Два десятки протезованих бійців від кінця 2022 року пройшли хірургічну підготовку та реабілітацію у Першому добровольчому хірургічному шпиталі на Івано-Франківщині.
Саме з цього періоду, за словами керівника медзакладу Станіслава Онищука, організації, які займаються протезуванням, почали направляти у шпиталь своїх пацієнтів. Працівники медустанови разом з протезистами складають програми підготовки до протезування та реабілітації після нього.
Як звикають поранені бійці до протезів, читайте у репортажі Суспільного, передає Правда.іф.
Військовослужбовець Олег — родом із Черкащини. До повномасштабної війни жив і працював у Києві. 27 лютого 2022 року Олег пішов до військкомату, а через місяць — воював на фронті. Боєць каже: захищав Україну понад дев’ять місяців, допоки наприкінці грудня 2022 року під Соледаром не отримав поранення.
“Ворог атакував, і в нас ухвалили рішення: коли відбили атаку, потрібно контратакувати. Пішли в атаку їхні бійці. Вони загинули, а тих росіян чекало їхнє командування. Ми їх контратакували. Ворог викинув гранату з бліндажа. Я отримав поранення. А далі не бачив, що відбувалося. Мене евакуювали”, — розповідає Олег.
Спочатку пораненого військовослужбовця доправили у стабілізаційний пункт. Там провели анестезію та переливання крові. Після того повезли в лікарню, де й ампутували ногу.
“Я думаю, що це — Краматорськ. Я був у свідомості, тобто розумів, що відбувається”, — продовжує Олег.
Матері про своє поранення боєць не розповідав. Вирішив, що зробить це після протезування. Олег каже: дуже хотів ходити, тож до протеза готувався морально одразу після ампутації, а пізніше проходив фізичну підготовку у різних закладах України. Протезували військовослужбовця у травні 2023 року в Києві.
“Коли ти стаєш на протез, відчуваєш, що це — класно. Все працює. Це — приємно. Краще, ніж лежати. Там є спеціальна система. Розписують тобі реабілітолог і протезист, як ходити, й за відчуттями — спочатку пів години, потім по годині, згодом збільшуєш час”, — пояснює Олег.
Бійця готували до протезування і в Першому добровольчому хірургічному шпиталі. Зараз він тут знову проходить реабілітацію за програмою для протезованих бійців.
Лікарка-реабілітологиня Наталія Сенчак, яка працює у шпиталі з військовими, каже: фізичні заняття до та після протезування важливі для того, щоб людина швидко звикла до протеза. В середньому, за її словами, для цього потрібно приблизно три місяці, однак все залежить від того, як загоюється частина кінцівки, що залишилася після ампутації, а також від мотивації бійця.
“До протеза ми відновлюємо рухи в кінцівці. Це можуть бути вправи на підняття ніг, опускання ніг, колові оберти. Після протезування ми вчимо ходити. Спочатку людина вчиться стояти на ньому. Ми відновлюємо баланс, оскільки боєць не відчуває протез, як власну ногу. Коли ми вже впевнено стоїмо на ногах, тоді вчимося ходити”, — пояснює Наталія Сенчак.
Допомагає бійцям звикнути до протеза і психологиня Першого добровольчого хірургічного шпиталю Анна Галущак.
“Тут головне пояснити, що це — нормальна реакція. Інколи люди вважають, що всі змогли, а я не можу, мабуть, щось зі мною не так, може, взагалі не вдасться. Насправді — це поширена проблема. Тут головне зрозуміти”, — каже Анна Галущак.
За її словами, мозку важко пристосуватися до чогось нового, що тепер стає частиною організму людини.
“Ми якраз над цією ментальною обробкою працюємо, щоб людина могла це інтегрувати до своєї картини тіла. І все одно це — психофізіологія. Є вправи, які виконуються як з реабілітологом, так і з психологом”, — додає Анна Галущак.
Організації, які займаються протезуванням, почали скеровувати своїх пацієнтів до Першого добровольчого хірургічного шпиталю з кінця 2022 року. Відтоді у цьому закладі пройшли підготовчі операції та реабілітацію два десятки протезованих бійців, каже керівник шпиталю Станіслав Онищук.
“Часто в них виникає нюанс, де зробити операційну підготовку до протезування. І ми беремо хлопців або реампутацію зробити, або підготувати їх до протезування. І часто після того, як протезуються, вони знову потрапляють до нас”, — говорить Станіслав Онищук.
З його слів до створення реабілітаційної програми у шпиталі долучають ортопеда-травматолога, фахівця з фізичної реабілітації, психолога. Таку програму розробляють індивідуально для кожного військовослужбовця з ампутацією.
Керівник медзакладу Станіслав Онищук каже: від початку повномасштабної війни фізичну та психологічну реабілітацію у Першому добровольчому хірургічному шпиталі безкоштовно пройшли понад 250 військовослужбовців.
