Людмила Гаврилюк-Люсен в Івано-Франківську працювала акторкою в академічному обласному театрі ляльок імені Марійки Підгірянки.
Зараз живе і працює у столиці Франції – Парижі. Про перебіг незвичного карантинного режиму, особисті спостереження і відчуття жінка поділилася із журналістами Суспільного.
Коронавірус: люди якось дивно реагували
– Невідомо, коли першого хворого виявили у Франції. Інформація почала поширюватися тоді, коли в Ухані ця вся біда сталася. Люди тут якось дивно на все це реагували. От навіть мої друзі французи говорили: “Та ми тут у Франції захищені – де Китай, де Франція? І навіть якщо щось трапиться, все буде добре, все буде правильно організовано”. Насправді, я дуже переживала, тому що не є француженка. У мене – український менталітет, інстинкт самозбереження. Тому наперед почала все продумувати.
Почалася паніка
– Карантин оголосили 16-го березня. І тут усі злякалися, почалася паніка – карантин – це що? Просто сидіти вдома і мити руки, бути уважним. Люди почали шукати маски – масок ніде немає. Черги стояли в аптеках дуже довгі. Не було жодних антисептичних гелів. Що залишається – ретельно мити руки (ред. сміється).
Для Франції – це дуже дивно, що от масок немає… І дотепер, здається, їх так і немає. Далі почали говорити – масок немає, та їх і не треба. Навіть так категорично – маски потрібні тим, хто захворів, а здоровим не треба. Але тут почали думати, як визначити, чи ти захворів? З температурою сиди вдома, якщо через 4-5 днів не проходить, тоді звертайся в лікарню, ось тобі номер… Але, якщо далі розвивалися події, то краще не телефонувати в лікарню, бо з’явився страх: як підеш у ту лікарню, то і не повернешся (ред. сміється).
Карантин у Франції. Спостереження іванофранківки. Facebook
Париж – туристичне місто
– Чому був одразу шок, тому що Париж – туристичне місто, коли в один час, в одному місці знаходяться люди з усієї земної кулі. І раптом завтра зачинені всі ресторани, кафе, туристичні об’єкти, музеї, виставки. Лувр, до речі, закрили ще за тиждень до оголошення карантину. Насправді все це дуже налякало.
Геолокації на смартфоні
– Щодо обмежень, ми маємо право пересуватися, якщо не по роботі, то лише на 1 км від дому. І якщо спочатку треба було мати “папір”, то зараз це вже визначають за допомогою геолокації на смартфоні. Вимірюють, на якій відстані ти від дому, і скільки часу перебуваєш поза ним. Карантин – з 5-ї години до 22-ї вечора, і в цей час більше години не маєш права бути поза домом. Є два типи документів, з якими люди можуть виходити з дому. Перший – професійний від роботодавця, другий – для того, щоб вийти в магазин чи куди-інде.
Люди, які повинні пересуватися по роботі, мусять мати відповідні дозволи. Я такий маю. Другий – це така собі атестаційна декларація, в якій вказано, хто ти, твоя адреса, і є п’ять пунктів, один з яких ти маєш позначити: чи ти по роботі пересуваєшся, чи через здоров’я, чи купити їжу, чи просто на прогулянку, чи допомогти комусь з родини. Одразу в інтернеті з’явилися жарти, що треба додати параграфи: я не маю сил терпіти свою дружину або іду шукати подружку…
Карантин у Франції. Спостереження іванофранківки. Facebook
Французи і психотерапевти
– У Франції є нормою звертатися за допомогою до психотерапевтів, а зараз це взагалі стало дуже актуальним. Тому що французи дуже контактні і мають велику необхідність у спілкуванні. Тут є дуже багато асоціацій, які допомагають психологічно, іноді психіатрично. Анонімно. Навіть зобов’язують людей звертатися до клінік, аби знімати отой стрес самотності, психологічного нагнітання. Але також є відповідні служби, в які ти можеш просто зателефонувати і поспілкуватися.
Як французи дякують
Якщо в Італії, Іспанії стали популярні балконні перформанси, то у Франції є інша ініціатива: тут щовечора з вікон люди плескають в долоні, б’ють в такі калаталки. Акція від початку була досить розповсюджена – це такий прояв вдячності медикам, а згодом і всім, хто в такий час працює: продавцям, пекарям, прибиральникам сміття тощо.
Почали читати
– Людей на вулицях стало значно менше. Мені по роботі доводиться іноді їхати, до прикладу, на метро, то на початку було так, що я одна у вагоні була – дуже незвично. Зараз уже поз’являлося більше людей, але всі мають бути в масках, рукавичках, зберігати дистанцію.
Цікаво, але я ніколи тут не бачила черг у книжковому магазині. Так ось тепер, коли його відкрили, – побачила під магазином величезну чергу, що дуже мені приємно.
Держава думає, як допомогти
– Щодо економічного становища людей, знаю, що держава вже думає, як допомогти тим, хто мав свій бізнес. Ідеться про таку початкову допомогу. Безробіття у нас і до цього було. Наскільки це посилиться, важко сказати – говорять про початок якогось нового етапу в економіці. Є ж і такі, які за цей місяць заробили стільки, що раніше за рік заробляли. Великої популярності набули покупки через інтернет.
Карантин у Франції. Спостереження іванофранківки. Facebook
Закрити рот і відкрити серце
– Насправді ця ситуація дає змогу людині більше побути із собою – сам на сам. Надзвичайно шалений час був перед цим коронавірусом, і люди настільки загналися, що забули про цінності, про ближнього… Це пафосно звучить, але насправді воно так і є. Цей час дав таку можливість: закрити рот і відкрити серце.
Французи насправді є такі жертовні. Є тут бізнесмени, які повіддавали продукти, що були в ресторанах, і почали годувати людей. Взагалі тут добре розвинений волонтерський рух.
Про Крістіана Шене
Розкажу одну, як на мене, цікаву історію. Тут є француз-лікар, якому 99 років, Крістіан Шене. Психолог, терапевт. Він уже давно пенсіонер. І оскільки багато лікарів зараз позакривали свої кабінети, бо не хотіли ризикувати здоров’ям, він вийшов на роботу. Сказав, що йому не страшно, бо пройшов випробування війною. Зараз вже працює дистанційно – йому можна зателефонувати і проконсультуватися.
Світ уже не буде таким, як раніше
– Особисто для мене цей карантин і вся ця ситуація – то є попередження і спосіб для того, щоб людина трохи отямилася і, можливо, задумалася. Може, не варто ховатися за те, що треба кудись бігти, а зуміти часом і зупинитися.
Думаю, що світ уже не буде таким, яким він був раніше. Має народитися нова економіка, нова культура і культура споживання також. Ось ця віртуальність, яка прийшла в наше життя – вона все змінить.
Авторка: Галина Цвітень
