Свято Юрія Змієборця (Георгій Побідоносець) – одне з найшановніших християнських свят, яке своїм походженням сягає давньої міфології.
У фольклорі Юрія шанували насамперед як захисника свійських тварин, особливо корів. У цей день майже по всій Україні пастухи виводили пасти тварин, а також засівали городи та поля, які супроводжувалися різноманітними обрядами, пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
“На Покутті однією з найважливіших сфер господарської діяльності було скотарство. Корова для покутян часто була однією з найдорожчою власністю родини. Господарі завжди бажали добра своїй худобі та вживали магічних засобів задля їхнього здоров’я та добробуту. Широко поширеним між селянами було твердження, що корові може зашкодити відьма, вважалося, що вона здатна «відібрати» молоко у корови. Вірили, що такі особи є в кожному селі”, йдеться у дописі.
Щоб захиститися від відьми, господарі використовували такі оборонні заходи:
Увечері перед святом малювали дьогтем хрест на дверях стайні та воротах, щоб до господарських будівель не наблизились злі сили.
На стовпи воріт, огорожі ставили землю («кецку»), в яку встромляли зелені гілки терну, вірили, що відьма не зайде, бо терен буде «колотиме їй очі».
Посипали довкола корови свяченим маком, бо чарівниці не можуть ступати на мак, вона мусила його визбирати, а поки вона це зробить, заспіває півень і тоді її сила переставала діяти.
Щоб повернути вже вкрадене молоко, господар виконував різні магічно-ритуальні обряди, які мали відвернути дію відьми:
Приносили жабу і впускали її до хати, щоб чари втратили свою силу, перев’язували її червоною шовковою ниткою й підвішували в комин.
Вим’я корів, котрим чарівниця відібрала молоко, підкурювали васильком, чебрецем, чорним ладаном, розхідником, материнкою, і навіть коров’ячим послідом, зібраним на Стрітення і сушеного на тині, якщо вони зібрані в інший час, то вірили, що вони не приносили бажаного результату.
Обкурювати худобу васильком, яким обкладали хрест на свято Чесного Хреста.
Гріли кінську підкову і клали її на поріг; варили в молоці голки та шпильки; або ж клали на поріг 12 жарин на розпечений серп і лляли молоко хворої корови, коли молоко починало кипіти, мала прийти відьма, котра відібрала від корови молоко. Такі ритуали, за законом подібності, мали їй приносити нестерпний біль і вона прийде до двору тих, кому спричинила шкоду.
Чарівниця могла відбирати також і яйця від курей й такі кури переставили нестися, тому покутяни казали, що після Юрія в кожної курки повисмикано 2–3 пера.
Від уроків: ловили мишу, виколювали їй очі й в такий талісман вішали в полотняному мішечку корові на шию; чіпляли червону стрічку чи нитку на хвіст, шию чи роги.
На Гуцульщині коровам на шию одягали дзвоник (калатальце). Він виконував функцію «маячка», щоб знати де перебуває тварина, та водночас був й оберегом від злих сил та хижих тварин.
