2 квітня на прес-конференції у Москві президент-втікач заявив, що лист до Путіна таки був. Але, за словами Януковича, це був лист-звернення про початок консультацій щодо введення “поліцейсько-миротворчої місії” на підставі двостороннього російсько-українського Договору про дружбу та співробітництво. Янукович говорить, що написав лист 1 квітня 2014 року, знаходячись у Ростові.
За його словами, той лист, яким російський представник Віталій Чуркін розмахував на засіданні ООН 3 квітня 2014 року, той, в якому міститься чіткий заклик до введення в Україну російських військ, є лише додатком до “основного документу” – прохання про проведення консультацій і застосування на території України “російських миротворців”. “Я написав два листа”, – сказав Янукович на прес-конференції.
Немов на підтвердження його слів, допитаний по справі свідок захисту колишній командувач ВМС України Юрій Ільїн розповів суду, що знав про наміри Віктора Януковича звернутися до президента Російської Федерації. Саме 1 квітня 2014 року, Янукович нібито дзвонив Ільїну і обговорював деталі щодо початку консультацій для “вивчення можливості розгортання поліцейської, або миротворчої місії в Україні”.
Чому “легітимний президент” розповів про свої наміри командувачу, який в той час перебував на лікарняному? “Він питав моєї думки, як військового”, – пояснює суду Ільїн. Таким чином факт написання листа-звернення стороною захисту більше не заперечується. Лист був, але не той і не про те. Інтригуюче, чи не так?
Цікавим у всій цій історії є те, що під час попередніх свідчень, наданих адвокатами Януковича, Ільїн не згадував про телефонну розмову з Януковичем 1 квітня 2014р. “Мене ніхто про це не питав”, – виправдовується Ільїн, коли його прямо спитали, чому у наданих суду стороною захисту протоколах його попереднього допиту немає навіть натяку на плани щодо консультацій з РФ. Але і це ще не всі нестиковки. Відповідаючи на запитання прокурора, Ільїн категорично заперечив, що колись раніше взагалі давав якісь покази адвокату Януковича Віталію Сердюку. І це при тому, що в документах наданих суду стороною захисту, чітко записано, що Ільїн був опитаний саме адвокатом Сердюком. Є навіть підпис адвоката під відповідним протоколом.
Під час допиту стався ще один епізод, який заслуговує на окрему увагу. Це зміни в промовках про “переворот” та “легітимного президента”. Колишній командувач Ільїн стверджував, що з одного боку в Києві відбулося незаконне захоплення влади, але одночасно він особисто неодноразово намагався зв‘язатися з Олександром Турчиновим, літав до Києва і навіть надсилав якісь доповіді про “військово-політичне становище” на півострові. При цьому, він був на прямому зв’язку з Віктором Януковичем і доповідав йому кожен раз, як колишній президент дзвонив, щоб поділитися думками про те, що відбувається в країні.
На питання суду, так якого ж з двох головнокомандуючих особисто він вважав чинним, і чому, якщо сприймав події в Київі за захоплення влади, намагався комунікувати з в.о. президента Турчиновим, Ільїн остаточно заплутався, чим підтвердив, що новопризначену владу він все ж таки визнавав, але не вважав за потрібне підкорятися її наказам, тому що не вважав їх професіоналами.
Так скільки листів все ж було – один чи два – і про що саме? Чому раптом до Януковича та Ільїна повернулися спогади про прохання консультації щодо миротворчої місії? І чому прохання про консультації містить в своєму додатку заклик про введення військ?
Чому версія, що ніякого листа, наданого російським представником в ООН не було, раптом змінилася на туманні пояснення про додатки і забудькуватих свідків? І навіщо настільки координально змінилася стратегія захисту?
“Все чудніше та чудніше”, – як казала Аліса з казки Люїса Керрола. Тож давайте розбиратися.
Покази Юрія Ільїна мають надавати більшої ваги і достовірності сказаному Віктором Януковичем під час московської прес-конференції. Плутанина з попереднім опитуванням свідка, яке або проводив, або не проводив Віталій Сердюк, і в якому нема ані слова про консультації з Росією та про миротворчу місію, свідчить, що ця версія була створена буквально “на колінці”.
Здавалося б, співзвучні між собою покази Ільїна і прес-конференція Януковича, мають слугувати захисту президента-втікача. Але насправді це зовсім не так. Інформація про те, що звернення було, ба більше, містило додаток про введення російських військ, переданий секретаріату ООН російською стороною, повністю підтверджує обвинувачення в державній зраді.
Ільїн стверджує, що російські військові пересувалися навесні 2014 року півостровом тільки заради захисту своїх об‘єктів. Мовляв суто виконуючі функції “охорони правопорядку”.
Виходить, що це Янукович щось наплутав і про щось не те попросив. Причому попросив двічі. Перший раз про миротворців, якими і були “зелені чоловічки”, а другий раз у додатку – про введення російських військ.
Оскільки цю версію озвучує сам президент-втікач, немає сумніву, що саме в такому трактуванні подій весни 2014 року зацікавлений Кремль.
Виявляється, що це на прохання Януковича російські військові на півострові займалися миротворчісттю. Чергова спроба відбілити екс-президента – втікача, виявилася інформаційною кампанією, яка має на меті зняти з Росії відповідальність за військове захоплення українського Криму і проведення “референдуму” під дулами автоматів.
Захист в суді аж ніяк не захищає свого підзахисного. Те що роблять адвокати, свідки, та й сам Янукович – це легалізують тези російської пропаганди.
Януковича топлять, доводячи, що ніякого вторгнення не було, а була тільки “миротворча місія” на його прохання.
З тієї вистави, яка розігрується в Соломенському суді адвокатами президента-втікача, виходить, що це саме Янукович винен у тому, що російські військові навесні 2014 року вийшли з казарм та захопили Крим. Росія намагається перекласти всю провину за анексію на колишнього президента України, який навесні 2014 року писав листи, – чи то про консультації, чи то про введення миротворців, – до Володимира Путіна.
Геть заплутав втікач кремлівського підстаркуватого монарха. Той не розібрався, що від нього хоче недоладний син єнакієвських териконів і помилково окупував Крим. Це, виявляється, не Кремль, а сам Янукович вводив в оману світових лідерів, щодо своєї “легітимності”. Он, навіть командувач Юрій Ільїн стверджує, що чекав накази з Києва від Турчинова. А Янукович, виходить, його тільки плутав раптовими телефонними дзвінками та листами невідомо про що.
Перефразуючи Люїса Керрола, “уся королівська кіннота, усі королівська рать” зараз рятують від звинувачень тільки одного президента – Володимира Путіна. Росія може придумати пояснення для світу про все – і про “допомогу легітимному Асаду в Сирії”, і про “гуманітарну місію” щодо захисту “повсталого народу Донбасу”. Едине, за що путінський режим не взмозі виправдатися, – це анексія Криму. Тому Янукович, його адвокати та свідки захисту роблять все, щоб опосередковувано підтвердити звинувачування у звернені до російського керівництва про введення чи то миротворців, чи то поліцейських, чи то військових – вже не суть.
“Винний у всьому” Янукович потрібен саме Росії, ба більше – Путіну. Для російського керівництва Янукович вже давно не подільник. Він цап-відбувайло, який має відповісти за злочини керівництва країни-агресора.
Є ще одна причина, чому російська сторона робить все, щоб Янукович був засуджений українським судом за зраду. Попри промовки про те, що Крим приєднаний до Росії на віки, кремлівські очільники прекрасно розуміють, що рано чи пізно доведеться сідати за стіл переговорів і по Криму. Байка про те, що президент-втікач сам просив про ведення миротворчої місії, роблять Росію стороною, яку ввели в оману. Такою собі жертвою з жертв, яка тепер дорого платить за те, що українці в 2014 році не змогли визначитися, хто ж у них легітимний президент.
Звинувачення Януковича дає можливість Росії, коли прийде час ставити питання про пошук “конструктивних шляхів вирішення проблеми”. І ми з вами вже знаємо межі цього “конструктиву”. Повторний референдум під егідою ООН, спільне з Україною управління Кримом або навіть аренда на сто років, як пропанують російські та українські “примирителі”. Якщо Росії вдасться перекласти відповідальність за порушення міжнародного права на Віктора Януковича, вона цілком може розраховувати на роль посередника або навіть потерпілої сторони під час переговорів по Криму.
Для України важливо не просто довести зраду Віктора Януковича в суді, а й встановити його зв‘язок з країною-агресором. Розкрити деталі попередньої змови щодо розшматування та знищення української держави, в якій колишній український президент брав участь, виконуючи вказівки з Москви. Ми маємо розуміти, що основним ляльководом є Володимир Путин, який зараз намагається залишити собі шляхи виходу з “кримської пастки”.
Справжнє правосуддя – це відновлення порушеного права. Тож поки Росія шукає, кого б звинуватити у власних злочинах, наша спільна задача не дати головному злочинцю шансу прикритися жінками, дітьми і маріонетками, які нібито просили його про захист.
Таке враження що президент Янукович переживе о ту злочину шахрайсько запроданську владу.