Поява залізниць у світі стала справжньою революцією у розвитку людства. Зараз перші вузькоколійні залізниці, які активно розвивалися у 19 сторіччі, в різних країнах світу вважаються цінними історичними об’єктами, і щороку привертають увагу поціновувачів залізничного транспорту і просто туристів.
В Україні також збереглося кілька вузькоколійних залізниць.
Історик та блогер Віктор Шатров у колонці для TRAVEL РБК-Україна спільно з порталом про подорожі “Go-To.Rest” розповідає, як розвивалися вузькоколійні залізниці Закарпаття та чому ці об’єкти треба берегти.
Коротка історія розвитку залізничного транспорту у світі
Першою залізницею у світі вважається Воллатонська вагонна дорога. Її було збудовано в Англії у 1603-1604 роках і працювала на кінній тязі. Справжній переворот стався значно пізніше, у 1825 році, коли в Англії почала діяти перша залізниця на паровій тязі.
Саме паротяги зробили подорожі, в тому числі й туристичні, швидшими і доступнішими для мільйонів людей. Класична ширина залізничних колій в більшій частині світу переважно становить 1435 мм.
Значно пізніше, у 1889-му, з’явилися перші вузькоколійні залізниці. Саме того року інженер Декавіль на Паризькій промисловій виставці продемонстрував короткий відрізок такої залізної дороги завдовжки три кілометри з чотирма станціями.
В ті часи її позиціонували як найбільш економічну модель для швидкого будівництва якісної залізничної інфраструктури. Це зробило вузькоколійки дуже популярними у всьому світі, особливо у важкодоступних місцевостях з гірським рельєфом.
Фото з сайту Go-To.Rest
Від Боржави до Латориці. Як розвивалася залізниця на Закарпатті
Закарпаття серед усіх земель Західної України отримало залізничне сполучення найпізніше. Перша ширококолійна залізниця Дебрецен-Сигіт з’явилась тут аж в 1872 році та пролягла через Королево та Буштино. Для порівняння, Галичина отримала залізничне сполучення на 11 років раніше, ніж Закарпаття, а Буковина – на 6 років.
Втім, темпи розбудови залізничної інфраструктури в кінці XIX–першій половині XX століття в Закарпатті були дуже високими. Це було зумовлено потребою у використанні природних ресурсів Карпат у деревообробній і лісохімічній галузях.
Фото: Локомотив U35.301 на станції Іршава (wikipedia.org)
Закарпатська деревина широким потоком залізницею хлинула по всій Австро-Угорській імперії. Як результат такої інтенсифікації вирубок, станом на кінець XIX століття практично не залишилося незрубаних лісів в низинній частині Закарпаття. Нові лісорозробки можна було відкривати у важкодоступній гірській місцевості. Найефективнішим способом вивезення деревини з високогір’я Карпатах стали вузькоколійні залізниці.
Першою вузькоколійною залізницею на Закарпатті стала Марамороська соляна, яка з’єднала Солотвино і станцію Камара-Сигіт колією завширшки 760 мм. Пізніше її перешили на широку колію.
Наприкінці XIX століття в Закарпатті значно поширились вузькоколійні “конки”, які використовувались переважно для вантажних перевезень. Трохи пізніше на зорі XX століття закарпатські вузькоколійки перейшли на парові локомотиви.
В ті часи вузькоколійками були покриті території Закарпаття вздовж головних річок краю до яких відносяться Боржава, Уж, Латориця, Ріка, Тиса, Теребля. Переважна більшість вузькоколійних залізниць Закарпаття в ті часи перебувала у приватних руках і слугувала під’їзним транспором до ширококолійних залізних доріг.
Фото: Локомотив U35.301 на станції Хмільник (wikipedia.org)
Втім, справжній розквіт вузькоколійок Закарпаття настав в 1919-1938 роках, коли край увійшов до складу демократичної Чехословацької Республіки. Новий уряд відразу націоналізував вузькоколійні залізниці Закарпаття.
Ефективний менеджмент і державна фінансова підтримка дозволили суттєво поновити парк рухомого складу та провести капітальний ремонт колійного господарства. Паралельно значно прискорилось розширення мережі вузькоколійок. Наприкінці 1930-х років загальна довжина вузькоколійних залізниць Закарпаття складала аж 1339 кілометрів.
Радянський період історії вузькоколійних залізниць відзначився перешиттям колій з 750 мм на 760 мм і подальшим їх використанням у вантажних і пасажирських перевезеннях. На зміну паротягам прийшли дизельні локомотиви. Наприкінці радянського періоду розпочався занепад вузькоколійного господарства Закарпаття, який суттєво прискорився за часів незалежної України.
Рух вузькоколійних потягів припиняли через нерентабельність, а колії активно розбирали. Єдиною донедавна діючою залишалась Боржавська вузькоколійка. Наразі вузькоколійки Закарпаття розглядаються активістами і можновладцями як унікальна можливість для розвитку туристичної інфраструктури у віддалених куточках регіону.
Фото: Боржавська вузькоколійка (wikipedia.org)
Музей “Колочавська вузькоколійка”
Щоб більше дізнатись про історію вузькоколійних залізниць Закарпаття, обов’язково варто завітати в унікальний музей “Колочавська вузькоколійка” у селі Колочава. Буквально за годинну екскурсію ви дізнаєтесь безліч цікавого.
Експозиція музею представлена паровозом та ешелоном вагонів, які стоять просто неба. Сам паровоз був випущений ще в середині ХХ ст. у Німеччині. Він регулярно використовувався на залізниці аж до 1973 року, після чого зберігався в одному із депо Закарпаття.
Особливі експонати – вагони музею. В першу чергу варто оглянути три пасажирські чеські вагони. Інтер’єр вагонів облаштовано дерев’яними сидіннями на яких подорожували пасажири 1930-х років.
Фото: Експозиція музею представлена паровозом та ешелоном вагонів, які стоять просто неба (Go-To.Rest)
Крім чеських пасажирських вагонів, тут представлено радянський товарний дерев’яний вагон коричневого кольору, угорський вагон для перевезення худоби, вагони для транспортування деревини, а також бочка для перевезення води. Також тут є автомобіль Волга ГАЗ -21 із залізничним шасі.
В музеї “Колочавська вузькоколійка” є можливість покататися на механічній дрезині, а на свята навіть побачити діючий двигун паровоза з гудками й пусканням струменів пару.
Від транспорту до туристичного об’єкта. Боржавська вузькоколійка
Боржавська вузькоколійка в наші дні із засобу пересування перетворилась на своєрідну туристичну локацію. В народі її ще називають Анця Кушницька або Жужіка.
Боржавська вузькоколійка є однією з найбільших подібних локацій в Україні. Довжина її колій складає аж 123 кілометри. Вона проходить по території Берегівщини, Виноградівщини та Іршавщини (нині Берегівський, Мукачівський і Хустський райони Закарпатської області).
Втім, донедавна використовувалася лише половина її колій – близько 60 кілометрів. Решту ж залізниці частково або повністю демонтовано.
Фото: Маршрут руху Боржавської вузькоколійки (Go-To.Rest)
Перша ширококолійна залізниця в долині річки Боржави з’явилася ще в 1886 році, а вузькоколійка почала тут діяти трохи пізніше – з 23 грудня 1908 року. Спочатку вона перебувала у приватній власності.
Значення Боржавської вузькоколійки в історії Закарпаття важко переоцінити. Понад століття тому завдяки вузькоколійці значно прискорився економічний розвиток гірських районів цього регіону.
Для жителів віддалених гірських населених пунктів час дороги до найближчих ярмарків, завдяки Боржавській вузькоколійці, скоротився з 1,5 дня до 3 годин. Втім, в першу чергу вузькоколійка використовувалась для перевезення лісу з гірських масивів Полонина Боржава і Великий Діл в низинні райони краю.
Стрімкий занепад Боржавської вузькоколійки почався після 1991 року. Втім, попри всі труднощі, аж до 2020 року тут курсував пасажирський вузькоколійний приміський потяг Виноградів–Хмільник. Швидкість його руху складала лише 15 км/год.
Деякі ділянки Боржавської вузькоколійки до останнього часу також використовувалися для вантажних перевезень. Пасажирський відрізок обслуговувався тепловозом ТУ-2 1972 року випуску, а вагони були виготовлені ще на початку 1980-х років.
Фото: Паротяг ГР-6 № 286 в Колочаві(wikipedia.org)
Вузькоколійку намагаються зберегти місцеві ентузіасти
Велику роль у збереженні Боржавської вузькоколійки зіграли місцеві активісти і краєзнавці. Вони створили свій рух під назвою “Друзі Боржавської вузькоколійки” у якого є своя сторінка у Фейсбуці. Завдяки їх зусиллям 28 липня 2022 року рішенням Закарпатської обласної ради Боржавську вузькоколійку й Ужгородську дитячу залізницю було взято на баланс Закарпатської облради.
Наразі розглядають варіанти її відновлення і використання в якості туристичної атракції. Відновлення “Анці Кушницької” має відбутися у три етапи: спочатку мають відновити рух по маршруту Берегово – Хмільник, далі – Хмільник – Виноградово, а наприкінці відновлювальних робіт запустити потяги по маршруту Хмільник – Іршава.
Фото: Туристам пропонують зануритися в локальну атмосферу (Go-To.Rest)
Наразі ж війна і брак фінансування поки що перешкоджають реалізації цих хороших задумів. Однак у майбутньому відродження вузькоколійних залізниць Закарпаття надасть суттєвий поштовх для розвитку туризму у найвіддаленіших куточках Закарпаття.
