Аграрна сфера – одна з найменш прогнозованих, адже напряму залежить від мінливих погодних умов. Ще й карантин якраз у розпал посівного сезону разом з нещодавно відкритим ринком землі підкинув нових труднощів малим і середнім фермерським господарствам.
Та «Репортер» все ж поспілкувався з дрібними аграріями Прикарпаття, аби розуміти чого очікувати.Юрію Хамелку 47 років, з них понад 26 він працює у сільському господарстві в Рогатинському районі. Фермерство для нього – родинний бізнес, бо фірму, якою нині керує чоловік, заснували ще його батьки. У своєму розпорядженні він має 193 гектари землі, на яких сіє здебільшого пшеницю, ріпак, сою та гречку. Каже, що аграрна сфера – одна з тих, якої карантин торкнувся найменше, особливо це стосується малих і середніх господарств.
“Нас по штату на фірмі лише троє людей, – розповідає Юрій. – Моя дружина бухгалтер, я голова господарства, але паралельно працюю на тракторі та комбайні, маємо ще одного тракториста – сусіда через паркан. Нам не треба масок, бо нема багато люду, ми удвох з роботами справляємося. Та й навіщо нам маски, як одна людина в тракторі працює, а техніку маємо свою? Раніше були посапні роботи, то там цілі бригади буряк сапали, а зараз технології дозволяють залучати мінімум людей”.
Хамелко розповідає, що фермери намагаються завбачливо закуповувати насіння, міндобрива, дизпаливо, щоб потім не було ексцесів. Цього року з цим точно не прогадали, бо в умовах карантину закупити імпортну сировину було б значно важче. “Насіння поновлюємо щороку, – каже фермер. – Ріпак намагаємося брати гібридний, бо він стійкіший та урожайніший, але весь переважно іноземного виробництва. Проблем з поставкою насіння не було, бо встигли закупити ще до початку карантину і то не всього потребуємо. Наприклад, сої та пшениці купуємо першу репродукцію насінневого матеріалу і можемо років три-чотири сіяти своїм, а потім знову поновлюємо. З кожною культурою все індивідуально”.
Прогнозувати врожаї Юрій Хамелко не береться, каже, все залежить від погодних умов, а гарних дощів Прикарпаття з осені не бачило, та ще й приморозки досі.
Дрібний фермер Роман Гнип сіє поля на Рогатинщині вже шість років. Цьогоріч каже, ще навіть не відкривали сезон, розпочнуть лише за тиждень-два.
“Цієї весни погода не дозволяє сіяти вчасно, – говорить Роман. – Соя, наприклад, за сприятливих погодних умов сходить всього за тиждень, але минулої ночі ще був мороз. Якби кілька тижнів тому посіяв, то вже був би гаплик і чималі гроші на вітер. Тому зараз тільки починаємо готувати площі”.
Та обидва фермери кажуть, що ситуація на Франківщині не настільки плачевна, як в центрі чи на півдні України.
“Я зареєстрований у групі фермерів з усієї України, то вони пишуть, що зараз, наприклад, на Київщині та Харківщині страшні суховії, – розповідає Юрій Хамелко. – Я таке явище у нас побачив вперше минулого року і цього теж були, але все невеликі, та й морози в них більші, ніж у нас. Колеги бідкаються, що пошкодили озимі культури, наші ж – слава Богу, перезимували. Але в нас засуха, потрібно дощу, бо на зрошувальні системи малі господарства коштів не мають”.
Кажуть, за таких погодних умов доброї ціни на ринку чекати не варто, особливо на пшеницю чи кукурудзу. А якщо у зв’язку з карантином зупиниться експорт, то фермери здаватимуть сировину взагалі за безцінь, матимуть збитки, але для українців то аж ніяк не обіцяє зниження цін. Звісно, ті хто має власні сховища, можуть перетримати продукт.
“Добре буде тим фермерам, які можуть одразу не здавати врожай, – каже Роман Гнип. – Наприклад, я маю склад, а дехто змолотив – одразу на фури й пішло-поїхало. Їм поставлять ціну 120 доларів за тонну сої замість 320, а далі тобі вирішувати”.
Та інколи така перетримка грає не на руку самому фермеру, бо податкова починає блокувати накладні, цим самим гальмуючи процес реалізації.
“По кілька разів документи повертають і кажуть, що бракує чогось, – розповідає фермер Хамелко. – А ті, хто готовий у мене купити, кажуть, що поки не буде зареєстрована накладна, ми вам не можемо заплатити повну ціну, тобто 20 % ПДВ нам не доплачують, бо в них вийде нестача. Дивно, бо податкова має всі наші дані, ми не один рік працюємо, але вони щось вишукують”.
Та це далеко не всі проблеми, з якими зіткнулися малі та середні аграрії за останній рік. «Позаминулого року була компенсація за купівлю насіння та вітчизняної техніки до 25 %, а малим фермерам – всі 40 %, – пояснює Юрій Хамелко. – У 2018 році ми купили оприскувач, нам усе нормально відшкодували. Вирішили минулого року придбати ще обладнання, то грошей досі не бачили. Кинули дуже малесенький відсоток і все, але обіцяють, а ми чекаємо».
Сходяться господарники й на тому, що відкриття ринку землі аж ніяк не вплине на середніх і малих аграріїв, бо вони й так ледь дають собі раду, а конкурувати з великими агроходлингам навіть носа сунути не будуть. Обіцяне доступне кредитування вважають занадто ризикованим. У нас виходить ті, хто має мільйони, беруть дотації, – каже Роман Гнип. – А для нас це купа витраченого часу на папери і додатковий головний біль. Вони просто узаконили те, що роками і так добре функціонувало. Взяти хоча б державні аукціони сільгоспземель – як на рівні області, так і в районах. Я на таких був двічі й нічого не купив, бо готовий був дати максимум одну суму, а конкурент міг дати удвічі більше. Тому на мене відкриття ринку землі аж ніяк не вплине. Землю й далі будуть купувати ті, хто має гроші. А ми, середні й малі фермери, цього собі дозволити не можемо, а купувати по кілька гектарів – то смішно.
