Російське вторгнення спричинило нову хвилю “деолігархізації” в Україні. Керівництво держави схвалило рішення про націоналізацію 5 стратегічних підприємств, що належали впливовим олігархам, а також обіцяє нові “сюрпризи”.
З 24 лютого 2022 року Україна живе в умовах воєнного стану. Серед іншого це означає, що промисловість переводиться на “воєнні рейки”, а оборонне замовлення стає пріоритетом. 24 канал проаналізував, хто з олігархів потрапив під “гарячу руку” воєнного стану і чому саме ці люди, передає Правда.іф.
В Україні після хаотичної приватизації 90-их – початку 2000-их в руках приватних осіб опинилися стратегічні підприємства, значення яких значно зросло у воєнний час. Далеко не всі власники підприємств у нових екстремальних умовах зуміли ефективно переформатувати роботу.
Під час засідання РНБО, 5 листопада, було схвалені рішення про відчуження у власність держави активів стратегічно важливих підприємств з формулюванням “у зв’язку з військовою необхідністю”.
Що націоналізувала держава
6 листопада блискавично пройшов процес відчуження активів. Де-факто, держава забрала собі акції націоналізованих підприємств – їх просто списали з рахунків власників та перевели на державний рахунок. Це стосується як контрольних пакетів акцій, так і акцій міноритарних власників.
Це великі стратегічні підприємства:
- “Мотор Січ”,
- “Запоріжтрансформатор”,
- “АвтоКрАЗ”,
- “Укрнафта”,
- “Укртатнафта”.
Зверніть увагу! Згідно з оцінками профільного бізнес-видання Forbes, вартість активів складає 956,5 мільйона доларів, при чому до початку російського вторгнення вартість була у 2,5 раза вищою – 2,426 мільярда доларів.
Чому ці націоналізовані підприємства такі важливі
- “Укрнафта”, “Укртатнафта” забезпечували нафтопереробку та виробництво палива, необхідного для воєнної техніки та логістики. “Укрнафта” є найбільшим вітчизняним видобувачем нафти та володіє мережею у 500 АЗС.
- “Укртатнафта” контролює Кременчуцький НПЗ – це велике нафтопереробне підприємство, що є найбільшим в Україні й мало третю частину ринку. Також НПЗ стало привабливою ціллю для російських ракет – внаслідок ударів ворога підприємство суттєво постраждало. З точки зору бізнесу відновлення НПЗ є великим ризиком, проте, не для держави, для якої це критична необхідність.
- “Мотор Січ” виробляє двигуни для гелікоптерів, літаків, ракет і безпілотників, а також інші елементи високотехнологічної зброї. Крім того, “Мотор Сі” займається ремонтом та переоснащенням техніки.
- “АвтоКрАЗ” – це виробництво та ремонт бойових броньованих машин – ББМ, а також вантажівки “КрАЗ”, як складова воєнної логістики та колісна база для українських РСЗВ.
- “Запоріжтрансформатор” виробляло силові трансформатори, необхідні для підтримки енергетики, яка стала головною ціллю російських ракет і БПЛА.
Чи є рішення влади законним
Так. Відповідно до закону про воєнний стан, держава має повне право примусово відчужувати майно для його використання в умовах воєнного чи надзвичайного стану. І цим вона скористалася.
Вилучені активи набули статусу військового майна. Їхнє управління передано Міністерству оборони. Підприємствами будуть керувати наглядові ради, які повинні сформувати новий менеджмент.
Ці підприємства мають працювати 24 на 7 для потреб оборони держави. Хочу запевнити колективи, що жодних змін в роботі не відбудеться, а буде лише більше замовлень. Що стосується тих підприємств, які не працювали (“Запоріжтрансформатор” та “АвтоКрАЗ”, – 24 канал), їхня робота буде відновлена, трудові колективи будуть повертатись до роботи,– пояснив логіку рішення РНБО прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Наскільки це явище є унікальним
В умовах воєнного стану чимало країн ухвалюють рішення про націоналізацію. Класичний приклад – політика президента Франкліна Делано Рузвельта у роки Другої світової, коли у США були націоналізовані сотні приватних підприємств.
Це дозволило країні перевести економіку на воєнні рейки та стати продуктовою базою та надійним тилом для союзників. Це рішення забезпечило безперебійне постачання в межах ленд-лізу, що в підсумку забезпечило перемогу над нацистами.
Як бути з власниками
Вже колишніми власниками підприємств є дуже впливові у довоєнній Україні люди. Це олігархи Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Олександр Ярославський, Костянтин Григоришин та Костянтин Жеваго, а також “червоний директор” В’ячеслав Богуслаєв.
Їх усіх об’єднують проблеми із законом.
Коломойський, який втратив 42% “Укрнафти”, веде важку та витратну боротьбу з американським правосуддям, а також з Україною (через “Приватбанк” та інші епізоди). При цьому, декілька його топменеджерів перебувають у розшуку, зокрема, й колишні керівники “Укрнафти”. Їх підозрюють у заволодінні майном та коштами компанії в 2015 році на 13,3 мільярда гривень. По цій справі навіть проводився обшук в офісі олігарха, який, нагадаємо, вже не є громадянином України.
Вже колишній співвласник акцій “Укртатнафти” Геннадій Боголюбов є сателітом Коломойського (за оцінками Forbes, обидва мають по 28%) і відповідно має спільний з олігархом букет негараздів.
Також 28% акцій “Укртатнафти” є в іншого олігарха – Олександра Ярославського, його акції теж відчужені. Ярославський став фігурантом резонансного ДТП взимку 2022 року й змушений був тікати з України, а його зв’язки з російськими олігархами добре відомі та задокументовані.
Коломойський має певний токсичний шлейф та відповідну репутацію в українському бізнесі. Його претензії на особливі умови, маневри з “Приватбанком”, “Центренерго”, хлорний шантаж монополією “ДніпроАзота” та численні бензинові капризи стали вже класичними прикладами того, як олігарх може щось “утнути” у будь-який момент.
Власник “АвтоКразу” Костянтин Жеваго оголошений у розшук по лінії Інтерполу (через махінації з банком “Фінанси і Кредит”) та робить вид, що переховується від Феміди на елітних курортах.
Богуслаєв взагалі нині перебуває під арештом за звинуваченням у державній зраді і роботі на Росію, яку він, схоже, навіть не приховував. Цікаво, що для підприємства Богуслаєва “Мотор Січі”, де-факто, це вже третя націоналізація (перший раз про неї оголошували в часи Порошенка, другий – напередодні вторгнення росіян). Номінально Богуслаєв вже кілька років не був власником “Мотор Січі”, проте, зберігав свій вплив на підприємство, що давало йому можливість продавати вертолітні двигуни державі-агресору.
Громадянин України, Росії та Кіпру Костянтин Григоришин гучних проблем з законом в Україні не має, проте, є фігурантом декількох великих бізнесових “розбірок”, зокрема, з іншим олігархом Вадим Новинським. Через що навіть отримував “заморозку активів” від Високого суду Лондону.
Не класична “націоналізація”
По факту, це не класична “націоналізація”, а саме відчуження на час воєнного стану. Чиновники запевняють, що по його завершенню активи можуть бути повернуті власникам, або ті претендуватимуть на компенсацію (у рішенні прописана схема –повернення чи компенсації вартості на основі оцінки держави за рік або за 5 років, якщо війна з Росією, всупереч прогнозам Кирила Буданова, затягнеться).
Вочевидь, крім Богуслаєва, якому дуже пощастить, якщо його обміняють, як колись Медведчука. Також не варто розраховувати на компенсацію тим, хто довели свої підприємства до банкрутства (наприклад, “Запоріжтрансформатор” Григоришина нині фактично є банкрутом).
Так чи інакше, всі ці питання будуть вирішуватися вже після перемоги, а наразі Україні потрібно спростувати тезу про те, що держава не може бути ефективним власником. Не виключено, що для декого націоналізація стала рятівною соломинкою, що дозволить “вмити руки” та отримати користь з проблемного активу. А в перспективі – й заробити.
Що буде далі
У вечірньому зверненні до нації, 7 листопада, президент Зеленський розповів про націоналізацію та пояснив її необхідність.
Сьогодні було оголошено про рішення щодо деяких українських підприємств. Це рішення продиктоване військовою необхідністю і було погоджене на Ставці Верховного Головнокомандувача. П’ять стратегічних підприємств примусово відчужуються для потреб воєнного часу – “Мотор Січ”, “КрАЗ”, “Укрнафта”, “Укртатнафта” і Запорізький трансформаторний. Деякі з них майже не працювали. Тепер працюватимуть усі. На оборону. Це ремонт і виробництво техніки, забезпечення сил оборони, робота на відновлення нашої інфраструктури. Комплексне завдання, яке можна виконати лише через систему військово-державного управління. Я не виключаю також інших подібних рішень,
– пояснив Зеленський логіку рішення РНБО.
Також Зеленський пообіцяв, що це не остання хвиля націоналізації. Таким чином президент “передав привіт” усім власникам, які мають проблеми з тим, щоб ефективно працювати в умовах війни. А тому варто очікувати на нову хвилю “деолігархізації”, а значить – і волання так званих олігархів або їхніх агентів.
