Доять кіз вручну двічі на день, влітку, в пік лактації, виходить до 5 кілограмів козячого сиру.
На Прикарпатті, у селі Тенетники Бурштинської територіальної громади, облаштували козину лісову ферму “Organic cheese if”. Її співвласники Назар Пендерецький та Уляна Семенчук.
Фермерка розповіла для читачів ПІК про крафтові сири та чому варто завітати до них у гості.
Тільки породисті
Уляна займається козівництвом 5 років. Також раніше утримував овець, биків та корів батько Назара. Два роки тому вони вирішили об’єднатися та створили ферму сімейного типу.
В отарі є понад сто тварин. Кількість змінюється, бо народжуються нові, а часом місцеві мешканці на зиму віддають своїх. Є кози зааненської, англонубійської породи і ламанч, а також вівці романівської породи і німецький меринос.
“Звичайні породи ми не тримаємо. Хочемо вивести сильне плем’я, якому найкраще підійдуть наші погодні умови та природне середовище”, – каже жінка.
Випасають овець та кіз у лісі або полі. Доять руками двічі на день. Влітку, в пік лактації, виходить до 5 кілограмів козячого сиру.
“Зараз кози їдять жолуді, від чого молоко жирніше та солодше. До речі, кожна порода дає різне молоко: найсолодше в англонубійців, найгустіше в заанських, схоже на коров’яче. Та й самі тварини без неприємного запаху, який є у звичайних кіз. Частково це через те, що ночують частіше на вулиці, а не в кошарі, вони самі це вибирають”, – поділилася Уляна.
Сир у перці та каві?
На фермі молоко не пастеризують, відмовилися від заквасок. У свіже молоко додають тільки фермент. В асортименті є тверді сири, які дозрівають від 3 до 8 місяців. У вербових кошичках настоюється сир качотта. Його на годину кладуть на парову баню, щоб швидше дозрів. Ним можна смакувати через 3-5 днів. Також є сир, який вимочують у вині або виноградному жмиху – від цього він стає маслянистий.
Восени, коли молока менше, роблять частіше м’які сири: шевр, булет. Кульки сиру кладуть у баночки з нерафінованою олією із пряними травами, сушеними помідорами та перцем. Його можна їсти через 48 годин після приготування. Також продають звичайний козячий сир та роблять згущене молоко. Є сирні кульки у каві.
“Ми пропонуємо відвідувачам спершу спробувати козяче молоко, потім свіжий сир, шевр, а потім переходити до твердих сирів. У нас є кульки у чорному перці, карі та пряних травах, які дозрівають більше 8 місяців, вони мають пікантний пряний смак. До нього треба бути готовому. Якщо почати з нього, то можна зіпсувати собі враження щодо іншої продукції”, – попереджає сироварка.
Крафтові сири можна їсти самих, терти на макарони, а олія, у якій плавають сирні кульки, може бути заправкою до салату.
Продають товар через соцмережі, передають поштою, а також є у франківському магазині здорового харчування. Можна замовити від сто грамів. Кілограм сирних кульок, бельверу 600 гривень за кілограм, баночка кульок з спеціями в олії 100 гривень.
Легенда Опілля
Козина ферма є частиною зеленого маршруту “Легенди Опілля”. Туристи та місцеві мешканці можуть відвідати локацію, продегустувати крафтові сири, сфотографуватися з тваринами, подоїти козу чи постригти вівцю. Уляна може зав’язати хустку по-старомодному й позичити народний стрій для фото біля воза. Також тут є невеличкий музей з опільським одягом, предметами побуту та вишивкою Уляни. Тут показують на верстаті, як з вовни плетуть гобелен. Гостей пригощають пампушками на козиному молоці та трав’яним чаєм із лікарських рослин, які самі збирають. Екскурсія для дорослих коштує 100 гривень, а якщо без дегустації сирів, то безкоштовно.
До слова, жінка через сімейні обставини живе у лісовій хатинці, біля якої розташована ферма. Всередині затишно, але фермерка покращує умови, щоб їй з донькою було комфортніше. Світлом забезпечує акумулятор.
Будиночок зовні розмальовує й чекає на весну, щоб посадити у дворі квіти. Каже, хоча умови поки бажають кращого, вона рада, що має можливість розвивати улюблену справу.
Господарі ферми планують облаштувати територію для комфортного відпочинку гостей, збільшити кількість овечок та кіз й тішити клієнтів крафтовими сирами.
3isabelle