Росіяни зруйнували його дім і хотіли змусити змінити громадянство. Але зміг утекти. У свої вісімдесят вісім років чоловік пішки подолав десятки кілометрів під обстрілами, щоби вийти з окупації.
Дідусь з села Очеретине, Іван Якович Вівсяник, який вразив своєю хоробрістю та любов’ю до України, днями приїхав на Прикарпаття, пишуть Подробиці
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Іван Якович уважно слухає останні зведення з фронту, сподівається почути хороші новини про своє рідне село Очеретине. Росіяни окупували населений пункт навесні цього року.
Іван Вівсяник, переселенець:
Очеретине від Донецька десь сімдесят кілометрів. Дуже обстрілювали. Рядом був такий сильний вірив і повилітали шибки, посипалась черепиця. Там життя не було. Я жив в літній кухоньці. Туди все переніс, що необхідне.
Івану Яковичу вісімдесят вісім. Він з Донеччини. В Івано-Франківськ приїхав два тижні тому. Зараз потроху обживається на новому місці. Показує, як облаштувався в геріатричному пансіонаті.
З особистих речей у старенького лише пенсійне посвідчення і телефон. Це все, що встиг забрати, коли покидав будинок. Паспорт в нього забрали росіяни в перший же день, як окупували село.
Іван Вівсяник, переселенець:
Я вийшов аби дрова зібрати, йде чоловік у воєнній формі. Проверка паспортов. У вас є паспорт. Кажу, що є. Я захожу, а він за мною заходить. Я йому даю паспорт. Він паспорт бере. Каже: ми завтра вам випишемо російське гражданство, приходьте.
Дідусь каже: свої документи в руки окупанту ніколи б не віддав. Але сплутав російського солдата з бійцем ЗСУ. А коли зрозумів, хто перед ним насправді, вже було пізно.
Іван Вівсяник, переселенець:
І пішов я шукати цього, який у мене паспорт забрав. А він молодий такий, балакає телефоном, я пішов туди й хотів заходити, а він: ти що хочеш, аби я тобі кулю в лоб дав.
Та жити в окупації чоловік не хотів. Трохи перечекав і наважився на втечу.
Іван Вівсяник, переселенець:
Я день думав, що робить, я думав, що вернуться і вигонять їх. На другий день теж думав. І тоді прийняв рішення виходити пішки. А що боятися, я вже попадав під обстріли, і знаю, що це таке
З хати дідусь вийшов вночі, і рушив вздовж траси Очеретине-Покровськ. Пішки йшов близько десяти годин, час від часу робив перерви через обстріли. Коли вогонь трохи стихав, вирушав далі.
З Покровська вимушеного переселенця евакуювали в тимчасовий шелтер в Дніпрі, де він прожив кілька місяців. А потім попросив, щоб його перевезли жити на захід країни – якомога далі від війни. З цим краєм його пов’язують приємні спогади – замолоду відпочивав тут з дружиною.
Іван Вівсяник, переселенець:
Тут гарно, але дома краще. Я сумую по моїх містах. Мені хочеться на рідну землю, додому.
Іван Якович вірить у перемогу України й те, що наші землі будуть звільнені. Разом з тим розуміє, що вже не повернеться в рідне Очеретине. Адже росіяни стерли з лиця землі його село, як і десятки інших українських населених пунктів.
