Воїн Рустам отримав поранення дроном, втратив ногу, пройшов довгу реабілітацію, а тепер робить перші кроки з протезом. Боєць розповідає, що після удару дрона йому відірвало ліву ногу до коліна, у правій — переламало кістку. Було наскрізне поранення тазу, контузія й перебиті обидві барабанні перетинки, а в рані ноги знайшли інфекцію.
Пише Бліц-Інфо.
“Коли мене вивезли зі штабу в Петропавлівку, а після — в Дніпро, то лікарі зібрали цілий консиліум. Мені чесно розповіли про ризики, пояснивши, що або я мертвий із коліном, або живий без нього. Я сказав: ріжте”,- пригадує Рустам.
За словами ветерана, після прибуття в Дніпро реабілітація розпочалася буквально одразу. Спершу був психолог, з яким говорили про травму й страх.
“Сну не було, накривали фантомні болі, панічна атака. Точно памʼятаю, що десь на сьомий-восьмий день у мене була панічна атака. Я спочатку не зрозумів, як вона взагалі зʼявляється. У тебе німіють руки, груди, починається це прискорене дихання (як при пораненні). Я тоді налякав усіх та й сам злякався. Але психолог навчив відловлювати момент, коли накриває, пити воду, дихати, повертатися в контроль. Найважче було вечорами, коли перед очима був момент потрапляння дрона. Я постійно думав, що мав зробити, аби цього всього не сталося: піти пішки, не поїхати, вистрибнути з причепа, в якому був, вистрілити в дрон… Коротше, гриз себе”,- ділиться воїн.
З часом, каже Рустам, це ставалося рідше. Консультації з фахівцями та призначене лікування допомогли.
“Психологічна допомога — це найперше. Лікарі допомогли мені прийняти, що життя не буде таким, як раніше, але воно продовжується. Моя родина живе в Дніпрі. Тому з самого початку поряд були дружина, діти, мама, які оточили підтримкою. Я живу неподалік лікарні, тож почав виїжджати додому в кріслі колісному ще на ранніх етапах реабілітації”,- згадує боєць.
У лікарні фахівці з реабілітації розповідали про процес, підтримували, що все буде добре, як тільки Рустам зможе більш-менш рухатися.
“Ви знаєте, яка найбільша помилка в реабілітації? Думати, що вона проходить швидко, що місяць-три й ти будеш бігати. Це складно, боляче, бо, крім травм, поки ти лежиш, атрофуються мʼязи, фізична сила просто тане. Команда пояснила: ілюзій не потрібно, треба буде працювати. Під час реабілітації в мене був момент, який запамʼятав найбільше. Коли на протезі перший раз встав вертикально. У мене зріст 1,80, то я його наче повернув, на мене не дивилися згори. По відчуттях голова крутилася, але всередині ставало легше”,- ділиться ветеран.
Протез Рустам отримав восени 2024 року, а без милиць пройшов перші декілька метрів після Нового року.
“Я рекомендую тим, хто має високу ампутацію нижньої кінцівки, ретельно вибирати протез, бо це як гарне взуття. Щоб він не ламався постійно чи ще щось. Три-чотири місяці я тренувався ходити з протезом щодня: то з двома милицями, то з однією паличкою, то за поручні. Ті, хто зі мною працювали… Для мене вони були якимось натхненням. Коли я вже почав тренуватися на турніках і снарядах, то спершу тягав по 15 кілограмів, а потім доходив до 45–50. Команда бачила це й щиро підтримувала, казала, що Рустам — молодець, ставила мене в приклад хлопцям, які тільки починали свій шлях. Ми спілкувалися — і це дуже надихало”,- пригадує Рустам.
Та все ж найскладнішими для воїна виявились не спорт і вправи, а повернення додому.
“Повернутися в сім’ю на кріслі колісному, просити допомоги, не могти взяти дитину на руки. В очах чужих був жаль, а він не допомагає. Не робіть так, бо людина після поранення чи травм є такою ж людиною й не потребує співчуття. Терпіння дружини допомогло витримати та адаптуватися, а психолог допоміг прийняти нову реальність”,- каже ветеран.
Зараз Рустам вже повернувся до роботи, водить машину, бо є права нога. Каже, що спочатку було важко цілий день у протезі, приходив і засинав. За місяць-два втягнувся: ранки, обід, вихідні…. знову є ритм, знеболювальні поступово прибрав.
“Що скажу тим, хто на початку шляху реабілітації? Потрібно бути терплячими. Буде боляче, необхідні зусилля і час, працювати щодня, говорити з психологом. Але у вас усе вийде!”,- підсумував Рустам.
Послуги з реабілітації в Україні надаються безоплатно в межах пакетів Програми медичних гарантій: амбулаторно, стаціонарно, для всіх, хто цього потребує. Реабілітація при складних станах може тривати до 112 днів на рік — залежно від досягнення реабілітаційних цілей. Для пацієнтів із тяжкими травмами або ампутаціями передбачено до 8 циклів реабілітації на рік, а для людей із множинними ампутаціями кінцівок — до 26 циклів. Також запроваджено послугу реабілітації, що надається фахівцями з реабілітації в територіальних громадах, що дозволяє отримувати допомогу ближче до місця проживання.
Щоб отримати направлення, зверніться до свого сімейного або лікуючого лікаря. Щоб дізнатися більше про те, як пройти реабілітацію, звертайтеся в контакт-центр НСЗУ за номером 1677.
Інформаційна кампанія «Зміцнені» реалізується Національною службою здоров’я України у партнерстві з Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством у справах ветеранів України за підтримки проєкту Rehab4U.
