Минулого тижня Мальтійський бал зібрав людей з інвалідністю та молодь на сьомому традиційному балу. Уже кілька років поспіль він відбувається у Тисмениці. Тут завжди чудова музика, ошатні гості та дружня атмосфера. Свято, на яке хочеться повертатися.
У вишуканих сукнях та вечірніх костюмах пари кружляють під музику естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Валерія Чикириса. На дійство з’їхалася майже сотня учасників – 35 «романтиків», а також волонтери та їхні партнери, друзі-семінаристи. «Романтики» – це осередок при «Мальтійській службі допомоги» для людей на інвалідних візках, пише Репортер.
«Семінаристи щороку люб’язно заповнюють брак чоловіків у парах на балу, – говорить волонтерка Мальтійської служби, організаторка балу Христина Магас. – Важливо розуміти, що для декого бал – чи не єдина можливість вийти з дому, одягти ошатну сукню, зробити зачіску та макіяж, одягти метелика й відчути себе частиною чогось величного».
Розпочали вже традиційно із полонезу. У програмі поряд із класичними вальсом, мазуркою, падеспаном були майстер-класи й танцювальні ігри, показовий вальс під композицію Христини Соловій «Тримай».
Попередні роки на балу також виступав інклюзивний танцювальний колектив «Надійка», але цьогоріч їм не вдалося зібратись.
«Марійка руку поламала, ще одна дівчина поїхала у санаторій. Цього року не склалося. Але ми вже цього року виступали і будемо працювати надалі, – говорить Віталій Палков, співзасновник і танцюрист колективу. – Буде ще більше людей і ще цікавіші номери. На день Незалежності ми виступали у Франківську на трьох сценах, нас кликали у Кам’янець-Подільський, Луцьк. Ми тренуємося навіть у карантин, життя продовжується».
Щороку романтики та волонтери готуються до балу – розучують полонез, вальс. І разом з тим навчаються тонкощів танців з людьми на візках, адже не все так просто. А дівчатам ще й треба впантрувати поділ сукні, аби той не потрапив під колеса.
«Треба вміти й відчувати, аби танцювати з людиною на візку. Окрім того, що мусиш відчувати ритм, маєш ще відчувати і партнера, – каже Наталя Петрунів, волонтерка Мальтійської служби. – Мусиш обов’язково розуміти, яка в людини травма чи захворювання та які можливості, чи вона тримає спину, аби їй не нашкодити. Людину з шийним ураженням треба дуже обережно тримати за руки. Спинальниками можна керувати. Так я танцюю зі своїм чоловіком Василем – за рахунок амплітуди».
І справді, одні пари вальсують обережно, інші вражають викрутасами. І одні й другі – органічні та гармонійні. Цьогоріч мальтійці вирішили ще й відновити традицію балів вихідного дня. «Це чудовий майданчик для того, щоб будувати дружбу і відчуття безбар’єрності та повної інклюзії в тому, що відбувається навколо», – говорить Христина Магас.
Декотрі з учасників – вперше чи вдруге на балу. І запросити, а подекути й вмовити людей з інвалідністю приїхати на бал – це окреме завдання, каже Наталя Петрунів. Наприклад, Павло Гордієнко 14 років має травму, і лише цьогоріч дізнався про мальтійців. Сьогодні він на танцях вперше.
Ще один виклик – дрескод. Усі дівчата у вечірніх сукнях, чоловіки – в сорочках та штанах на кант. Не халявить ніхто.
«Цей бал є завершальним в році і дуже важливим як для волонтерів, так і для наших романтиків, – говорить референтка по роботі з молоддю Анастасія Бойчук. – До того ж, через ковід у нас не було багато нагод, аби зібратися, поговорити. А Мальтійський бал – він, перш за все, не для спонсорів чи преси, а для романтиків».
Мальтійський бал ділиться на дві частини. Перша – балова, під супровід оркестру. Друга – приятельська, де учасники танцюють під улюблені пісні та співають самі. Уся програма триває до 22:00. Далі ще треба розвезти романтиків по домівках. Більшість учасників на візках привезли організовано. Лише дехто має власні автівки.
«Минулого разу бал провели онлайн, то люди на візках дуже чекали цього. Жива музика, живе спілкування, танці – це дуже важливо, – каже Наталя Петрунів. – Тут дуже мало тих, хто має закріплених волонтерів. Та й то, лише через те, що вони лише вперше чи вдруге. Одне із наших завдань у роботі з людьми на інвалідних візках – їх соціалізувати.
Клуб романтиків за цей час розрісся. У ньому вже більше 100 людей. Ми стараємося залучати нових, молодих, які сидять вдома, особливо по селах, і не виходять. Аби показати їм, що є життя і за межами їхніх порогів, будинків. Воно продовжується на вулиці, у транспорті, в ресторані. І візочок не є бар’єром».
1pendant