Раніше посаду міського голови обіймали Богдан Борович, Зіновій Шкутяк та Віктор Анушкевичус. Епоха кожного наклала на місто свій відбиток. «Західний кур’єр» попросив колишніх очільників проаналізувати, що і як впливає на діяльність чинного міського голови.
Які чинники сприяють, а які заважають Руслану Марцінківу у його каденції? Які ініціативи чинного очільника слід зарахувати до плюсів, а які до мінусів? Яким є передвиборчий рік для мера, якщо він планує балотуватися на другу каденцію? Усі ці запитання «Західний кур’єр» поставив Богдану Боровичу, Зіновію Шкутяку та Віктору Анушкевичусу. Як попередники з висоти свого досвіду оцінюють роботу Руслана Марцінківа – читайте в ексклюзивному матеріалі «ЗК».
Богдан Борович, міський голова Івано-Франківська у 1994-1998 роках:
Мені імпонує, що Марцінків, як і я,
розвиває комунальний транспорт. Я свого часу закупив 10
тролейбусів-«дніпропетровців», 10 «чехів» і запасні частини до них, яких
вистачило на п’ять років. Зараз ситуація з приватними перевізниками
інакша, і хлопець (Руслан Марцінків. – Ред.) старається знаходити із неї
вихід.
До плюсів його роботи я зараховую те, що він контактує з громадськістю.
Марцінків серйозно зайнявся облаштуванням міста. Я підтримую
використання гранітної плитки для благоустрою. Це стратегічний підхід,
який реалізувати не так просто. Але тут є один момент. Бачу, що йому не
вистачає хороших технарів. Я б порадив йому знайти фахівців, які
розуміють щось у прийнятті дороги в експлуатацію. У питанні ремонту
доріг не вистачає контролю. Люки мають бути на одному рівні з дорогою, а
не просідати, так, що машина на ній «скаче».
Виконується тільки поверховий ремонт доріг, який не дає довговічного
результату. У 97-му році я почав використовувати поліетилен як
поверхневий шар асфальту. Ця технологія не пропускає вологу всередину
дорожнього полотна. Вулиця Вовчинецька, відремонтована таким чином,
простояла 25 років – до минулого року. Скільки стоять сучасні дороги, ми
всі знаємо…
Ще одне спостереження: Руслан Марцінків займається комунальними
службами, це добре. Але економіка виробництва проходить попри нього. Не
скажу, що він у цьому винен. У нашій державі так влаштовано: економіка
рухається тільки там, де є інтереси олігархів.
Наприклад, у нас є потужне підприємство Мехпреси. Але воно нікому не
потрібне. Так само стоїть Арматурний завод. А це ж махіни! Там можна
створити сотні робочих місць, продукцію продавати в Європу. Звичайно, це
не компетенція мера «піднімати» ці підприємства. Але робочі місця
створювати він зацікавлений. Мер може ініціювати це питання на рівні
області – винести на сесію, область – на рівні держави. Таким чином
свого часу я допоміг запрацювати радіозаводу, зараз ВО «Карпати».
Чинник, який дуже посприяв Марцінківу в його каденцію, – це будівництво.
Але завтра воно завершиться. Люди купують квартири за заробітчанські
гроші. Треба розвивати економіку в нас. Якщо впродовж наступного року
йому вдасться запустити два заводи, які я сказав, то це дуже скоро дасть
видимий економічний результат.
Марцінків заклав багато підвалин, народ дивиться на нього позитивно.
Реальних політичних конкурентів у нього немає, тому на наступних виборах
мера він знову переможе, швидше за все. Міст на Пасічну він добудує,
гадаю, ще у цій каденції.
Зіновій Шкутяк, міський голова Івано-Франківська у 1998-2006 роках:
За п’ятибальною системою я кладу Руслану
Марцінківу оцінку «добре». Хоч не секрет, що на останніх виборах його
як кандидата я не підтримував. Свою оцінку я ставлю йому як звичайний
мешканець міста, бо спеціально його діяльність не вивчаю. Але з того, що
бачу, можу сказати: мені подобається, як розвивається місто в частині
комунальних служб. У місті стало чистіше. Це важливо, бо все починається
з дрібниць. Важко сказати щось про економіч¬ну сторону комунальних
підприємств. Час від часу виникають певні деталі, пов’язані з платежами,
але катастрофічної ситуації немає.
Розвиток гуманітарної сфери я теж оцінюю позитивно. Вирішуються проблеми
із садочками. Ця проблема, до речі, – кардинальна різниця між каденцією
Марцінківа і моєю. Коли я був міським головою, більшість садочків
пустували. Через ситуацію в державі люди повтрачали роботу, садки
взагалі не мали такого попиту, як зараз. Тепер все навпаки.
Те саме стосується шкіл. Дітей стає більше, місто має на це зважати.
Дуже давно у наших школах не було другої зміни. А зараз у деяких
закладах вона з’явилася. Це не дуже добре.
Але головний виклик для Руслана Марцніківа – проблема економічного
розвитку Івано-Франківська. Інвестори, які свого часу прийшли до нас із
серйозними вливаннями, ідуть із міста. А нові не поспішають заходити.
Це, звісно, не провина мера. Як інвестиційний клімат – не проблема
окремо взятого міста. Але цьому питанню треба приділити особливу увагу.
Коли я працював на посаді мера, мій економічний заступник Олег Синютка
не «вилазив» із посольств різних країн. Завдання кожного посла розвивати
бізнес своєї країни там, де він перебуває. Ми це використовували
максимально. В результаті були зроблені перші кроки в плані залучення
інвестицій у місто.
Зараз у нашій країні така ситуація, що для розвитку економіки треба
залучати найкращих фахівців, у тому числі із бізнесу, які самі щось
збудували, досягли. В мою каденцію бізнес не був настільки розвинутий.
Для Марцінківа цей чинник – безумовний плюс.
Не кожен бізнесмен готовий йти у владу. Тому треба створювати структури,
осередки довкола влади, які залучали б бізнес до розвитку міста. Треба
максимально розширити фронт залучення інвестицій.
Якщо не дати поштовх економічному розвитку, в подальшому може виникнути
проблема в приєднані до ОТГ. Відтак, економічний блок треба підсилити
найперше кадрово. Колектив має бути потужним настільки, щоб він міг
курувати економіку величезної території, якою в перспективі має стати
Івано-Франківська ОТГ. Головне питання зараз – підсилити економічну
роботу.
На наступних виборах Марцінків має хороші шанси на перемогу. Йому не
варто міняти лінію поведінки, він і так дуже активний. Звичайно, треба
бути готовим до підвищеної уваги з боку певних зацікавлених груп людей.
Але мер це розуміє і, думаю, робить усе, щоб відгородитися від цих
впливів.
Віктор Анушкевичус, міський голова Івано-Франківська у 2006-2015 роках:
Я завжди був прихильником об’єктивної і
конструктивної критики. Тому, попри те, що чинний міський голова є
членом ВО «Свобода», фракція якої випила у мене багато крові в другій
каденції, я буду об’єктивним. Відповідаючи на запитання, як я оцінюю
роботу свого наступника Руслана Марцінківа, я з упевненістю скажу –
позитивно. Він був абсолютно притомним секретарем міської ради. Завжди
поводився виважено й інтелігентно. До честі, після вступу на посаду
Марцінків сказав, що багато чого у мене навчився. І ті напрямки, які я
розпочав, він не заморозив. Це стосується, наприклад, розвитку
дошкільної освіти. Ця проблема гостро постала в мою каденцію. Попри те,
що бюджету катастрофічно не вистачало грошей, було закладено будівництво
семи садочків, які завершив уже Марцінків. Хоча окремі ДНЗ перейшли в
його каденцію готові на 90%.
Розвиток електроавтотранспорту і міського комунального підприємства –
абсолютно правильна стратегія Марцінківа. Зараз у комунального
транспорту міста – європейське обличчя.
На майбутнє я б радив меру сконцентрувати роботу на ще одному напрямку –
розвитку медицини. В нас активно розвивається медичний туризм, а це
велика перспектива.
Позитивних змін дуже багато, але є і негативи. З боку чинного міського
голови колись лунала критика в мій бік відносно будівництва. Але
сьогодні, у його каденцію, забудовуються такі точки міста, де б я
будувати ніколи не дозволив. Будь-які питання будівництва злагоджено
голосуються. У мера є своя серйозна фракція, якої в мене не було. На
Макогона, на Крайківського, у зонах малоповерхової забудови чомусь
зводяться висотки. Словом, є питання, пов’язані з будівництвом.
Мінусом я вважаю запозичення, яке взяло місто. Але найбільший негатив
Марцінківа – це міст на Пасічну. Міст у тому місці, де його планують
збудувати зараз, мало що вирішить. Там надзвичайно складна транспортна
розв’язка. Я собі погано уявляю, як фура, що буде їхати з боку
залізничного переїзду, виїжджатиме на міст, особливо взимку.
Значно функціональнішим був би міст в іншому місці, 400-500 метрів нижче
залізничного моста. Це питання мені особливо болить. Попри те, що в мою
каденцію була катастрофічна нестача коштів, я знайшов 2,5 млн на
проєктно-кошторисну документацію для його будівництва. В ПКД
передбачалося дві смуги руху в кожен бік, майже шість кілометрів дороги з
розв’язкою перед самим цементно-шиферним заводом. Цей міст здатен був
виконати свою функцію – скинути із залізничного переїзду та діючого
моста велику кількість транспорту, особливо вантажного.
Ця документація виготовлена, пройшла експертизу і є у нашому УКБ. Для
чого було Марцінківу вигадувати «свій міст», мені не зрозуміло. Я вважаю
цей крок неправильним і необдуманим.
У Марцінківа величезні шанси бути переобраним. У нього немає серйозної
конкуренції чи навіть опозиції. Йому не треба робити акцент на піар,
його і так достатньо. Думаю, йому настав час відійти в роботі тільки від
видимих речей як-от тротуарної плитки, і зосередитись на більш
комплексних «невидимих» речах.
Підготувала Оксана ГЛУШКЕВИЧ
Результати роботи треба шукати під мікроскопом. Куди не подивишся – все зроблено поспіхом та з великим браком. Ще більше розісрано: не пройти, ні проїхати. Наробив багатомільйонних боргів. А віддавати будуть прості франківчани. Справжня оцінка такому горе-меру – незадовільно.
серйозний поштовх інвестиціям дала б легалізація проституції.Транспортна газуль, будівельна, медична відчули би зростання, а особливо жінки, які чекають хоч на якийсь “поштовх”
погоджуюсь з Анушкевичусем