У Києві в день Незалежності відбувся перший всеукраїнський фестиваль-ярмарок «Пульс гідності». Майже 50 ветеранів-підприємців приїхали й привезли продукцію, презентували свої справи, ідеї, проєкти.
Були там і наші – з Прикарпаття, пише Репортер.
Під брендом «Мастак»
Таку подію вперше організувало міністерство у справах ветеранів спільно з партнерами. Дійство відбувалося на Володимирській гірці. Тут розгорнули фестивальне містечко з 10 локаціями. Була алея ветеранського бізнесу, простір майстер-класів і традиційних ремесл, містечко громадських організацій, літературна зона тощо.
Роман Янко з Коломиї та Андрій Лисканюк із Надвірної стояли на самому початку – найкращі місця. Підходили люди, роздивлялися дерев’яні вироби, які просто пахли Карпатами. Також був Ігор Чернецький із «Бандерівського схрону», разом з майстрами-військовими, які проходять там реабілітацію. Вони теж привезли свої вироби з дерева, а ще каву.
«Усі проходили через нас, але тут мова навіть не про торги, просто побратимів багато прийшло, – говорить Андрій Лисканюк. – Багато людей нами цікавилися. Багато не знали, що це робилося ветеранами і для ветеранів, то ми роз’яснювали. Бо ж люди думали, що це якийсь київський ярмарок, організований Кличком. Більшість були вкрай здивовані, що є успішні ветеранські бізнеси, що у нас серед побратимів є передові айтішники».
Пан Андрій приїхав зі своїми виробами під брендом «Мастак». Таким був його позивний, тож, коли повернувся, проблем з назвою не виникло.
Лисканюк на війну пішов у 2014, був бійцем 4 батальйону Нацгвардії «Крук», служив до 2016 року. Потім було ще кілька контрактів, але у 2019 звільнився. До нормального життя після війни допомогли повернутись дружина та улюблена справа.
Каже, відкрив маленький стартапчик, попробували, пішло. Займався в основному побутовими виробами з деревини: дошки, миски, підставки під гаряче. Нині він є засновником крамниці авторських виробів з деревини Андрія Лисканюка. Мають торгову точку в Яремче, біля водоспаду. Роботи пана Андрія знають добре, купують, везуть у різні куточки світу. Каже, особливий попит мають вироби з дошок, яким по 300-400 років. Люди розбирають старі хати, а пан Андрій бере в них деревину.
Головне – помогти на початках
Крім того, Андрій Лисканює є головою громадської організації підприємців-учасників бойових дій. Каже, на Прикарпатті є десь 60 атовців-підприємців, які вже впевнено стоять на ногах.
«У нас багато айтішників, людей, які займаються вирощуванням, туристичний бізнес дуже сильно розвивається, – говорить пан Андрій. – Великий гріх на Прикарпатті не заробляти на туризмі. Практично всі сфери охоплюють – від фармацевтичної до будівельної. Робота – це основне, що повертає людину після війни до життя. Ти вже не ходиш з відчуттям непотрібності, плюс стаєш прикладом для побратима. Це реально працює. Тому ми завжди помагаємо й радимо. У нас часто є онлайн-конференції, семінари».
Також розказує, що під час фесту спілкувалися з усіма заступниками, профільними спеціалістами міністерства й самою міністеркою Юлією Лапутіною про майбутнє ветеранського бізнесу та й узагалі про ветеранів.
«Була досить цікава конструктивна розмова, – говорить Лисканюк. – Вона, до речі, сказала, що планує поїздку на Західну Україну з робочим візитом. Тому, може, будемо мати можливість спілкуватись і на Франківщині. Вона поділилась, що зараз розробляють механізм, що буде зав’язаний на фінансуванні учасників бойових дій, які хочуть відкрити власну справу. Тобто, приходить людина з ідеєю, бізнес-планом, який реально може спрацювати. Його оцінюють фахівці і буде спецфонд, який виділятиме кошти, аби людина могла купити обладнання і все, що треба, для запуску своєї справи».
Точка зустрічі
А Роман Янко привіз на фест свої різьблені роботи – картини та образи. Приїхав з сином, який також хоче бути військовим і завершує навчання у Надвірнянському військовому ліцеї. На ході вони йшли пліч-о-пліч.
Роман Янко служив у 2015 році у 27 бригаді міста Суми. Потім була служба за контрактом у 10 гірсько-штурмовій бригаді. Зі служби також звільнився у 2019 році, як Лисканюк, і буквально з різницею у кілька днів також почав свою справу, і теж з деревом.
Розказує, коли звільнився з армії, то постало питання, а що далі? Став на біржу, там запропонували пройти перекваліфікацію. Каже, захистив бізнес-план, отримав одноразову допомогу від держави, купив лінію з переробки вторсировини й почав працювати. Переробляє тирсу в гранули для твердопаливних котлів.
Каже, цього б не було без колосальної підтримки друзів, побратимів і дружини.
А різьбярство – це його віддушина. Робить лише на замовлення. Більшість замовлень на військову тематику, якісь картини, нагороди, а також образи. Хвалиться, що міністерка Лапутіна купила у нього вироби для себе, зокрема, дерев’яний шеврон «десятки».
«На фестивалі було дуже багато людей, особливо після параду, неможливо було угледіти, – згадує Роман Янко. – Торгували суто ветерани і кожен представляв свою продукцію. Хтось книги, ягоди, огірки й помідори, тобто хто що вирощує, були хлопці з Veterano Pizza, хтось представляв військову одежу, яку самі шиють. Було цікаво. Це дуже потрібно. Люди мають знати, що ми також чимось займаємося, не тільки погано про ветеранів говорити, що горілку п’ють. Є багато людей, які приходять з війни і знаходять себе в якихось корисних справах».
Каже, були дуже цікаві хлопці з Миколаєва – атовці, які займаються вирощуванням лікарських рослин, зокрема шавлії. Обмінялися контактами, аби таке вирощувати й у нас.
Також розказує, що підходили відомі співаки, актори, але найголовніше – вдалося побачитися з побратимами, з якими починав службу, та сумськими волонтерами, що допомагали бригаді.
«У нас щороку одна точка зустрічі – парк Шевченка, біля університету, – каже Янко. – Фестиваль пройшов добре, але єдине зауваження, що таку подію не можна робити на День Незалежності, бо ми хочемо бути у ході з побратимами. Довелося бігати туди-сюди, аби все встигнути. Наші зауваження взяли до уваги, пообіцяли, що наступного року фестиваль буде до 24 числа, аби ми могли спокійно взяти участь у марші».
Роман Янко планує до кінця року відкрити й вечірні курси для підлітків, аби навчити їх 3D-моделюванню, роботі на різних станках, різьбі. Це все буде в його майстерні у Коломиї. Каже, дітей треба зайняти чимось добрим.
