Військові медики 78 окремого батальйону територіальної оборони Івано-Франківська розповіли про роботу поблизу лінії фронту на Запоріжжі.
Історією медиків поділилися на facebook-сторінці батальйону, повідомляє своїх читачів інформаційний ресурс Правда іф.
Юрко, Володя та Богдан працюють в лікарні практично цілодобово. Щодня до них звертаються за допомогою не тільки бійці батальйону, але і місцеві мешканці, яких залишилося в місті не так і багато, і переважно всі уже в літах.
Нема нічого дивного – Гуляйполе ні на день не припиняє потерпати від ворожих обстрілів. Відтак і цивільних лікарів тут суттєво поменшало, а це означає, що все навантаження впало на військових медиків.
Гуляйпільська лікарня стала своєрідним пунктом підтримки, де можна за потреби зарядити телефони, випити чаю чи кави, щоб зігрітися, скористатися сховищем в разі ракетної небезпеки або просто побути серед людей.
І це наперекір тому, що приміщення лікарні вже неодноразово потрапляло під артилерійські обстріли противника.
Оскільки ні газу, ні електрики в місті нема вже давно, доводиться користуватися величезним генератором.
Фельдшер Василь і санінструктор Сашко працюють і живуть в медичному пункті. Щодня до них звертаються бійці з різноманітними скаргами на здоров‘я. Зазвичай це застуди, запалення, загострення хронічних захворювань та дрібні травми.
Тут завжди можна отримати кваліфіковане обстеження, рекомендації щодо лікування і – в разі підозри на щось серйозніше – направлення на дообстеження до профільних спеціалістів у «велике місто».
А ще тут завжди запропонують попити щось тепленьке з печивом і пригостять добрячою порцією відбірного армійського гумору.
До слова, замість звичного для цивільних людей рецепта в аптеку, в медичному пункті бійці гарантовано отримають вже готові, ретельно підібрані для них ліки, котрі безперервними потоками передають нам волонтери.
Аптеки в Гуляйполі не працюють. Буває, що хворим воїнам ніяк не можна продовжувати лікування на передовій, в окопах, оскільки їхні захворювання вимагають певних умов і постійного професійного догляду. На такий випадок поблизу Гуляйполя було розгорнуто цілий батальйонний лазарет. Керує ним фельдшер Василь з позивним Мамай.
Василь став легендою батальйону, коли в час загострення ситуації на нашому напрямку вивозив з поля бою це на різних видах транспорту, по бездоріжжю, вдень і вночі та під майже безперервними ворожими обстрілами. Кожен, хто в ті дні перебував на позиціях, – або чекав з нетерпінням свого рятівника, або слідкував по рації за переміщенням Мамая і тримав за нього кулаки.
Зараз у Василя трохи спокійніша робота, але це не означає, що він робить її з меншим запалом та ентузіазмом. Допомагає йому в цьому фельдшер Ігор, і разом вони справді успішна команда, яка дбає не тільки за фізичне здоров‘я своїх пацієнтів, але і за їхнє психічне умиротворення. Атмосфера, яка панує в лазареті, цілком цьому сприяє.
Медики 78 батальйону не носять білих халатів. Проте вони завжди напоготові – врятувати, полікувати і просто підтримати добрим словом.
