«Це була ідея однієї ночі. Я подумала: чому б не робити щось красиве? Тим більше, що фантазія мені дозволяє», – пригадувала 21-річна прикарпатка Даяна Квітчук несподіваний порив під час поїздки додому із Чехії, який зрештою спонукав її розробити власний бренд жіночої білизни «Aida Tudor». Вона каже, що втілити ідею їй допомогло неординарне бачення всього прекрасного та велика любов до жіночого тіла.
Aida Tudor – це псевдонім Даяни. Вона обрала його собі ще у віці 14 років. Пояснює, що Aida – це бойова жінка, вона приходить, бачить і перемагає. А в неї по-іншому не буває. У підлітковому віці псевдонім був письменницьким. Але згодом Даяна почала його використовувати частіше. «От я й подумала: а чому білизна не може називатись моїм вигаданим іменем?» – каже прикарпатка.
Дівчина терпіти не може носити одяг, який є у багатьох. Вона не любить моду, яку нав’язують, скажімо, блогери. На думку Даяни, таким чином стирається смак у інших людей, тобто їхніх підписників. «Можна вийти надвір і за одягом визначити, хто і за яким блогером стежить», – каже прикарпатка. Тому під час створення бренду вона відписалась від всіх блогерів, пише ГК.
Далі їй довелося шукати швею, яка би втілювала усі її задуми. І це було нелегко. Даяна не хотіла запускати велике виробництво. Каже, що найпростіше було би знайти в Болгарії чи Туреччині мінізавод, який нашиє тонну білизни, після чого її можна було би продавати хоч по всій Україні чи Європі. «Але я такого не хотіла. Було бажання неординарності та мінімалізму», – наголошує Даяна.
Знайшла швею в Києві, тому робота ускладнюється тим, що весь процес виробництва обговорюється онлайн. «У нас довгі діалоги, голосові повідомлення. Я мрію про те, аби знайти в Івано-Франківську людину, яка навчиться робити все, що треба», – зізнається прикарпатка.
Даяна старається робити не більше п’яти однакових комплектів, оскільки хоче максимально зберегти оригінальність та індивідуальність кожного виробу. Каже, що у сучасному світі цього дуже бракує, бо всі ведуться на мейстрим.
«У білизні я використовую мереживо, яке зроблене вручну. Сама білизна шиється також вручну. І головне – я даю жінкам ексклюзивну білизну, якої у більшості немає», – пояснює дівчина.
Раніше вона пробувала робити класичну білизну, втім зараз їй хочеться чогось більш відвертого. Відтак, каже, у майбутньому поєднання неонових жовтих та фіолетових кольорів виглядатиме скромно.
До речі, Даяна наразі закінчує університет. Раніше хотіла бути журналісткою, але визнає, це була помилка, то не її робота. «Я люблю говорити, а не слухати», – пояснює вона.
З 16 років дівчина знає, що таке важка робота. Вперше поїхала за кордон на літніх канікулах. Спробувала себе у різних професіях. Знає з власного досвіду, що таке мити посуд та як працювати в готелі на побігеньках. Це дуже важко. За кордон на кілька місяців заради заробітків їздить понині. Заробляє гроші, а потім вкладає їх у свої українські проєкти.
В Україні вона теж уже встигла попрацювати на різних роботах. На першому курсі університету Даяна захотіла бути лешмейкером. Нарощення вій – це була її тема. Але поїздки за кордон не дозволили розвиватись у цій сфері. У неї були постійні клієнти, які через її роз’їзди знаходили собі інших майстрів.
«Потім я займалась продажем косметики. Знайшла місце, де можна замовляти багато трендової косметики і продавати. Ця робота була класна. Я тоді мала непоганий заробіток, але, знову ж таки, поїздки за кордон не дозволили довго працювати на цьому місці», – розповідає Даяна.
Щоб розвивати свій бренд жіночої білизни, дівчина сподівається знайти помічників, які певну частку роботи візьмуть на себе. «Я дуже боюсь, що все зупиниться, як і мої попередні починання. Я не роблю це, щоб отримати визнання. Просто люблю своє захоплення», – наголошує дівчина.
Людмила ОЛЕНЮК
[…] […]
фу