Мало людей задумуються про важливість ролей наших смакових та нюхових аналізаторів. Як правило, на перший погляд не очевидно, яку важливу роль виконують ці аналізатори, та як глибоко вони інтегровані в підтримання нашого повсякденного життя та сталості організму.
Сьогодні добре відомо, що одним із ускладнень інфекції COVID-19 є або повна втрата нюху (аносмія), або так звана паросмія – спотворення сприйняття запахів, коли раніше знайомі, звичні аромати викликають нові, як правило неприємні відчуття.
Як повідомили в Управління охорони здоров’я Івано-Франківської міської ради, в кількох мета-аналізах, що оцінювали поширеність розладів сприйняття запаху серед пацієнтів, що перехворіли на COVID-19, наводяться майже ідентичні результати: загальна поширеність нюхової дисфункції становить близько 50%. Методи об’єктивної оцінки нюху виявляють порушення у 77% пацієнтів, натомість суб’єктивні – у 44%. Оскільки коронавірусна інфекція продовжує поширюватись, загальна кількість людей з такими проблемами невпинно зростає, а перед лікарями та науковцями постає питання пошуку дієвих методів лікування таких ускладнень. У цьому контексті все частіше можна почути про так звані ольфакторні тренування. Що це таке, у чому принцип проведення та наскільки доведеною є ефективність цієї лікувальної практики, що широко обговорюється в англомовному світі?
Методику проведення ольфакторних тренувань було розроблено отоларингологами для лікування втрати нюху у пацієнтів з іншими інфекційними захворюваннями ще до початку пандемії COVID-19. Проте, у світлі подій останнього року, коли кількість людей з постінфекційною втратою нюху суттєво зросла, цією технікою зацікавились та винесли на широке коло обговорення, а The New York Times опублікувала статтю з позитивними відгуками практикуючих лікарів та науковців, що займаються питаннями розладів сприйняття запахів та їх лікування.
Техніка ольфакторних тренувань полягає у вдиханні добре знайомих, виразних запахів або есенціальних олій протягом 10-20 секунд кілька разів на день. Запахи, в свою чергу, повинні мати у пацієнта міцні асоціації та легко викликати спогади. При цьому пропонується уявляти ті відчуття, що в минулому викликали такі запахи (серед поширених – троянди, лимон, евкаліпт та гвоздика). Однак іноді використовують і «неприємні» запахи, як, наприклад, запах зіпсованого молока.
Детальні механізми аносмії при COVID-19 ще встановлюються, однак вже зрозуміло, що втрата можливості відчувати запахи є результатом вірусного інфікування нюхового епітелію. В дослідженні, опублікованому у виданні Science Advances, говориться, що коронавірус впливає на сприйняття запахів, не безпосередньо інфікуючи нейрони, а вражаючи в першу чергу підтримуючі (стентакулярні) клітини. Відомо, що ці клітини містять велику кількість ангіотензин перетворюючого ферменту 2 (АПФ2) – рецептору, що є вхідними воротами для SARS-CoV-2; а далі, як припускають вчені, відбувається опосередковане враження відростків нейронів та, як наслідок, ольфакторних провідних шляхів. А, оскільки клітини підтримуючого епітелію мають достатній регенераторний потенціал, зрозумілими є результати мультицентрового дослідженні за участю 18 Європейських лікарень та 1363 пацієнтів, де зазначають, що у 40% пацієнтів нюх відновлюється вже протягом перших двох тижнів, а переважна більшість пацієнтів повертають здатність чути запахи протягом двох місяців. Попри це, у окремих пацієнтів може розвиватись тривала втрата нюху, що може тривати більше ніж 6 місяців.
Поки немає опублікованих результатів контрольованих досліджень, присвячених оцінці ефективності ольфакторних тренувань саме при COVID-19. Наприклад, одне з досліджень, що можуть пролити світло на це питання, вже розпочалось, але триватиме аж до травня 2022 року. Натомість, є кілька досліджень, що дають позитивну оцінку ефективності даної методики у лікуванні порушень нюху після інших інфекційних захворювань, в тому числі і вірусних.
Щоб розпочати процедуру відповідно до найбільш вивченого режиму ольфакторних тренувань, необхідно визначити знайомі для пацієнта аромати, по одному з кожної з чотирьох категорій: фруктовий, квітковий, смолистий і пряний, котрі викликають міцні спогади. Це може бути ароматний шампунь, улюблені парфуми чи одеколон, або домашні фрукти; якщо ж пацієнт, наприклад, має пристрасть до кулінарії, у нагоді стануть знайомі прянощі з полиці. Можна користуватись і більш стандартними ароматами есенціальних олій: троянди, евкаліпту, гвоздики та лимону.
Отже, хоча формальних доказів ефективності чи хоча б експериментальної оцінки ольфакторних тренувань у лікуванні гіпо- та аносмії, викликаних коронавірусною інфекцією поки немає, інформація про позитивний вплив ольфакторних тренувань при інших постінфекційних розладах нюхового сприйняття, а також дешевизна та маленький ризик розвитку побічних реакцій роблять таку фізіотерапевтичну процедуру перспективним варіантом для включення в режим лікування пацієнтів, що мають дисфункцію нюхового сприйняття після перенесеного COVID-19. Попри все, слід зазначити, що безпосереднє призначення та детальне узгодження ольфакторних тренувань має здійснюватись у діалозі між пацієнтом та його лікарем.
