Ініціатива «Замаскуй воїна» в Івано-Франківську триває з перших днів повномасштабного вторгнення. Невтомні волонтерки плетуть і шиють маскувальні костюми для українських воїнів.
Називають їх «чугайстриками» – на противагу російським «кікіморам». Просять приєднуватися всіх, хто має можливість: робота не важка, але клопітка, пише Репортер.
Замаскуй так, щоб не видно на фото
Людмила Лучин розпочала ініціативу з пошиття маскувальних костюмів 28 лютого 2022 року. Спочатку волонтерки працювали у центрі «Нові крила», але згодом, коли центр відновив свою безпосередню роботу – надання послуг з реабілітації, перемістилися у приміщення шахового клубу на Незалежності,154Б, у дворі багатоповерхівок.
На початку повномасштабної війни приходило дуже багато тимчасово переселених людей з Чернігова, Києва, Бахмута, Полтави та інших міст, – каже Людмила Лучин. – А тепер у день буває десь 5-6 людей, інколи менше, інколи більше. Зазвичай приходять ті, хто допомагає нам уже довший час. Багато людей уже не приходять – кожен має свої причини. Ми не можемо судити.
За понад рік часу волонтерки виготовили десь майже 900 маскувальних костюмів. На тканину нашивають сітки, на яких заплетені сотні вузликів з ниток природніх кольорів – зелений, жовтий, коричневий. Це для того, аби військові зливалися з травою і їх не було видно ворогу.
Такі костюми використовують снайпери і розвідники. Ми виготовляємо маскувальний костюм наближений до природнього середовища. У літній сезон ми шили зелені маскувальні костюми, в осінній – переходимо із зеленого на жовтий, ніби це суха трава. Коли військові нам відправляють фото з позицій, інколи ми їх не бачимо, так добре вони замасковані. Це говорить про те, що наша робота є корисною.
Воїну має бути зручно
На початку, розповідає Людмила Лучин, волонтерки зовсім не знали, як правильно робити маскувальний одяг. В інтернеті була інформація лише про маскувальні костюми за стандартами НАТО, а там – зовсім інша тканина, яку так просто не дістати. Тоді волонтерки радилися з військовими, як буде краще.
Вони мають бути суцільними, але не набитими, щоб не заходило тепло в пристрої нічного бачення, – розповідає Людмила Лучин. – Наш перший костюм був дуже важкий. Спочатку ми нашивали маскування на куртки, а згодом почали робити їх на сітках. Саме цей метод є найзручнішим і для плетіння, і самих для хлопців, бо сітка легка і зручна, тягнеться по формі як треба.
У кожної своя робота – хтось плете вузлики з ниток на сітки, хтось зшиває готову тканину на одяг. Людмила Оріщенко шиє штани для маскувальних костюмів з самого початку ініціативи.
Читайте: Наталя Найда: “Ці кольорові футболки – це такий меморіал про Юрка”
На пошиття одних штанів у мене йде один день, якщо працювати 6-7 годин. Але я переважно тут з 11:00 до 15:00, тож потрібно два дні, – каже пані Людмила. – Я живу тут недалеко. На початку війни у мене жили люди з інших областей, то вони готували обід і вечерю, а я тут волонтерила весь день. Тепер доводиться поєднувати.
Робота є для кожного: одні волонтерки випорюють нитки з мішків, інші складають їх у пучечки за кольорами – зелений, жовтий, коричневий. На одній сітці – близько 10 тисяч пучків. Окрім шахового клубу, волонтерки ініціативи «Замаскуй воїна» збираються і по інших приміщеннях і плетуть сітки. Готові приносять в основну локацію на Незалежності, де їх уже зшивають на готовий одяг.
Зшити й освятити
Основний матеріал для плетіння – мішковину – волонтеркам передають з Італії безкоштовно. Тамтешня благодійниця родом з України Галина Буклів має свій кавовий бізнес. Мішки, у яких вона отримує каву, надсилає до України. Через неї отримують і зелену фарбу для штанів.
Спочатку люди просто висипали бульбу, прали мішки і приносили нам, – каже Людмила Лучин. – Вони були затерті, рвалися, їх було незручно випорювати і наплітати, але виходили з того, що ми маємо. Зараз мішки кращої якості, тож плетемо виключно з них. Навіть інколи ділимося з іншими волонтерами – з Києва, Львова, Черкас. Кольорові нитки ми частково купували, але багато приносять просто люди, які розпорюють старі речі. А сітку купуємо за гроші, які люди нам донатять, як і тканину на штани.
Працюють з 11:00 до 18:00, але кожна сидить стільки, скільки може. З обідами для волонтерок допомагає ресторан «Рондель». Також маскувальних «чугайстриків» шиють у монастирі на Івасюка та у дворі на Коновальця, 36Г. Можна долучатися у будь-яке з трьох місць – але у монастирі та на Коновальця жінки плетуть нерегулярно, у зручний для них час, тож спершу варто уточнити.
Ми були на ярмарку в центрі міста 19 серпня. Основна мета – показати, що ми робимо, – розповідає Людмила Лучин. – Люди підходили, цікавилися, як це плести. Сідали, вчилися і через кілька хвилин вже вчили інших людей, які підходили до них. Тож це робота не складна, але клопітка.
До волонтерок звертаються різні люди: військові з гарячих точок, ті, які приїхали на ротацію, волонтери, рідні військових. Пишуть у соцмережах, телефонують, приходять особисто.
Ми самі не шукаємо, кому надіслати «чугайстриків», вистачає того, що у нас замовляють, – говорить волонтерка. – Один час у нас уже були невеликі запаси, тож ми трохи розслабилися, але ось позавчора замовили більше десятка. І завжди це терміново, завжди «на вчора». Тож знову збираємо всі сили, щоб закрити потребу.
До кожного маскувального костюма волонтерки вкладають ладанку зі святою водою, освячену в церкві. Вони вірять: так дадуть українським воїнам подвійний захист.
Авторка: Ольга Романська
