Днями відбулася прем’єра фільму про участь і перемогу гурту Kalush Orchestra у міжнародному пісенному конкурсі “Євробачення-2022”.
Фільм “Kalush Orchestra, або Як ми перестали хвилюватися і виграли Євробачення під час війни” знімали одразу після перемоги гурту на міжнародному конкурсі.
Команда Суспільне Культура провела з Kalush Orchestra кілька днів: побувала на репетиційних майданчиках і вдома в учасників гурту — вокаліста Тимофія Музичука і мультиінструменталіста Віталія Дужика. Також до проєкту увійшли ексклюзивні матеріали Анни Тульєвої та Антона Гудкова, які були поруч з гуртом впродовж тижня “Євробачення” у Турині.
“Наприкінці вкрай складного для всіх українців року хочеться згадати те, що нас обʼєднувало і надихало: ви точно плакали під слова Олега про “Азовсталь”, хвилювалися, коли Україні ставили низькі бали, і співали “Стефанію” всім будинком. Ми лише зібрали коротку історію і показали її залаштунки. Сподіваємося, цього холодного грудня вам стане трохи тепліше”, — говорить продюсерка фільму Юлія Дичук.
Режисером та автором сценарію фільму став Владислав Васильченко. За його словами, команда поставила перед собою одразу кілька цілей під час роботи над фільмом: “Окрім місії розповісти глядачеві про гурт, що переміг на “Євробаченні”, ми мали відповідальну задачу: знімати й транслювати нову українську дійсність і людей в ній.
У результаті фільм став певним віддзеркаленням всіх українців сьогодні, які не розгубилися і продовжують тримати кожен свій фронт”.
Відеографка фільму Олена Зашко розповіла, що найкрутіші спогади зі зйомок — це поїздки в села до родин Тимофія та Віталіка. Адже одна справа — бачити хлопців на сцені, з красивим світлом, спалахами камер і тисячами глядачів, й абсолютна інша — спілкуватися з ними та їхніми сімʼями за столом.
Мама Віталіка, Іванна Дужик, показала знімальній групі з десяток відео з його виступами на різних конкурсах. А мама Тимофія, пані Світлана, поділилася на камеру про найдорожчі сімейні реліквії — вишиванки, яким понад 100 років.
“Особливо цінно, коли ти приїжджаєш зі своїм планом та ідеями, а знімаєш випадкові сцени. Я стояла з камерою і кайфувала від того, що у мене відбувалося на екранчику. Дідусь Тимофія, якому більш ніж 90 років і який погано чує, дивився виступ на “Євробаченні”, тупцяв ногою у такт музиці, а потім заспівав разом з онуком. Або коли мама й донька, які втекли від війни у Харкові, прийшли подарувати Тимофію малюнок та розказали свою історію”, — каже Олена Зашко.
“Усе це неможливо прорахувати та придумати. Але це трапилося саме так, як мало трапитися. Ви побачите хлопців такими, якими ще не бачили. Справжніми, без прикрас”, — додає Олена.
Через війну підготовка музикантів до конкурсу була ускладнена. Вперше від початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну вони зібралися у Львові, де одразу дали імпровізований концерт на площі Ринок. Кадри, де гурт оголошує рішення брати участь у конкурсі, також увійшли до фільму.
За словами Віталія Дужика, гурт свідомо ухвалив рішення поїхати до Турина: “У нас був колективний зідзвон, і ми обговорювали питання підготовки до Євробачення, тому що треба представити Україну. Ми виступаємо на культурному фронті, і тому нам треба все робити, бо якщо гине культура, то гине і вся держава”.
Лідер гурту Kalush Orchestra” Олег Псюк у фільмі говорить, що український музикант апріорі не може бути поза політикою.
“Якщо ти українець і вважаєш, що музика поза політикою, — це не поєднується. А якщо ти зі Швеції чи з будь-якої іншої країни, де все суперкласно і благополучно, то, можливо, й можеш собі таке дозволити”, — каже Олег.
