45-річний Михайло на позивний Турок з Тисменичан Івано-Франківської громади — кулеметник 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
Про те, як боєць вперше знищив російського окупанта та що для Михайла було найважчим на війні, розповіли на Facebook-сторінці бригади.
Про те, як вперше знищив військового РФ
“У той день ми заступили з Валеркою на спостережний пункт. Тут бачимо в бінокль, як із зайнятої ворогом посадки вилазить один. За ним — другий, третій. Я кажу: “Валерка, спробуй дістати їх з СВД”. До цілей був приблизно кілометр. Я спостерігаю, а він стріляє. Рашист біжить-біжить і впав. Я кричу: “Валерка, ти влучив! Давай тепер я”. Став за свій “браунінг” і випустив по загарбниках з пів короба. Їх були чотири чи п’ять, а не лишилося жодного”, — пригадує Михайло.
Про найважче на війні
У Михайла — двоє дітей: 17-річна донька Настя та 12-річний син Павло. Утім боєць каже, що зараз в нього вже троє дітей.
“Найважче мені було, коли загинув мій швагро — колишній чоловік сестри моєї дружини. Він прослужив усього три місяці. Потрапив під масований обстріл з російських вертольотів. Зараз у мене вже не двоє дітей, а троє — допомагаю дитині загиблого грошима. І розповідаю, яким героєм був її батько”, — каже боєць на псевдо Турок.
Військовослужбовець, про якого розповідає Михайло, — Павло Василів. Чоловік загинув 9 червня 2022 року поблизу селища Спірне Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу. Павло Василів був стрільцем-санітаром гірсько-штурмової роти.
Про поранення
“Захищаючи позиції в Павлівці, я отримав легку контузію. Крили нас безперестанку, насипали з мінометів і “градів”. Вдень вилітала десь приблизно тисяча мін. Одна з них влучила в ящик з пострілами до РПГ, який лежав в окопі. Боєкомплект починає вибухати, а я сиджу за два метри! Але обійшлося. Бог нас береже. І збереже нашу Україну”, — розповідає Михайло.
