84-річний Василь і 67-річна Надія Кравченки з Олешок уклали шлюб на Івано-Франківщині після 11 років спільного життя. Після початку повномасштабної війни вони майже рік провели в окупації, а згодом виїхали з міста.
За словами пенсіонерів, їхній будинок в Олешках зруйнований, тому нині подружжя орендує житло в Печеніжині на Франківщині. Там Надія Кравченко облаштувала теплицю і вирощує помідори, а її чоловік відновлюється після операції на серці.
Разом вони співають, волонтерять, допомагають українським військовим та мріють придбати власну оселю.
Свою історію подружжя розповіло Суспільному.
Надія Кравченко показує вишитий рушник, як одну з найважливіших сімейних святинь. Саме на нього наречені стали у день одруження — 9 липня 2026 року в селищі Печеніжин на Франківщині.
Надія Кравченко тримає вишитий рушник з одруження. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Надія та Василь познайомилися завдяки спільній приятельці. На той момент обоє вже пережили втрату попередніх партнерів. Надія має трьох дітей і трьох онуків, у Василя — двоє дітей. Нові стосунки, каже чоловік, почалися просто — він одразу прийшов свататися до Надії.
Подружжя Василя та Надії Кравченків. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
«Я, як кажуть, з мосту — в кар’єр. Так і так. Я — удівець. Приїхав сватитися. Без сватів, без нікого, сам. Вона так м’ялася, м’ялася. Потім каже: “Можна, заходь”», — пригадує Василь Кравченко.
Після цього вони прожили разом майже одинадцять років без офіційного шлюбу. Цьогоріч чоловік вирішив, що настав час це змінити.
«Оце недавно я так подумав, що треба щось вирішувати. А то якось з ким розмовляєш — якось несерйозно. А в нашій родині, коли батьки були, чоловік або жінка без шлюбу — це якось… Отаке в мене було поняття», — говорить Василь Кравченко.
Будинок у Печеніжині, в якому живе подружжя Кравченків. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Його дружина Надія ділиться спогадами, як чоловік запропонував їй одружитися.
«Каже: “Надійко, повернись!” Я повертаюся, а він стоїть навколішки. Каже: “Виходь за мене заміж”. Відповідаю: Вась, ти чого? Ми з тобою вже стільки років живемо. А він каже: “Я не хочу так”. Він, як з’ясувалося, ще пів року тому ходив у сільраду і питав, як можна розписатися. Пішли ми подавати заяву, а нам кажуть, що треба місяць чекати. Він говорить: “Як місяць? Мені сказали, що одразу розпишуть”», — розповідає Надія Кравченко.
І тоді розпочалася підготовка до весілля. Насамперед, каже Надія Кравченко, поїхали обирати обручки в Коломию.
«Я кажу: Вась, куди такі здорові? Давай “гуманітарку” візьмемо, якесь срібло. Куди ж такі гроші! А він говорить: “Надь, скільки ми з тобою живемо, скільки нам залишилося. Я хочу, щоб було по-справжньому”», — продовжує жінка.
Весільна церемонія для них стала несподіванкою, говорить Надія Кравченко. Урочисту частину підготували друзі та волонтери з Печеніжина, з якими подружжя спільно допомагає українському війську.
«Зробили нам такий подарунок. Я в шоку була. Така мандражка. Ми хотіли з Василем заспівати — я не могла — такий стрес був приємний для нас. Стоїмо, потім чуємо: музика заграла. Я почала переживати. Піднімаємося — так там класно. Так файно!» — каже Надія Кравченко.
Надія Кравченко. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
До повномасштабного вторгнення росіян подружжя мешкало в Олешках на Херсонщині. Василь Кравченко розповідає, що понад пів століття присвятив спорту — 53 роки працював старшим тренером із веслування на байдарках, а згодом очолював дитячу спортивну школу. За цей час через його тренування пройшла понад тисяча дітей. Серед вихованців Василя — чемпіони України, переможці міжнародних змагань.
Василь Кравченко працював старшим тренером із веслування на байдарках. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Надія Кравченко працювала кухаркою, вирощувала городину, виступала у вокальних ансамблях та волонтерила, зокрема готувала смаколики для українських військових. Після початку повномасштабної війни майже рік Василь та Надія прожили в окупованих Олешках. Ховалися від обстрілів у підвалі сусідів, а іноді — в оглядовій ямі в гаражі, розповідає Василь Кравченко.
«Обстріли, бомби, снаряди. Все було “дуже весело”. І часто бувало так, що весь день тихо, тільки лягаємо спати, починається. О дев’ятій ранку біля нас працювала кацапська — мої називали “собачка” — гармата. По кутах кварталу приїжджали “гради”. А коли вони стріляють, у нас там вода близько, хата здригається. Чудовий такий настрій», — каже чоловік.
Прапор, який висить у будинку подружжя Кравченків. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Зрештою Василь та Надія вирішили виїжджати. Дорога з окупації, розповідають, тривала чотири дні. Через Крим автобусом їхали територією Росії, потім дісталися до Латвії. Далі — Польща та Румунія. Звідти повернулися в Україну. В Олешках залишилося все, що вони наживали роками, каже Василь Кравченко.
«Там де я жив, в Олешках, у мене було все: двоповерхова хата, всі будівлі, літня кухня. Все було: мотор, поливні, газ, гараж, машина була французька Renault. Як Каховку підірвали — все під воду», — говорить Василь Кравченко.
Помідори, які виростила Надія Кравченко. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Тепер подружжя орендує будинок у Печеніжині на Івано-Франківщині. Поки Надія порається по господарству, чоловік більше відпочиває. У травні Василь переніс операцію на серці — йому встановили стент. 84-річний чоловік каже, що хоч понад пів століття присвятив спорту, тепер змушений трохи «пригальмувати».
«Якби не вона, я б отут перед вами не сидів би. Мене давно б не було. Надія в лікарні відвідувала і все привозила. І це все, будучи «дівкою»», — каже Василь Кравченко.
Надія Кравченко посадила 120 кущів помідорів. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Найбільше подружжя мріє придбати власну оселю, а поки облаштовує своє життя на Івано-Франківщині. У Надії — новий город — одна зі спроб повернути собі звичні миті життя. В Олешках жінка вирощувала орієнтовно 2 тисячі кущів помідорів різних сортів. Тепер має майже 120 у теплиці на Прикарпатті.
«Ось тут тепличку Вася мені зробив: вже бігаю-накриваю. Він мене поважає. Він мене цінує. Бачу, що мене любить. Ну, а що для жінки треба?», — говорить Надія Кравченко.
