Від самого початку Різдва Христового ходять горами, від хати до хати, гуцульські пастухи-колядники та промовляють: «Сонечко Святе, Лице Господнє, Ви є ґазда світовий, ватаг досконалий, а нас терпите віддавна й дальше. З темряви виведіть і захистіть нас. Слава Вам. Амінь».
Природа і екологія високогірного терену Українських Карпат, сприяла збереженню давніх християнських звичаїв, обрядів і традицій Гуцульщини. Про те, як відроджували стародавній християнський обряд «Гуцульської Коляди», розповіли на сайті Національного природного парку “Верховинський”, пише Правда.іф.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
“Цікавим є опис Ст. Вінцензом активної участі Фоки Максим’юка (Шумеєвого) у довгожданному відродженні стародавнього християнського обряду «Гуцульської Коляди» у своєму рідному Жаб’євському краї, – йдеться у публікації. – «Щоб воскресити улюблену гуцульську коляду, письменний Фока видобував, звідки міг, старі коляди і пісні. Навідувався й до старого дяка Кропивницького у Криворівні, який допомагав всім колядникам”.
Старші люди вітали відроджену гуцульську коляду, зі сльозами на очах. Найбільша радість наставала тоді, коли під вікнами сільських дерев’яних хат, у світлах виднілося черлене вбрання колядників, чути було як весело зайграли скрипки і трембіти та голосно задзвенів дзвіночок керівника гуцульської коляди, якого поважно називають «Березою». Згідно з давніми віруваннями гуцулів, «Береза» – це дуже витривале й живуче дерево, тобто дерево – першопроходець всіх лісів у Карпатських горах.
Під час християнського обряду колядування, колядницький «Береза», пан-господар Фока, був пишно убраний. Весь у блискучій міді, з двома пістолетами та чотирма порохівницями. Він то дзвенів дзвіночком, то керував плєсом, то співав коляди. Колядницький «Береза» виділяв у коляді не тільки кожну строфу, а навіть кожне слово. Вимовляв виразно і дивився в очі кожному коляднику. Колядники після кожного рядка, всі повторювали хором: «Радуйся, земле, Син Божий народився, радуйся!». Потім вони раптово зупинялися. З піснею на устах Фока розпочинав особливий гуцульський християнський обряд – колядницький данець, що називається «Плєс».
“Для нас дуже важливим є філософський висновок Ст. Вінценза про велику радісність і щиру доброзичливість відродженого християнського обряду гуцульської коляди, яка є співаною молитвою до Господа Бога, що гармонізує та зцілює дух, душу і тіло людей, – зазначають у публікації НПП “Верховинський”. – Гірські люди Чорногори здавна мудро вважають, що смуток – це поганство або навіть диявольська спокуса. Натомість рідне християнство – це радість вільна, це доброзичливість приязна. Тому тільки у наших Карпатських горах найкраще збереглися давні колядницькі співанки та плєси. Зберігся весь обряд гуцульської коляди, такий радісний, що аж до неба підскакує і тому правильно називається християнським”.
…Від самого початку Різдва Христового ходять горами, від хати до хати, гуцульські пастухи-колядники та промовляють: «Сонечко Святе, Лице Господнє, Ви є ґазда світовий, ватаг досконалий, а нас терпите віддавна й дальше. З темряви виведіть і захистіть нас. Слава Вам. Амінь».
