-РЕКЛАМА-

РЕКЛАМА

Актуально зараз

-Реклама-spot_img

Як Микола Ілюк у Верховині береже старовинну музику та гуцульський побут

-Реклама-spot_img
spot_img

Дорога до музею «У трембітаря» звивиста і для мешканців рівнин непроста. Але коли виходиш на фінішну пряму – вражають гірські краєвиди. Та й сам музей дуже привабливий: симпатичний дерев’яний будинок, свіжоскошений газон, чимало фотозон для туриста.

А коли господар Микола Ілюк у традиційному вбранні ще й зустрічає тебе грою на трембіті, відчуваєш, що тут живе справжня гуцульська культура, пише Правда з посиланням на Репортер.

У трембітаря: як Микола Ілюк у Верховині популяризує гуцульську культуру
Господар музею Микола Ілюк. Фото: Руслан Веселий

Гуцули в метро можуть не платити

Усе почалося з дідуся Миколи Сливчука. Народився він 1914 року в селі Замагора, що на Верховинщині. З дитинства полюбляв музичні інструменти. Спершу грав на сопілці, а коли мама купила волинку, то радості не було меж. Та не однією музикою жив Микола Сливчук – був вправним бджолярем, ковалем, мисливцем і будівельником, а у вільний від роботи час грав у селі на вечорницях.

Одного разу в житті Миколи Сливчука трапилася цікава подія. У будинку сім’ї Сориків під час зйомок фільму мешкав Сергій Параджанов,  нині це хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків». Сорики запропонували  Параджанову пана Миколу як талановитого музиканта. Режисер погодився.

- РЕКЛАМА-
Як Микола Ілюк у Верховині береже старовинну музику та гуцульський побут
Микола Сливчук на зйомках фільму “Тіні забутих предків”

Микола Сливчук з іншими музиками їхав до Києва «на озвучку». В метро їх пускали безплатно, бо були у гуцульському вбранні. До слова, волинку і скрипку, на котрих грав у фільмі Микола Сливчук, зберіг у своєму музеї Микола Ілюк.

Як Микола Ілюк у Верховині береже старовинну музику та гуцульський побут

Передав дідусь онукові і талант музиканта. Микола з дитинства прислухався до різних мелодій, співаків. І коли пішов вчитися в дев’ятому класі до ще одного музиканта в родині – дядька Миколи Стринадюка, то вже знав чимало мелодій. Відтак було навчання в Надвірній, а потім військова служба у Москві та Сочі. Але й там Микола Ілюк не забував про музику.

Мав свій колектив в армії. У вільний час, коли не бачили командири, брав до рук гітару чи баян, – згадує він.

Після армії працював завклубом у селі Чорна Річка, а ще вступив до Калуського училища культури на хорове відділення. Через деякий час Микола Ілюк одружився та переїхав до Верховини. Там познайомився з видатним музикою-віртуозом Романом Кумликом. Разом вони створили капелу «Черемош», з якою за 10 років об’їздили чи не всю Польщу та Німеччину.

Згодом Роман Кумлик зайнявся створенням власного музею, а я зі своїм гуртом «Коляда-Криворівня» полетів до Америки. Відтак ще п’ять разів. І країнами Європи виступали. Нині граю в музичній капелі «Гуцули», – розповідає Микола Ілюк.

У трембітаря: як Микола Ілюк у Верховині тримає музей
Капела “Гуцули”

У музеї звуків і спогадів

Як справжній господар у 2008 році Микола Ілюк побудував хату, де зробив окрему музичну кімнату. Там давав приватні уроки музики своїм учням. А згодом пробудився в нього дух збирача автентики й виникла ідея створити власний музей.

Чимало від дідуся, прадіда та родичів дружини залишилося у спадок різних верстатів й побутового реманенту. Ще я збирав музичні інструменти. Й так з часом з’явився музей гуцульського побуту і мистецтва «У трембітаря», – каже пан Микола.

Як Микола Ілюк у Верховині береже старовинну музику та гуцульський побут
І це лише частина музейних скрипок…

У музеї можна послухати звуки сопілки, волинки, рогу, дримби, флояри, баяну, акордеону, тилинки (на кшталт флейти), цимбалів, ліри, кларнету, гітари, а на вулиці самим спробувати звук трембіти. Лише скрипок є до сорока й навіть раритетне фортепіано.

А крім музичних інструментів – давні фото, гуцульський одяг, який можна приміряти, та різноманітні побутові речі, деякі з яких ще з кінця XIX століття. Продовжує Микола Ілюк збирати старовинні речі й досі. За його словами, таким чином намагається зберегти й передати наступним поколінням старовинну музику та справжній гуцульський побут.

Як Микола Ілюк у Верховині береже старовинну музику та гуцульський побут
Під час зйомок фільму “Захар Беркут”

Завдяки своїм музичним здібностям та знанням народних звичаїв, Миколу Ілюка як знавця Гуцульщини запрошують до різноманітних проєктів та навіть і зйомок у фільмах. Зокрема його можна побачити у кінострічках «Захар Беркут», «Останній москаль», «Мій карпатський дідусь».

Микола Ілюк неодноразово був проводирем для Дмитра Комарова, який у Карпатах знімав передачу «Мандруй Україною» і «Ніч на Івана», для Олега Скрипки – в передачі «Краса по-українськи». А в його будинку-музеї знімали передачі «Кохання на виживання» та «Міняю жінку».

Як Микола Ілюк у Верховині береже старовинну музику та гуцульський побут
Під час зйомок фільму “Мій карпатський дідусь”

З різних континентів прибувають до Миколи Ілюка – з Європи, Америки, Австралії, Індії. Приїжджають і військові, щоб хоч трохи відпочити від війни.

НОВИНИ НА ЦЮ ТЕМУ

-Реклама-

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

Квартири Івано-Франківськ

РЕКЛАМА

купити iphone 15 Pro у Львові, ціни в Україні