«Я не народилась для життя, я на муку»: 90-річна прикарпатка, яка самотньо живе у горах
Диван на коліщатках в темній вітальні

«Я не народилась для життя, я на муку»: 90-річна прикарпатка, яка самотньо живе у горах

Автор: Олег Мамчур
29/01/2025 18:25
-Реклама
Оренда і продаж комерційної нерухомості від 30 м²
-Реклама
Будівництво шостого етапу в житловому районі.
-Реклама
Готелі Reikartz і контакти, Україна
-Реклама
ЖК Silver, старт продажу, вигідна ціна, сучасне планування.
-Реклама
купити iphone 15 Pro у Львові, ціни в Україні

Влітку 2021 року журналістка hromadske Мар’яна П’єцух вже бувала у Перенізі. Це присілок міста Яремче в Карпатах на висоті 800 метрів над рівнем моря.

Реклама: Місцеві пропозиції
Ціни на лазерну епіляцію у Києві
Лазерна епіляція пахв: Безкоштовно

Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!

Знімаючи репортаж про особливості життя та побут людей, що оселились так високо, дізнались, що ще вище є відлюдна хатина. І там досі мешкає на самоті жінка, якій майже 90 років.

Нарешті випала нагода і до неї завітати, щоб розпитати: як вона все життя обходиться без електроенергії, чому не любить чоловіків, як щодня добиралася на роботу, а тепер — раз на місяць до магазину та по пенсію. 

“Я вниз зараз не йду, бо сніги фист впали, морози, вітри звіялися і так мело, що я до стайні не виділа. Як йду в долину, то йду на оїзд, аби далеко не йшла, а відти як вийду від внучки в другій годині, то на пʼяту, пів шосту зайду додому. Наберу хліба, оливи, солі, того-сього в сумку на перебеси, то й поки з вийду, то вже і вечір”,- каже пані Марія.

Щоб не сидіти без діла жінка вишиває. Каже, що одну сорочку вишиває місяць і більше. Вдень часу на вишиття немає, а вночі засвітить лампу і вишиває. Жартує, що збирає на машину.

Бабуся розповідає, що народилась і жила в цій хаті до 18 років, аж поки не вийшла заміж. З чоловіком прожила лише три роки, народила двоє дітей, а потім вигнав її.

“Дівочки, якби вам Бог дав того розуму, як я пережила. Як щось добре, то живіть, а як дрантиве – то женіть, як псів. Його треба бавити, догоджати, годувати, мити… У мене були одноразові, були й постійні. Всьо пусте. Усе пусте. Жоден хлоп не вартує жінки й одної ноги, а себе ставит… Вдень її бʼє, а вночі хоче користати з неї. Як вдарив мене, то вже більше не мій. Хоч би був золотий – марш з хати. Тепер є інтернети, радіо є де вибрати. А колись мав кусок землі він, і кусок я, а старі: йо-йо це до купи, та й будете мати де корову тримати і щось робити”,- каже пані Марія.

Дивіться новий репортаж Мар’яни П’єцух та Олександри Дяченко на Громадське: