Як попередники Марцінківа оцінюють його роботу

Раніше посаду міського голови обіймали Богдан Борович, Зіновій Шкутяк та Віктор Анушкевичус. Епоха кожного наклала на місто свій відбиток.  «Західний кур’єр» попросив колишніх очільників проаналізувати, що і як впливає на діяльність чинного міського голови.

Які чинники сприяють, а які заважають Руслану Марцінківу у його каденції? Які ініціативи чинного очільника слід зарахувати до плюсів, а які до мінусів? Яким є передвиборчий рік для мера, якщо він планує балотуватися на другу каденцію? Усі ці запитання «Західний кур’єр» поставив Богдану Боровичу, Зіновію Шкутяку та Віктору Анушкевичусу. Як попередники з висоти свого досвіду оцінюють роботу Руслана Марцінківа – читайте в ексклюзивному матеріалі «ЗК».

Богдан Борович, міський голова Івано-Франківська у 1994-1998 роках:

Мені імпонує, що Марцінків, як і я, розвиває комунальний транспорт. Я свого часу закупив 10 тролейбусів-«дніпропетровців», 10 «чехів» і запасні частини до них, яких вистачило на п’ять років. Зараз ситуація з приватними перевізниками інакша, і хлопець (Руслан Марцінків. – Ред.) старається знаходити із неї вихід.
До плюсів його роботи я зараховую те, що він контактує з громадськістю.
Марцінків серйозно зайнявся облаштуванням міста. Я підтримую використання гранітної плитки для благоустрою. Це стратегічний підхід, який реалізувати не так просто. Але тут є один момент. Бачу, що йому не вистачає хороших технарів. Я б порадив йому знайти фахівців, які розуміють щось у прийнятті дороги в експлуатацію. У питанні ремонту доріг не вистачає контролю. Люки мають бути на одному рівні з дорогою, а не просідати, так, що машина на ній «скаче».
Виконується тільки поверховий ремонт доріг, який не дає довговічного результату. У 97-му році я почав використовувати поліетилен як поверхневий шар асфальту. Ця технологія не пропускає вологу всередину дорожнього полотна. Вулиця Вовчинецька, відремонтована таким чином, простояла 25 років – до минулого року. Скільки стоять сучасні дороги, ми всі знаємо…
Ще одне спостереження: Руслан Марцінків займається комунальними службами, це добре. Але економіка виробництва проходить попри нього. Не скажу, що він у цьому винен. У нашій державі так влаштовано: економіка рухається тільки там, де є інтереси олігархів.
Наприклад, у нас є потужне підприємство Мехпреси. Але воно нікому не потрібне. Так само стоїть Арматурний завод. А це ж махіни! Там можна створити сотні робочих місць, продукцію продавати в Європу. Звичайно, це не компетенція мера «піднімати» ці підприємства. Але робочі місця створювати він зацікавлений. Мер може ініціювати це питання на рівні області – винести на сесію, область – на рівні держави. Таким чином свого часу я допоміг запрацювати радіозаводу, зараз ВО «Карпати».
Чинник, який дуже посприяв Марцінківу в його каденцію, – це будівництво. Але завтра воно завершиться. Люди купують квартири за заробітчанські гроші. Треба розвивати економіку в нас. Якщо впродовж наступного року йому вдасться запустити два заводи, які я сказав, то це дуже скоро дасть видимий економічний результат.
Марцінків заклав багато підвалин, народ дивиться на нього позитивно. Реальних політичних конкурентів у нього немає, тому на наступних виборах мера він знову переможе, швидше за все. Міст на Пасічну він добудує, гадаю, ще у цій каденції.

Зіновій Шкутяк, міський голова Івано-Франківська у 1998-2006 роках:

За п’ятибальною системою я кладу Руслану Марцінківу оцінку «добре». Хоч не секрет, що на останніх виборах його як кандидата я не підтримував. Свою оцінку я ставлю йому як звичайний мешканець міста, бо спеціально його діяльність не вивчаю. Але з того, що бачу, можу сказати: мені подобається, як розвивається місто в частині комунальних служб. У місті стало чистіше. Це важливо, бо все починається з дрібниць. Важко сказати щось про економіч¬ну сторону комунальних підприємств. Час від часу виникають певні деталі, пов’язані з платежами, але катастрофічної ситуації немає.
Розвиток гуманітарної сфери я теж оцінюю позитивно. Вирішуються проблеми із садочками. Ця проблема, до речі, – кардинальна різниця між каденцією Марцінківа і моєю. Коли я був міським головою, більшість садочків пустували. Через ситуацію в державі люди повтрачали роботу, садки взагалі не мали такого попиту, як зараз. Тепер все навпаки.
Те саме стосується шкіл. Дітей стає більше, місто має на це зважати. Дуже давно у наших школах не було другої зміни. А зараз у деяких закладах вона з’явилася. Це не дуже добре.
Але головний виклик для Руслана Марцніківа – проблема економічного розвитку Івано-Франківська. Інвестори, які свого часу прийшли до нас із серйозними вливаннями, ідуть із міста. А нові не поспішають заходити. Це, звісно, не провина мера. Як інвестиційний клімат – не проблема окремо взятого міста. Але цьому питанню треба приділити особливу увагу.
Коли я працював на посаді мера, мій економічний заступник Олег Синютка не «вилазив» із посольств різних країн. Завдання кожного посла розвивати бізнес своєї країни там, де він перебуває. Ми це використовували максимально. В результаті були зроблені перші кроки в плані залучення інвестицій у місто.
Зараз у нашій країні така ситуація, що для розвитку економіки треба залучати найкращих фахівців, у тому числі із бізнесу, які самі щось збудували, досягли. В мою каденцію бізнес не був настільки розвинутий. Для Марцінківа цей чинник – безумовний плюс.
Не кожен бізнесмен готовий йти у владу. Тому треба створювати структури, осередки довкола влади, які залучали б бізнес до розвитку міста. Треба максимально розширити фронт залучення інвестицій.
Якщо не дати поштовх економічному розвитку, в подальшому може виникнути проблема в приєднані до ОТГ. Відтак, економічний блок треба підсилити найперше кадрово. Колектив має бути потужним настільки, щоб він міг курувати економіку величезної території, якою в перспективі має стати Івано-Франківська ОТГ. Головне питання зараз – підсилити економічну роботу.
На наступних виборах Марцінків має хороші шанси на перемогу. Йому не варто міняти лінію поведінки, він і так дуже активний. Звичайно, треба бути готовим до підвищеної уваги з боку певних зацікавлених груп людей. Але мер це розуміє і, думаю, робить усе, щоб відгородитися від цих впливів.

Віктор Анушкевичус, міський голова Івано-Франківська у 2006-2015 роках:

Я завжди був прихильником об’єктивної і конструктивної критики. Тому, попри те, що чинний міський голова є членом ВО «Свобода», фракція якої випила у мене багато крові в другій каденції, я буду об’єктивним. Відповідаючи на запитання, як я оцінюю роботу свого наступника Руслана Марцінківа, я з упевненістю скажу – позитивно. Він був абсолютно притомним секретарем міської ради. Завжди поводився виважено й інтелігентно. До честі, після вступу на посаду Марцінків сказав, що багато чого у мене навчився. І ті напрямки, які я розпочав, він не заморозив. Це стосується, наприклад, розвитку дошкільної освіти. Ця проблема гостро постала в мою каденцію. Попри те, що бюджету катастрофічно не вистачало грошей, було закладено будівництво семи садочків, які завершив уже Марцінків. Хоча окремі ДНЗ перейшли в його каденцію готові на 90%.
Розвиток електроавтотранспорту і міського комунального підприємства – абсолютно правильна стратегія Марцінківа. Зараз у комунального транспорту міста – європейське обличчя.
На майбутнє я б радив меру сконцентрувати роботу на ще одному напрямку – розвитку медицини. В нас активно розвивається медичний туризм, а це велика перспектива.
Позитивних змін дуже багато, але є і негативи. З боку чинного міського голови колись лунала критика в мій бік відносно будівництва. Але сьогодні, у його каденцію, забудовуються такі точки міста, де б я будувати ніколи не дозволив. Будь-які питання будівництва злагоджено голосуються. У мера є своя серйозна фракція, якої в мене не було. На Макогона, на Крайківського, у зонах малоповерхової забудови чомусь зводяться висотки. Словом, є питання, пов’язані з будівництвом.
Мінусом я вважаю запозичення, яке взяло місто. Але найбільший негатив Марцінківа – це міст на Пасічну. Міст у тому місці, де його планують збудувати зараз, мало що вирішить. Там надзвичайно складна транспортна розв’язка. Я собі погано уявляю, як фура, що буде їхати з боку залізничного переїзду, виїжджатиме на міст, особливо взимку.
Значно функціональнішим був би міст в іншому місці, 400-500 метрів нижче залізничного моста. Це питання мені особливо болить. Попри те, що в мою каденцію була катастрофічна нестача коштів, я знайшов 2,5 млн на проєктно-кошторисну документацію для його будівництва. В ПКД передбачалося дві смуги руху в кожен бік, майже шість кілометрів дороги з розв’язкою перед самим цементно-шиферним заводом. Цей міст здатен був виконати свою функцію – скинути із залізничного переїзду та діючого моста велику кількість транспорту, особливо вантажного.
Ця документація виготовлена, пройшла експертизу і є у нашому УКБ. Для чого було Марцінківу вигадувати «свій міст», мені не зрозуміло. Я вважаю цей крок неправильним і необдуманим.
У Марцінківа величезні шанси бути переобраним. У нього немає серйозної конкуренції чи навіть опозиції. Йому не треба робити акцент на піар, його і так достатньо. Думаю, йому настав час відійти в роботі тільки від видимих речей як-от тротуарної плитки, і зосередитись на більш комплексних «невидимих» речах.

Підготувала Оксана ГЛУШКЕВИЧ