Влітку 2021 року журналістка hromadske Мар’яна П’єцух вже бувала у Перенізі. Це присілок міста Яремче в Карпатах на висоті 800 метрів над рівнем моря.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Знімаючи репортаж про особливості життя та побут людей, що оселились так високо, дізнались, що ще вище є відлюдна хатина. І там досі мешкає на самоті жінка, якій майже 90 років.
Нарешті випала нагода і до неї завітати, щоб розпитати: як вона все життя обходиться без електроенергії, чому не любить чоловіків, як щодня добиралася на роботу, а тепер — раз на місяць до магазину та по пенсію.
“Я вниз зараз не йду, бо сніги фист впали, морози, вітри звіялися і так мело, що я до стайні не виділа. Як йду в долину, то йду на оїзд, аби далеко не йшла, а відти як вийду від внучки в другій годині, то на пʼяту, пів шосту зайду додому. Наберу хліба, оливи, солі, того-сього в сумку на перебеси, то й поки з вийду, то вже і вечір”,- каже пані Марія.
Щоб не сидіти без діла жінка вишиває. Каже, що одну сорочку вишиває місяць і більше. Вдень часу на вишиття немає, а вночі засвітить лампу і вишиває. Жартує, що збирає на машину.
Бабуся розповідає, що народилась і жила в цій хаті до 18 років, аж поки не вийшла заміж. З чоловіком прожила лише три роки, народила двоє дітей, а потім вигнав її.
“Дівочки, якби вам Бог дав того розуму, як я пережила. Як щось добре, то живіть, а як дрантиве – то женіть, як псів. Його треба бавити, догоджати, годувати, мити… У мене були одноразові, були й постійні. Всьо пусте. Усе пусте. Жоден хлоп не вартує жінки й одної ноги, а себе ставит… Вдень її бʼє, а вночі хоче користати з неї. Як вдарив мене, то вже більше не мій. Хоч би був золотий – марш з хати. Тепер є інтернети, радіо є де вибрати. А колись мав кусок землі він, і кусок я, а старі: йо-йо це до купи, та й будете мати де корову тримати і щось робити”,- каже пані Марія.
Дивіться новий репортаж Мар’яни П’єцух та Олександри Дяченко на Громадське:
