У росомах є свій Притула, який, як і його відомий однофамілець, надихає побратимів духопідйомними промовами.
“З Сергієм Притулою ми не знайомі, але дуже би хотілось колись зустрітись і поспілкуватися”, – каже воїн на псевдо “Ярик”.
Наш Притула родом з Івано-Франківська, працював водієм-далекобійником на польську компанію. У момент повномасштабного нападу росії чоловік перебував у Польщі, кажуть у 68 окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша.
“Увесь час переглядав по телефону новини з України, а вночі не зміг заснути. Вирішив повертатись і захищати рідну землю. Роботодавець не хотів відпускати, але мене вже було не зупинити”, – розповідає “Ярик”. Військкомат направив майбутнього росомаху до нашої бригади, де його записали в роту матеріально-технічного забезпечення. Але згодом Притула перевівся до стрілецької роти. “У нас дуже сміливі хлопці. Моментально оцінюють ситуацію на полі бою і ефективно реагують, збентежуючи ворога”, – підкреслює він.
“Ярику” особливо запам’яталася операція зі звільнення одного з населених пунктів. Тоді росомахам довелося нести поранених біля 4 кілометрів, бо не було можливості під’їхати машинам швидкої. Одного пораненого виніс Притула.
На запитання, що його мотивує продовжувати боротьбу, воїн відповідає без роздумів: “Я тут заради своїх дітей та майбутніх онуків. Щоб їм ніколи не довелося брати в руки зброю. Саме нашим дітям ми присвятимо прийдешню Перемогу!”
