Наявність у власності нерухомого майна накладає особливі зобов’язання на громадян країни. Тобто придбання квартири чи будинку не тільки радісна та очікувана подія, але й додаткова стаття витрат. Адже державою передбачений податок на нерухоме майно. Докладніше можна почитати за посиланням: https://online.novaposhta.education/blog/podatok-na-neruhome-majno. Такі зобов’язання стосуються власників житлових та нежитлових приміщень. Виплачені кошти не надходять до держбюджету, а лишаються у користуванні місцевих органів влади.
Хто має сплачувати податок на майно?
Обов’язок щодо сплати податків на нерухоме майно стосується кожного громадянина. Він призначається фізичним та юридичним особам. Громадяни, які не є резидентами, також повинні вносити відповідні суми до бюджету. Навіть неповнолітні власники нерухомості не звільняються від виплат. За них необхідну сплату роблять батьки чи опікуни.
Загальні правила оподаткування
Податок сплачують всі власники нерухомого майна без винятку, якщо інше не передбачене наданими законодавством пільгами. Особи, що мають нерухомість у спільній власності, самотужки визначають платника. Тобто за домовленістю визначається власник, що буде вносити платежі. Якщо досягти згоди самотужки не вдається, відповідального призначає суд. У випадках, коли нерухомість розділена, кожен з власників вносить податок за ту частину, якою володіє.
За яку нерухомість не потрібно сплачувати податок?
Податок нараховується відповідно до типу майна та його розміру. Тобто для будинку та квартири будуть різні правила сплати. Таким чином оподаткування відбувається за наступними критеріями:
- Для квартир. Якщо загальна площа житла складає понад 60 квадратних метрів. Важливо розуміти, що при наявності в особи двох та більше квартир, їхній розмір сумується. Тобто, якщо у власності однієї людини є дві квартири площею 35 та 40 квадратних метрів, він повинен сплачувати податок.
- Житловий будинок. Оподатковується житло площею понад 120 квадратних метрів. Принцип сумування для різних об’єктів також зберігається.
- Житлова нерухомість інших типів. Якщо загальна площа перевищує 180 квадратних метрів.
Податок нараховується не на загальну площу нерухомості, а на квадратні метри, які перебільшують встановлені норми, звільнені від оподаткування.
Розмір податку встановлюється місцевою владою. Але при цьому державою вказано, що він не може перевищувати 1,5% від мінімальної заробітної плати. Наразі це складає 97,5 гривень. Таким чином місцеві органи влади можуть встановити будь-яку суму оплати за квадратний метр, але вона не має бути більшою за 97,5 гривень.
Розрахувати податок можна за такою формулою: від загальної площі нерухомості потрібно відняти пільгову площу, на яку не нараховується податок. Отриману цифру помножити на призначений місцевою владою тариф.
Наприклад, якщо загальна площа квартири складає 100 квадратних метрів, то податок нараховується лише на 40 квадратних метрів. 100 – 60 (встановлений законодавством пільговий рівень для квартир) = 40 потрібно помножити на місцевий тариф. Якщо брати максимально можливий, то податок становитиме 3900 гривень.
Варто пам’ятати, що наявність декількох власників автоматично звільняє від оподаткування. Тобто кожен з них володіє часткою, яка не перевищує пільгову площу.Скопировать текстСкопировать HTML
Скачать картинкиОтказатьсяПринять в работу
