У селі Молодків Надвірнянської громади, що на Івано-Франківщині, жінки показали, як випікають обрядовий весільний хліб. Таким чином у селі популяризують автентичні весільні обряди.
Про це Суспільному розповіла провідна методистка Надвірнянського центрального міського будинку культури Уляна Пилип’юк.
Давній процес, якого дотримуються й нині
Уляна Пилип’юк каже: осінній період після Покрови Пресвятої Богородиці — традиційна весільна пора.
Тому саме в цей час у Надвірнянській громаді вирішили розпочати проєкт “А ми сисе вісілєчко файно обійдемо, а ми з сего вісілєчка на друге підемо”. Стартував перший етап, під час якого молодківські коровайниці показали, як випікають різні види весільного хліба.
“Традиції зараз, на жаль, починають відмирати через те, що триває війна, а до цього був COVID-19. Аби їх зберегти, ми започаткували такий проєкт”, — каже Уляна Пилип’юк.
Жінка — родом із Молодкова. Тому й випікали весільні смаколики саме тут. До проєкту долучилася мати Уляни – Наталя Головчук.
“Скільки себе пам’ятаю, моя мама завжди займалася обрядовою випічкою. Навчилася вона це робити від своєї бабусі, оскільки її мама в молодому віці померла. Випікає мама в печі на дровах — такий давній колоритний процес”, — розповідає Уляна Пилип’юк.
Традиція випікання обрядового весільного хліба у селі Молодків збереглася й дотепер. Наталя Головчук каже: через війну менше хлопців та дівчат одружуються, проте, якщо така подія стається, — весільну випічку замовляють обов’язково.
“Хліб — головний на гуцульському весіллі. Навіть у давній пісні співається: “ми собі за коровай дівчину замінили”. Тобто, якщо зять приніс коровай, то до себе додому він вже забирав дружину”, — говорить коровайниця.
Головні елементи весільної обрядової випічки
Випікати весільний хліб Наталі Головчук допомагає ще одна молодківська коровайниця Ганна Зеленчук. Жінки кажуть: головні елементи весільної обрядової випічки — це короваї, струцні, калачі та гуски.
“На весіллі кожен вид хліба відіграє свою особливу роль. З короваєм молодий іде до молодої. Струцні — це шестигранні калачі. З ними старости ведуть молодих до церкви. Також струцнями мати молодої та близькі родички заводять перший весільний танець”, — розповідає Наталя Головчук.
Калачі, говорять коровайниці, більш розповсюджені, бо вони менші за розміром.
“На калачі несли обручки. З калачем мама молодої зустрічала подружжя після шлюбу, мочила його у мед і пригощала їх. Люди вважали: хто з молодих відкусить більший шматок хліба, той буде в сім’ї головним”, — каже Наталя Головчук.
Зі слів майстрині, гусками — маленькими калачами — у п’ятницю молодий приходив до молодої й обдаровував усю родину та гостей, які займалися підготовкою до весілля.
Обов’язкові правила
Ганна Зеленчук розповідає: раніше випікати хліб жінки вчилися змалечку.
“У дитинстві в потоці робили собі піч і пекли хліб. Бавилися. Але просто з дитинства вже мали дар”, — пригадує Ганна Зеленчук.
З її слів, коровай символізує народження нової сім’ї. Тому, перш ніж замішувати тісто — треба помолитися.
“Як міситься коровай, у нас вибирають таких жіночок — не вдовиць. Перша молитва — це Отче наш і Богородице, а там вже кожен має свої молитви”, — розповідає Наталя Головчук.
Жінка каже: спочатку на теплому молоці робиться опара. Вона має постояти дві-три години, щоб “підійшла”. Потім починають замішувати тісто і поступово додавати необхідні інгредієнти.
“Передусім в коровай додають цукор, аби молодим солодко було жити. Багато даю. Коровай у нас не солять. Далі б’ю яйця. І маргарин та домашнє масло додаю. Що більше даси, то смачніше буде. Усе “на око”. Я люблю роботу з тістом, люблю свою піч. Це — моє хобі”, — каже Наталя Головчук.
Жінки розповідають, аби весільні вироби вдалися, треба не лише гарно замісити тісто, а й добре натопити піч. Поки тісто “підходить”, ґаздині палять ватру.
“Щоб файний вдався коровай, треба накласти дуже сухих дров — гарних, рівненьких, не ґудзавих, аби вони потихеньку розгоралися. Робити завжди треба з любов’ю, з настроєм, душу вкладати”, — говорить Наталя Головчук.
Доки в печі розгораються дрова, коровайниці формують вироби та прикрашають їх.
“Треба пательні файно помостити і хліб поставити в теплому місці. Коли піч файно вигоріла, треба ватру розсунути. Як хліб у пательнях “підійшов”, його змащують яйцем і закладають у піч”, — говорить Ганна Зеленчук.
Після того, як весільна випічка спеклася, ґаздині змащують її цукром з водою. Це — для того, щоб вироби мали гарний блискучий вигляд.
Проєкт збереження весільних традицій продовжать
Проєкт “А ми сисе вісілєчко файно обійдемо, а ми з сего вісілєчка на друге підемо” планують продовжити. За словами виконувачки обов’язків начальника управління культури і туризму Богдани Ковалюк, у Надвірнянській громаді хочуть дослідити всі весільні традиції — від автентичних обрядів до весільних пісень.
“Переоцінити важливість традицій і обрядів неможливо. Бо автохтонне дає нам можливість згадати, хто ми є. Ми дуже горді з того, що зараз у нас на західній Україні тримається це українство”, — говорить Богдана Ковалюк.
З її слів, ініціаторка проєкту Уляна Пилип’юк хоче побувати у кожному селі Надвірнянської громади та дослідити усі весільні обрядові дійства, притаманні цьому регіону.
“Ми підтримуємо проєкт. Хочемо на основі зібраного матеріалу зробити дуже цікаву презентацію, яка б якнайкраще представляла нашу територію й берегла традиції пращурів”, — каже Богдана Ковалюк.
