Самурай, боєць одного з підрозділів 102-ї бригади ТрО з Івано-Франківщини, батько шести дітей – зараз на передовій у Запоріжжі. Тренується до штурму ворожих позицій.
Про це розповідають на сторінці 102-ї бригади у Фейсбук.
Згадує той день, коли почалась війна, так: «Дізнавшись зранку 24 лютого, що росія почала бомбити наші мирні міста та села, я одразу ж без вагань вирішив – треба іти до армії воювати. Жінка була проти, адже у нас п’ятеро дітей і ми очікували шосту – дружина була на другому місяці вагітності. Але мені вдалося її переконати, щоб відпустила мене. Прийшлось трохи схитрувати – я пообіцяв, що піду тільки на рік, а потім повернусь додому».
Самурай – багатодітний батько, у нього шестеро дітей – 4 хлопці та 2 дівчинки. Найстаршому сину 10 років, а наймолодшій дівчинці – всього 9 місяців, народилася вона уже під час війни.
«У вересні дружина народила донечку. Мене командир відпустив забрати їх з роддому, а потім я знову поїхав на війну. Дівчинці 9 місяців, а я бачив її тільки двічі – коли народилась і під час планової відпустки на 10 днів. Жінка постійно каже мені, щоб закінчував з армією, та і я сам розумію – їй тяжко з шістьма дітьми, вони хочуть тата, їх треба виховувати. Командири теж кажуть – досить з тебе, повоював – вертайся додому, ти там більше потрібен. Але не можу покинути армію, залишити побратимів, мушу закінчити війну!».
Самурай з Миколаївської області, родина зараз мешкає там. До війни займався будівництвом – трохи їздив по заробітках в Київ, Одесу.
Коли призвався до армії – спочатку служив в інженерних військах на посаді старшого понтонера, його завданням було забезпечення переправи техніки через водойми. Але він мав бажання потрапити у бойові підрозділи та брати участь у бойових діях. Добився, щоб його перевели спочатку у Рівне, а потім у прикарпатську бригаду ТрО в Запорізьку область. Тут Самурай служить у роті вогневої підтримки. До недавнього часу був в обслузі протитанкової гармати МТ-12 Рапіра.
Наразі командування проводить підготовку штурмових груп у всіх підрозділах бригади.
Самурай каже, що і він, і його побратими дуже задоволені таким підходом командування:
«Такі навчання є надзвичайно ефективними та корисними. Раніше я працював на гарматі і не дуже розбирався у тактиці оборонних чи наступальних дій. Але, можливо, прийдеться вступити в бій з ворогом, можливо, ми підемо у наступ – і я хочу бути впевнений, що ми всі не розгубимося, не розбіжимось. Я хочу знати, що можу покластися на своїх побратимів, як і вони на мене. Наразі у нас уже третій день підряд ідуть заняття і ми відпрацьовуємо до автоматизму усі базові дії при штурмі – наступ, зачистку, відхід. З нами займаються дуже досвідчені та хороші інструктори, які відпрацьовують з нами кожен елемент бою. Мені та моїм побратимам це подобається».
Чому саме такий позивний був обраний, Самурай відповідає так: «Мені імпонують принципи кодексу честі самурая. Не всі, звісно ж. Наприклад, покірність господарю чи сеппуку – це ж не середньовіччя, не часи феодалізму. Але, загалом, самураї були хоробрими воїнами, чесними, справедливими, шляхетними, співчутливими, справедливими. І ці сім принципів бушідо – намагаюсь слідувати їм».
Перед війною Самурай купив будинок, вантажний автомобіль і каже, що, коли приїде додому, має багато роботи. Потрібно зробити ремонт в будинку, потім буде займатись перевезеннями на своєму автомобілі.
Але повернеться він додому тільки з перемогою. Зараз першочергове завдання – це вигнати окупантів з України, знищити ворога і виграти війну.
