43-річний боєць Олександр Копчук із Делятина, що на Івано-Франківщині, поліг на війні 19 листопада 2022 року. За два тижні до загибелі чоловік отримав звання молодшого лейтенанта.
Тоді ж підписав контракт на проходження військової служби до завершення бойових дій, розповіли Суспільному батьки бійця Роман та Зіновія Копчуки, передає Правда.іф.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Вони кажуть: їхній син був воїном з дитинства. Коли почалася російсько-українська війна у 2014 році, одразу став на захист своєї країни.
“Усе життя своє свідоме він хотів бути військовим. Закінчив школу і пішов на військову службу на два роки у прикордонні війська. Там отримав звання прапорщика і підписав контракт, щоб служити на прикордонній заставі в Мукачеві. Коли почалися події на Майдані у 2014 році, він знову добровільно підписав контракт”, — розповідає матір полеглого воїна Зіновія Копчук.
Військовий Олександр Копчук під час АТО/ООС. Фото: Facebook/Олександр Копчук
“Мамо, ми — в пеклі. Живі та мертві разом”
У перші дні повномасштабної війни, пригадує жінка, Олександр був вдома. Коли принесли повістку, він швидко зібрав речі та 8 березня 2022 року знову вирушив на фронт. Боєць воював в складі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Зіновія та Роман Копчуки. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
“З перших днів війни він був в Авдіївці. З найперших днів, доки він там не загинув. Він нам на телефон спочатку, як пішов воювати, надіслав СМС: “Мамо, ми — в пеклі. Живі та мертві разом”, — каже Зіновія Копчук.
Олександр Копчук під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Фото: з архіву Зіновії Копчук
Вивів з оточення 19 побратимів
На війні Олександр Копчук врятував не одне життя.
“Син розповідав: “Інші офіцери сміються, що я йду зі своїми солдатами вперед. Бо інші не йдуть. Вони мають свої місця. А я йду, бо мої люди не хочуть без мене йти. Я йду вперед, а вони — за мною”. Донині мені телефонують його друзі з передової. Він багатьом врятував життя на війні. Одні кажуть: “Він 19 людей вивів з оточення”. І цей його друг сказав: “Поки жити буду, я ніколи його не забуду”. Я горда, що мала такого сина сміливого, — говорить мати військовослужбовця.
Олександр Копчук з побратимами. Фото: з архіву Зіновії Копчук
“Я своє життя прожив, а ви живіть”
5 листопада 2022 року, за два тижні до загибелі, Олександр Копчук отримав звання молодшого лейтенанта. Тоді ж підписав новий контракт на проходження військової служби.
“Він написав: “Мамо, я на старість здурів. Підписав контракт на п’ять років до закінчення військових дій. Я своє життя прожив, а ви живіть”, — пригадує Зіновія Копчук.
Нагороди молодшого лейтенанта Олександра Копчука. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Останній бій її сина відбувся 19 листопада 2022 року поблизу Авдіївки.
“Лесик надіслав фотографію своїй доньці. Він сказав: “Якщо зі мною щось станеться, аби ти мені зробила цю фотографію. Пообіцяй мені, будь ласка”. Сфотографував місце на цвинтарі — ще від АТО/ООС. Сказав нам: “Ви мене маєте на цьому місці поховати”. Я питаю: “Як? То ти нас маєш ховати, а не ми тебе”. Поховали ми його там, де він сказав. Лесик був у нас єдиним сином. І чим далі — тим гірше. Ми розуміємо, що нічого не повернути”, — каже матір полеглого воїна.
Могила Олександра Копчука у Делятині. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
