Співак з Прикарпаття Юрій Яремчук розповів, як українська діаспора у Чикаго стала надійним тилом для ЗСУ.
Чикаго, як один з найбільших осередків української діаспори на північноамериканському континенті, з першого дня повномасштабного наступу росіян згуртував тисячі людей, готових допомогти Україні подолати агресора та якнайшвидше наблизити її перемогу. Серед тих, хто активно і регулярно «мобілізує» кошти для українського війська – чиказький «соловейко» з Прикарпаття Юрій Яремчук, який переїхав до США вісім років тому. Працюючи співаком та музикантом у одному з чиказьких ресторанів, прикарпатець «по долару» зібрав понад 37 тисяч доларів для українських оборонців, пише Правда.іф з посиланням на Західний кур’єр.
Юрій Ярремчук розповів, як російсько-українська війна вплинула на американський ритм життя, настільки важливим є постійна підтримка української діаспори, як не втратити її довіру, про ефективність благодійних заходів та які великі справи можуть робити маленькі донати.
Заокеанський тил для ЗСУ
- Advertisement -
Співак та музикант Юрій Яремчук є уродженцем села Старуня, що на Івано-Франківщині, здобув популярність після перемоги у «Караоке на майдані» та участі у проєкті «Шанс» у 2004 році. До переїзду у США Юрій працював вчителем музики, художньої культури та захисту Вітчизни, ресторанним та весільним співаком, був учасником численних пісенних конкурсів та фестивалів. З 2016 року мешкає та працює у Чикаго.
Трудовий шлях в Америці прикарпатець починав із різних професій. Тут створив сім’ю та вперше став татусем. Зараз Юрій працює на трьох роботах у різних сферах діяльності. На вихідні співає у ресторані «Живаго». Окрім цього постійно бере участь у благодійних виступах та концертах для допомоги українським діткам, армії та пораненим військовослужбовцям, які регулярно проводяться у Чикаго.
Чоловік розповідає, що ритм життя у США кардинально відрізняється від європейського, зокрема і способу життя в Україні.
«Америка однією рукою тобі дає, а двома забирає. Щоб вижити у США потрібно багато і важко працювати. Так, тут у тебе є можливість заробити, але ти мусиш за все заплатити. Перший рік, поки «влився у колію», було надзвичайно тяжко. Багато українців, які переїхали до США, не витримують цього ритму і повертаються назад у Європу», – зізнається Юрій.
Повномасштабний наступ росіян змінив стиль життя і пріоритети українців і за океаном. Чоловік пригадує, що коли дізнались про танки під Києвом та приліт ракет в Івано-Франківськ, кілька днів не спали взагалі. Всі були шоковані, прикуті до новин у телефоні.
Перші тижні повномасштабної війни всі замовлення у ресторані, в якому працює співак, були скасовані, адже майже половина постійних відвідувачів – це українці. Однак, після так званого заціпеніння, прийшло усвідомлення того, що «горю сльозами не порадиш» і потрібно щось робити.
Варто відзначити, що волонтерський рух у Чикаго є одним з найпотужніших щодо кількості допомоги для України. Лідерство тут тримають два потужні благодійні фонди: Revived Soldiers Ukraine – українсько-американська неприбуткова організація, яка займається реабілітацією, лікуванням та протезуванням поранених українських воїнів та Help Heroes Of Ukraine («Допомога Героям України») – американська благодійна організація, створена в Чикаго, яка надає гуманітарну та військову допомогу українській армії і цивільним в зоні ведення активних бойових дій та на прифронтових територіях.
Окрім цього, українська діаспора та мігранти з перших днів повномасштабного вторгнення російських терористів почали активно об’єднуватись у невеликі благодійні фонди та організації, проводити різноманітні заходи та збори для підтримки українського війська та цивільних, які постраждали від війни. Особливо велику допомогу надають українським діткам.
«Все, що стосується здоров’я військових та дітей, американці дають кошти без проблем. А що стосуються зброї, то їх вже треба переконувати. Ми намагаємось донести їм, що якщо зараз Україна не вистоїть, то буде погано всьому світові. І кожен долар донату на армію, береже їхні тисячі доларів на допомогу постраждалим від війни», – говорить співак.
Водночас, надзвичайно важливу роль для заокеанської діаспори відіграють церкви, навколо яких гуртується все українство.
«У Америці церкви – це не лише храми, в яких проводяться богослужіння, а величезні культурно-просвітницькі центри, навколо яких збирається вся діаспора та мігранти з України. Тут проводяться недільні школи, гуртки, культурно-масові заходи. Більшість українських артистів, які приїздять у тури в Америку з благодійними концертами, виступають саме у церквах. Кожен храм має підвал, в якому знаходиться кафе чи їдальня, де можна пообідати після служби Божої і концертний зал, в якому зазвичай і відбуваються благодійні івенти», – розповідає прикарпатець.
Найбільші суми збираються найменшими донатами
Юрій Яремчук запевняє, що кожен на своєму місці повинен робити все, щоб наблизити перемогу України над агресором. Особисто він використовує всі можливості, як публічна особа, щоб внести вклад у національно-визвольну боротьбу. Так, працюючи у ресторані, Юрій Яремчук понад два роки проводить збори для ЗСУ серед гостей закладу. Разом із колегою з Прикарпаття, співаком Богданом Савчуком щомісяця назбирують чималі суми.
«Ресторани тут працюють тільки по суботах та неділях. Бо всі святкування – дні народження, хрестини, весілля, перше причастя відбуваються тільки на вихідних. У будні дні це просто нереально зробити – всі люди працюють. У закладі є чотири зали і тут зазвичай збирається багато людей різних національностей – американці, українці, поляки, болгари, румуни, грузини, литовці тощо. О 21:00 розпочинається чотиригодинна шоу-програма. Від початку повномасштабної війни в Україні, характер святкувань у Чикаго має більше патріотичний напрямок, ніж розважальний. Спілкуємось та співаємо на мовах тих народів, які сидять у ресторані. Особисто я співаю на десятьох мовах, одномовні виконавці тут неконкурентні. Окрім російської, яку перестали вживати майже у всіх закладах штату. Хоча росіян, як і російськомовних українців, є тут багато і вони не раз «возмущались» такій «дискримінації», – розповідає Юрій Яремчук.
Так, як більшість відвідувачів – це українська діаспора, у репертуарі є чимало патріотичних українських пісень. За два роки завдяки зборам серед гостей ресторану «Живаго» прикарпатцям вдалось зібрати майже 37 тисяч доларів. Кошти були спрямовані для потреб 108 окремого гірсько-штурмового батальйону бригади «Едельвейс», який з перших днів повномасштабної війни протистоїть окупантам на найгарячіших ділянках фронту. В середньому – це дві тисячі доларів щомісяця, інколи буває й вдвічі більше. Все залежить від аудиторії, яка відвідує заклад.
«Щоб ви розуміли, всі ці збори – по 5, 10, 20 доларів. Тут люди готові донатити, але невеликі суми. І якраз під час масових зібрань людей, які приходять у ресторани, на концерти, виставки та інші культурні чи відпочинкові заходи, люди, даючи по кілька доларів, збирають великі суми. У США зазвичай розраховуються банківськими карточками та чеками і не носять при собі валюту. Тому я завжди закликаю: не соромтесь дати навіть долар. Як говориться: зі світу по нитці – голому сорочка. І як вже показав наш власний досвід – найбільші суми збираються найменшими донатами», – говорить співак.
До кожного збору музиканти додають власний «калим» – за індивідуальні пісенні привітання гостей. За вечір наспівують до 300-400 доларів. Також щомісяця долучаються до збору і власники ресторану «Живаго», які є українцями та справжніми патріотами.
Під час крайнього збору у березні «по копійці» вдалось за один вечір зібрати більше чотири тисячі доларів. Були активні люди, співаки провели декілька аукціонів, додали власні кошти і «набігла» така сума.
«Чому українці мають переконувати одні одних донатити? Чому так складно, виділити хоча б один долар в тиждень, щоб допомогти нашим захисникам, якщо ти сам не воюєш? – говорить Юрій. – Особисто знаю людей, які за час повномасштабної війни не задонатили ні копійки. Водночас ті, хто допомагали з перших днів війни продовжують це робити по сьогоднішній день».
Донатори хочуть бути впевненими, що їх гроші дійшли до адресата
Юрій Яремчук зізнається, що зараз відчувається спад активності донації та робити збори стає все важче. Особливо, відколи у Америку в рамках програми U4U приїхало багато новоприбулих українців, які почали розказувати, що «все пропало», «влада все розікрала», «олігархи Україну продали». Плюс інформація з інтернет-ресурсів про розкрадання гуманітарної допомоги, яка надходить з-за кордону, зробили свою справу: люди почали зневірюватись та ставити питання: «Куди ж діваються їхні гроші?».
Однак, Юрій впевнений, що більшість людей у США готові й надалі допомагати, тільки хочуть бути впевненими, що їх кошти дійсно дійшли до адресата і принесуть користь українській армії, а не поповнять чийсь банківський рахунок.
«Попри все, ми продовжуємо працювати. Хочемо, щоб ті, хто живе тут, не забували, що війна триває, і наш спільний обов’язок – допомагати і не зупинятись. Ті люди, які займались збором коштів і донатили, ті й продовжують це робити. Я робив це і буду робити – поки буде потрібно! Незважаючи ні на що. Зберу тисячу доларів – добре, зберу сто – теж буде добре. Хто стукає, тому відчинять! Потрібно стимулювати людей допомагати. Я завжди говорю: якщо ви не довіряєте мені чи якомусь іншому волонтеру, то зробіть донат тому, кому довіряєте. Але все одно зробіть! Допоможіть своєму родичу, другові, однокласнику, кумові, сусіду, який служить. Перерахуйте 100 гривень Притулі чи Стерненку. Але не зупиняйтесь. Не втрачайте надії на Перемогу!», – наголошує прикарпатський «соловейко».
І додає, що довіру до його зборів підтримують пости-подяки від військовослужбовців, яким вони допомагають, грамоти від командування, фото- та відеозвіти з передової.
«Насправді, це ми повинні дякувати воїнам, а не вони нам. Однак, змушені робити такі публічні звіти, аби люди бачили, на що пішли їхні кошти. Також це стимулює долучатись нових донаторів», – додає чоловік.
«У нас є стимул. Ми хочемо повернутись додому. У вільну Україну, а не завойовану москалем. На постійне проживання, у гості до друзів чи просто навідати батьківську хату. Той, хто каже, що не хоче додому, лукавить. Це самообман. Україна назавжди залишиться нашим рідним домом. Тому потрібно всіляко допомагати, щоб вона вистояла та вціліла. Ми разом з українськими захисниками до переможного кінця. І вони це знають. Як би тяжко не було, ми будемо їхнім надійним тилом. Хоча й на іншому континенті світу», – додає Юрій Яремчук.
