Втілила мрію чоловіка: дружина загиблого воїна відкрила центр для ветеранів у Калуші
Диван на коліщатках в темній вітальні

Втілила мрію чоловіка: дружина загиблого воїна відкрила центр для ветеранів у Калуші

Автор: Світлана Якимчук
28/12/2024 19:26
-Реклама
Оренда і продаж комерційної нерухомості від 30 м²
-Реклама
Будівництво шостого етапу в житловому районі.
-Реклама
-Реклама
Готелі Reikartz і контакти, Україна
-Реклама

Професійна реабілітація, допомога психолога та фізіотерапевта, а ще супровід ветерана і допомога в адаптації. Усе це про реабілітаційний центр для ветеранів у Калуші на Прикарпатті.

Створити такий заклад у рідному місті мріяв командир роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Олег Перегуда. У червні 22-го він загинув на Донеччині, тож мрію чоловіка здійснила його дружина, пише Правда.іф з посиланням на Подробиці.

Реклама: Місцеві пропозиції
Ціни на лазерну епіляцію у Києві
Лазерна епіляція пахв: Безкоштовно

Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!

У реабілітаційному центрі після важкого поранення відновлюється боєць п’ятдесят другого стрілецького батальйону Руслан Новіков. Через бойову травму має серйозні порушення функцій ніг та лівої руки.

Руслан Новіков, ветеран російсько-української війни:

Я відчував, що це мене сковує. Потрібно себе постійно реабілітувати. У лікарнях це все обмежено в часі, ти там займаєшся два тижні, і тебе виписують. Та нікому цього не вистачає.

Руслан навідується у центр кілька разів на тиждень. З кожним днем відчуває як здоров’я покращується.

Руслан Новіков, ветеран російсько-української війни:

Тут сімейна обстановка, майже нічим від лікарні не відрізняється, все теж саме що в лікарні, тільки вільніше. Тут можна записуватися, коли тобі зручно

Реабілітаційний центр ветеранів війни відчинив свої двері два місяці тому.

Ідея його створення належить командиру роти вісімдесятої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Олегу Перегуді. Чоловік загорівся нею ще, коли був в АТО. І навіть підшукав для закладу місце і придумав назву “4.5.0. Прикарпаття”. Але реалізувати її так і не встиг… Літом 22-го Олег загинув на Донеччині.

Василина Перегуда, вдова військовослужбовця Олега Перегуди:

Його мрія стала моєю мрією. Я насправді розумію, що якби не ця робота, не цей центр, не ця мрія, не ця ідея, не знаю, якби склалося моє життя, мені було б дуже важко, бо це настільки запалило в мені якусь віру, що я роблю щось потрібне.

Василина згуртувала довкола себе волонтерів, рідних, друзів та побратимів Олега. Менше ніж за два роки гуртом перетворили стару будівлю Калуської водонапірної станції на великий сучасний реабілітаційний центр.

Жінка каже: все це стало можливим завдяки підтримці небайдужих людей. Центр “живе” повністю за кошти благодійників.

Василина Перегуда, вдова військовослужбовця Олега Перегуди:

Звичайно, без підтримки людей, які долучаються фінансово – це було б не можливо. Ми постійно в пошуках партнерів, нових спонсорів, і дякуємо тим, хто нас підтримує по сьогоднішній день.

Ветеранами опікуються психолог та фізіотерапевти. Допомагає і сама Василина. Жінка – професійний ерготерапевт, одночасно працює в реабілітаційному відділенні Івано-Франківської лікарні.

Василина Перегуда, вдова військовослужбовця Олега Перегуди:

Я тут і як керівник, і як ерготерапевт. Працюю із хлопцями, які мають проблеми із верхніми кінцівками. Люблю це. Це така віддушина.

Руслан Новіков, ветеран російсько-української війни:

Сильна жінка, дуже сильна, багато енергії, вона ділиться із нами цією енергією. Молодець.

За два місяці тут прийняли вже близько двох десятків пацієнтів. Окрім медичних послуг, волонтери організовують для ветеранів різні заходи, які допомагають адаптуватися в цивільному житті.

Ці іграшки у нас, до речі, такий момент соціалізації… Ми робимо тут часто заходи спрямовані з метою арттерапії, для того, щоб зібрати хлопців, поспілкуватися, це самі хлопці малювали. Цю красу малювали наші хлопці…

Цей портрет Олега Перегуди теж намалював військовослужбовець – один з побратимів командира.

Воно змальоване з фото, яке було зроблено буквально за декілька днів до загибелі. Ця картина передає, яким він був – це серйозність в очах, але ця посмішка вона зм’якшувала цю серйозність… Отакий він був.

Портрет Олега в центрі її місце сили – каже Василина. Коли тривожно чи важко на душі, вона просто дивиться на нього… І так відчуває підтримку чоловіка.

Подивилася, все добре, спокій, далі пішла працювати. Олег завжди тут поруч із нами, відчуваємо це завжди.

Зараз у закладі працюють над вдосконаленням ветеранського простору. Якраз облаштовують на мансарді відпочинкові кімнати для ветеранів. А навесні планують взятися і за благоустрій території, створити спортивний майданчик, екобудиночки та ставок.