Кептар — це безрукавний хутряний кожух, який здавна одягали люди, що живуть у Карпатах та Прикарпатті.
Виріб роблять з овечої шкіри й оздоблюють кольоровим сап’яном, вовною, бляшаними кружальцями, колосовим бавовняним шнурком та смушком.
За словами кушніра Михайла Вінтонюка із села Корнич Коломийського району Івано-Франківщини, кептарі носили в усіх регіонах України.
Майстер розповів Gazeta.ua, що відрізнявся лише орнамент та могли бути інші матеріали.
“Обов’язково в нас на Гуцульщині, наприклад, шили святковий кептар на вихід до церкви, а коло хати брали старий, зношений і полатаний. Від нього відпорювали орнамент і перешивали на новий. Як ішли до церкви в новому кептарі, а в дорозі заставав дощ, то його брали навиворіт. Тоді дощ падав на хутро і з нього злітав, а шкіра лишалася м’якою, чистою і сухою. Коли дощ на неї потрапляв, то кептар збігався, жовтів і твердів”, – розповів Михайло Вінтонюк.
