і в Євросоюзі. Це ключова мета № 1 з точки зору потенційної швидкості і кількості коштів, яку можна отримати.
Механізм складний. Ще не було історичних аналогів, щоб кошти Центробанку забирались в однієї країни і передавалися іншій. Були випадки, коли кошти Центробанку відбирали або ізолювали від конкретного уряду, який почав керувати країною, і передавалися чи то опозиції, чи то на потреби цієї країни. Так це трапилось з Афганістаном і Венесуелою. Але щоб забрати кошти Центробанку в однієї країни і передати їх іншій — такого ще не було. Тому це складна історія: потрібно буде зняти суверенний імунітет з таких рахунків, і це, скоріше за все, потребуватиме укладення окремого міжнародного договору. Але сама концепція, її напрацювання, просуванням і напрацювання юридичних документів, — цим займається уряд.
Інша історія — звернення щодо стягнення активів фізичних і юридичних осіб, пов’язаних з Росією. В першу чергу активів, які належать державі, але так само тих, що належать особам, пов’язаним з Росією, чи з актом агресії. Там теж є різні напрямки руху. Перший — активи, які знаходяться в Україні. Щодо них вже є не один закон. І зараз ще на розгляді парламенту знаходиться законопроєкт, що був ветований президентом, — ми очікуємо на врахування пропозицій, його швидке прийняття, і що цей інструмент активно запрацює. Другий — щодо активів РФ всередині країни президент ввів рішення РНБО, яке було підтверджено прийнятим Верховною Радою законом. І третій блок дій — активи юридичних і фізичних осіб, в тому числі російських олігархів, які розташовані за кордоном. Зараз відбувається активний процес їхнього замороження і робляться обережні кроки з тим, щоб створити законодавчі механізми для можливої конфіскації.
— Ви говорите про те, що випадків стягнення активів Центробанку однієї країни на користь іншої ще не було. Є ризики, що це може не відбутись?
— Ризики існують завжди. Але це питання ймовірності. Я думаю, що ризики невдачі не є надто великими, враховуючи наскільки далеко зайшла активна фаза війни і як далеко зайшли в позиціонуванні наші партнери Заходу. Цього дійсно раніше не траплялося — на міжнародному рівні подібних договорів не було. Ми будемо перші. Але ми багато в чому перші. Тому, напевно, і тут можемо досягти своєї мети.
Питання в деталях, вони важливі: яке коло коштів і в яких країнах буде конфісковано, і яким чином вони будуть розподілятися. Це вже питання великого дискусійного блоку. Але сама мета підтримку знайде. Наприклад, останній публічний меседж на цю тему озвучив очільник дипломатії Євросоюзу [Жозеп Боррель]. Він сказав, що валютні резерви РФ, розміщені закордоном, дійсно мають бути передані Україні. Це правильний меседж, — от ми його і просуваємо, надаючи юридичні пропозиції.
— Яким шляхом це буде реалізовано: подальшим напрацюванням документів з іншими країнами, чи через звернення до міжнародних судів?
— Це не взаємовиключні процеси. Все одно кошти РФ, які будуть вилучені, мають пройти через певний механізм їхнього розподілу. Тобто, можливо, але малоймовірно, що всі заморожені кошти РФ будуть передані простим рішенням до державного бюджету України. Навряд чи це відбудеться. Оскільки ключова мета, яку ми пропагуємо і пояснюємо нашим західним партнерам, — компенсація завданих збитків. А вони були завдані не тільки державному бюджету, а й місцевим громадам, фізичним особам, підприємствам (як українським, так і іноземним). Тобто коло постраждалих величезне. І один з механізмів розподілу хоча б частини коштів може бути судовий: коли мова буде йти про великі суми завданих збитків, умовно, $1 млрд. В будь-якому випадку доказування факту збитків у розмірі $1 млрд — якщо це одна юридична особа, яка втратила десятки літаків, або якісь заводи — це щось дуже схоже на судовий процес.
Так само кошти з резервів РФ можуть бути використані для виплат за рішеннями того ж самого Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Тобто насправді це шляхи, які дуже взаємопов’язані. Суд виграти не надто складно: вони [Росія] себе поводять грубо, порушуючи усі можливі норми. Є за що їх тягати по судах, і є де такі суди вигравати. Але питання в тому, що такі рішення виконати вкрай складно, а часто — неможливо, просто тому що закордонні активи РФ захищені імунітетом. Тому зняття імунітету, з одного боку, надасть можливість виконувати судові рішення, з іншого — є дуже привабливим є для західного виборця: громадян США, ЄС чи Великобританії. Тому що зараз ці країни нам допомагають за свій власний кошт, за рахунок платників податків. А можуть це зробити за рахунок країни-агресора РФ, — це, безумовно, є дуже привабливим політичним меседжом. Якщо ми йому надамо гарний і правильний юридичних механізм, а ми його вже надали і пропонуємо, — він з великою долею ймовірності буде прийнятий урядами тих країн.
— У США вже ухвалили закон щодо конфіскації активів РФ. Що це дасть Україні?
— Я б не сказав, що це закон про конфіскацію. Він її підтримує і тематично стосується, але не створює якогось механізму конфіскації, який би дозволив таку ідею імплементувати на практиці. Це швидше заклик, чи підтримка того, щоб такі активи врешті-решт конфіскувати. Очікується, що є кілька ініціатив, в тому числі з боку уряду США, які будуть презентовані в Конгресі. Але поки що деталі, чи яку саме опцію оберуть в Штатах, ми не бачили і не знаємо.
— Коли можуть з’явитись працюючі механізми щодо відшкодування з російських коштів?
— Тут ключова позиція, що і кошти не наші, і знаходяться вони не у нас. Наше завдання — підштовхувати наших партнерів і давати юридичні поради, як це краще зробити. Багато в чому це буде залежати від політичної волі наших партнерів. Але в будь-якому випадку, якщо ми говоримо саме про активи держави, — це мова про сотні мільярдів доларів. Ми сподіваємось, що механізми можна буде розрахунково до кінця року [схвалити]. Можливо за довший, чи коротший період. Нам складно спрогнозувати, тому що потрібно знайти консенсус — однакове бачення кожної літери, кожної коми від цілої низки держав — щодо розміщення коштів РФ чи наближених до неї осіб. Щоб, умовно, США, Великобританія, Німеччина, Франція і Швейцарія погодились, що підтримують цей механізм, і що він буде застосований тими, хто під ним підписався. Це великий масив дипломатичної роботи попереду.
— Яким ви бачите процес покарання Росії – і дрібних виконавців, і вищого військово-політичного керівництва країни — за злочини, вчинені в ході війни проти України?
— Очевидно, що вони всі мають сісти до в’язниці. Це ключова мета. А сам процес щодо вищого керівництва РФ, чи військових і апаратників рангом нижче, має кілька паралельних напрямків роботи. З одного боку, є кримінальні провадження всередині країни. В першу чергу вони будуть болючими для тих, хто потрапить до нас в руки у якості військовополоненого. Є національні кримінальні провадження стосовно дій РФ в Україні у наших союзників, — це близько 17 країн. Є окремий напрямок роботи Міжнародного кримінального суду (МКС), розміщеного у Гаазі (так званого Гаазького трибуналу), який розпочав роботу. Особи, які вчинили воєнні злочини, мають шанси потрапити до Гаазького трибуналу, враховуючи його юрисдикцію і те, що виконання його рішень зобов’язані виконувати більше сотні країн в світі. Це теж досить впливова судова інстанція, яка може відправити воєнне оточення [на лаву підсудних].
Ще Міністерство закордонних справ (МЗС) зараз працює активно над створенням окремого трибуналу, який розглядатиме справи щодо злочину агресії. Це, власне, початок війни Росією. Це є міжнародним злочином і високопосадовці, з [російським диктатором] Путіним включно, є злочинцями, які його вчинили. Проблема із цим злочином агресії в тому, що Росія не ратифікувала Римський статут, тому не існує суду, який би міг покарати і винести вирок за нього [за цей злочин]. Але це не заважає нам такий суд створити за окремим міжнародним договором. От створення такого трибуналу теж дуже гарна перспектива для того, щоб отримати рішення про позбавлення волі Путіна і його вищого оточення.
— Коли Україна зможе побачити на лаві підсудних перших воєнних злочинців і перші вироки щодо них?
— Таку інформацію точно може надати прокуратура. Наскільки я знаю, вже перший обвинувальний висновок переданий щодо одного із злочинців. Тому, напевно, перші вироки будуть винесені українськими судами.
— Щодо полонених, які перебувають в Україні?
— Не тільки. У нас є ще процедура розгляду у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого по окремим категоріям справ. Тому не можна виключати те, що окремі перші вироки також будуть заочними щодо осіб, яких в Україні, або на лаві підсудних, ще немає. Але це не заважатиме суду такі справи розглядати і виносити.
— Але подібні заочні вироки в МКС не будуть можливі?
— Ні. МКС в Гаазі не виносить вироків щодо осіб, які не приймають участь в засіданні. Тому так, це істотно обмежує можливість притягнення до відповідальності осіб, яких не вдалось спіймати. Але це не означає, що МКС не може видати ордер на арешт. Тобто не фінальний вирок з якоюсь певною кількістю років позбавлення волі, а ордер на арешт, який зобов’язує країну затримати підозрюваного і доставити до Гааги. За своїм ефектом це дуже близько до вироку. Тому що так чи інакше, що вирок, що ордер на арешт, буде примушувати цю особу ховатися і не потрапляти в країни, які визнають юрисдикцію МКС.
— Тобто на Путіна та вище керівництво РФ може чекати лише орден на арешт?
— Це якщо ми говоримо тільки про Міжнародний кримінальний суд. Це не означає, що трибунал, який буде створений, теж обов’язково буде зв’язаний з неможливістю заочного розгляду справи. Це все залежить від міжнародно-правового договору, яким він буде створений. І точно, що велика кількість злочинів, які вчиняються росіянами на території України, можуть бути розглянуті українськими судами за відсутності обвинуваченого. Відповідно, шлях для винесення вироків відкритий.
Хоча для нас було би ефективніше, і з юридичної точки зору правильніше, щоб міжнародний трибунал розглядав кримінальні провадження і виносив вироки щодо топ-посадовців, як то Путін чи [міністр оборони РФ Сергій] Шойгу. Це більш коректно з точки зору міжнародного права. Щоб такі рішення суду виконувались, чи такі особи підлягали затриманню закордоном, — бажано, щоб це був міжнародний трибунал. Тому що при рішенні національного суду щодо затримання топ-посадовця рівня президента країни буде працювати дипломатичний імунітет. Якщо це міжнародний трибунал — шанси на затримання значно зростають.
