Десятий рік у селі Бабин на Івано-Франківщині працює хата-майстерня, у якій творять митці не лише з України, а і з Європи, Азії та Америки. Вона розташована на пагорбі у 90-річній гуцульській хаті. Як виникла ідея створення культурного простору, читайте у матеріалі Суспільного.
Реконструкцію гуцульського дому у хату-майстерню розпочали у 2014 році, на початку російсько-української війни, розповідає її співзасновниця Альона Каравай.
“Нас зібралося орієнтовно 15 людей. Це були місцеві з Івано-Франківська, кияни. У нас були ті, хто змушений був виїхати з Донецька. Це — я, наприклад. У нас були ті, хто виїхав з Криму, — тобто дуже така строката компанія з усієї України”, — говорить Альона Каравай.
Будинок для хати-майстерні у користування дало подружжя з Бабина Василь та Ольга Бичинюки.
“Цю хату побудував у 1935 році мій дід по мамі. На той час такого розміру вона була одна в селі. Дід сам був майстром, будівельником, столяром. Ну і він своїми силами за допомогою родичів ще, певно, тоді звели таку хату. Дід прожив століття — у 1900 році народився, у 2000 помер. І хата потім залишилася в спадщину”, — каже Василь Бичинюк.
Дід Василя Бичинюка — Василь Палійчук — відомий на Гуцульщині майстер по дереву. Чоловік виготовляв і прикрашав різьбленням скрині, сволоки.
За його словами, в будинок за життя Василя Палійчука постійно приїжджали люди, тож хата-майстерня перейняла традицію культурного простору.
“Ще коли дід жив, історично так складалося в цій хаті, що постійно хтось сюди приїжджав, якісь люди жили. У діда був товариш зі Львова, відомий адвокат. Він постійно приїжджав відпочивати. Художник Сагайдачний. Так що тут влітку постійно було весело. Але щоб у такому форматі, то не думав, що так вийде”, — продовжує Василь Бичинюк.
З подружжям Бичинюків Альона Каравай домовилася: за оренду не платитимуть, однак відремонтують та реконструюють будинок.
“Коли ми зібралися у 2014 році, то не залучали зовнішні гроші. Це були наші гроші, гроші друзів. У кого була 1 тис. доларів, у кого — 500, у кого 3 тис. доларів. Пізніше ми трохи краудфандингом збирали гроші на першу систему опалення, якої не було”, — розповідає співзасновниця хати-майстерні Альона Каравай.
Митці, які приїжджають у резиденцію в Бабин, платять за проживання. За ці гроші співзасновники продовжують ремонтувати будинок або ж повертають внески співзасновникам.
“За цей час нам повернулося набагато більше в іншому сенсі. Ми могли тут жити, започаткували кілька важливих проєктів. Могли проводити тут резиденції й пленери для художників. Якийсь час у нас тут були мікротабори для дітей зі сходу країни. Вони сюди приїжджали, відпочивали. Проводили навчання для журналістів, активістів з прав людини”, — говорить Альона Каравай.
У перший місяць повномасштабного вторгнення РФ в Україну хата-майстерня стала прихистком для переселенців.
“До нас досить швидко заселилися люди, і дуже різні. Тут були родини з Миколаєва, Києва”, — продовжує Альона Каравай.
У хаті-майстерні є невеличка бібліотека. Книжки для неї залишили гості. Є кухня, зал, в якому проводять семінари, тренінги, а також — мультифункціональний простір.
“Він насамперед використовується, як робочий простір. Наприклад, коли приїжджають художниці та художники, вони тут працюють. Наприклад, взимку тут було дві майстерні”, — каже Альона Каравай.
У хаті-майстерні дбають про довкілля.
“У нас було понад 10 людей, які заснували хату. І серед них було кілька екологічних активістів й активісток, які дбали, щоб ця хата не засмічувалася, або зменшувала забруднення природи. І, власне, тому із самого початку ми запровадили сортування. Посортоване сміття відвозимо потім у Франківськ чи в Коломию”, — продовжує Альона Каравай.
Їжу для гостей хати-майстерні готує її господиня Ольга Бичинюк.
“Ми почали співпрацювати — варити їсти. Зробили собі кухню й готуємо. В нас були люди звідусіль: з Америки, Колумбії, Індії, Німеччини. З Польщі було дуже багато людей. Мені здавалося, що вся Німеччина в нас перебувала. Дуже багато з Києва, зі Львова”, — перелічує Ольга Бичинюк.
Василь Бичинюк допомагає дружині: “Продукти завезти, якщо є погода. Якщо немає погоди — рюкзак на плечі й принести. Бувало таке, що і сніг в коліна, а люди приїжджають, то не скажеш: сидіть голодні, бо снігу багато”.
Художник із Харкова Даніїл Ревковський мріяв потрапити в хату-майстерню.
“Чув про неї років зо п’ять, що вона є. І побачив, що є конкурс. Заповнив анкету і пройшов на цю резиденцію”, — каже митець.
“Ми бачимо, як проєкти, які тут народжуються, живуть далі. Ми бачимо, що люди, які тут знайомляться, стають друзями, деякі — одружуються. І для нас усіх — це другий чи третій дім”, — завершує розмову Альона Каравай.
